270 Граматика

чайний і елатив, який поєднує значення вищого і найви-

щого ступенів. Вищий ступінь указує на наявність в об'єк-

ті якоїсь якості більше, ніж в іншому, найвищий — біль-

ше, ніж у всіх інших. Звичайний ступінь означає якість

безвідносно до ступеня.

Ступені порівняння мають прикметники і прислівни-

ки (важкий, важчий, найважчий; темно, темніше, най-

темніше). У деяких мовах ступені порівняння мають та-

кож іменники й дієслова. Наприклад, у мові комі кужд

"вміє", кужоджик "більше вміє".

Ступені порівняння виражаються афіксами (цікавий —

цікавіший — найцікавіший; англ. large "великий" — larger

"більший" — largest "найбільший", нім. interessant

"цікавий" — interesanter "цікавіший" — interesantest

"найцікавіший") і аналітично (відомий — більш відомий —

найбільш відомий, англ. difficult "важкий" — more difficult

"важкіший", (the) most difficult "найважчий"). У сло-

в'янських, германських і романських мовах є декілька

співвідносних за значенням прикметників та прислів-

ників, які творять ступені порівняння від інших основ:

укр. добрий — кращий — найкращий; рос. хороший —

лучше — наилучший; англ. good — better — best, нім. gut —

besser — best (am besten).

Категорія часу - граматична категорія дієслова, яка є специфіч-

ним мовним відображенням об'єктивного часу і служить для темпо-

ральної локалізації події або стану, про які йдеться в реченні.

Ця категорія вказує на одночасовість, передування чи

наступність події щодо моменту мовлення. У більшості

мов є три часи: теперішній, минулий і майбутній. Це аб-

солютні часи. Крім них, у деяких мовах є спеціальні

"відносні" часи, які позначають події відносно якоїсь точ-

ки відліку, яка, в свою чергу, визначається відносно мо-

менту мовлення (передминулий час, передмайбутній час,

майбутній у минулому тощо).

Категорія виду (аспектуальності) - граматична категорія дієсло-

ва, яка узагальнено вказує на протікання дії в часі.

У слов'янських мовах граматично протиставлені до-

конаний і недоконаний вид. Доконаний вид вказує на

досягнення межі, тобто показує обмежену дію або її ре-

зультат (зашумів, написав). Недоконаний вид не вказує

на граничність дії (шумів, писав). У германських і ро-

Граматика. Граматичне значення. Граматичні категорії 271

манських мовах, на думку більшості мовознавців, грама-

тичної категорії виду немає, бо там немає формальних

морфологічних засобів (спеціальних суфіксів, префіксів)

її вираження.

Категорія стану - граматична категорія дієслова, що виражає

суб'єктно-об'єктні відношення.

У мовознавстві поки що немає загальноприйнятої кла-

сифікації станів, однак у всіх класифікаціях згадується ак-

тивний, коли носій дієслівної ознаки відповідає суб'єкту

(Учні виконують пісню), і пасивний, коли носій дієслівної

ознаки відповідає об'єкту (Пісня виконується учнями)-

Категорія способу - граматична категорія, яка виражає відношен-

ня названої дієсловом дії до дійсності з погляду мовця.

Це оцінка мовцем дії як бажаної, можливої, передба-

чуваної (припущення) тощо.

Різні мови мають різний набір форм способу. В усіх

мовах є дійсний (представляє дію як реальний факт), умов-

ний (представляє дію як можливу, бажану, передбачува-

ну, обумовлену) і наказовий (служить для передачі нака-

зу, спонукання або прохання) способи. Західноєвропейсь-

кі мови, крім того, витворили особливі форми кондиДІо-

нала для позначення обумовлених дій і для вираження

допущення, можливості, бажаності і некатегоричного твер-

дження (нім. Ich wiirde es gerne tun "Я охоче зробив би

це"). У балканських мовах є ще переповідний спосіб (ко-

ментатив), що виражає дію, яку мовець безпосередньо не

спостерігав, а переказує її з уст інших. Цим способом пе-

редають відтінок недовір'я, сумніву.

В аглютинативних мовах (наприклад, тюркських) на-

лічують від чотирьох до дванадцяти способів, які виража-

ють повинність, підтвердження, намір, згоду тощо.

Категорія особи - граматична категорія дієслова, яка позначає від-

ношення суб'єкта дії до мовця.

Виконавцем дії може бути мовець, його співрозмов-

ник або особа, яка не бере участі в розмові. Відповідно

розрізняють першу, другу і третю особу (пишу, пишеш,

пише).

Категорія особи належить до узгоджувальних, слово-

змінних. Вона виражається особовими закінченнями (я про--