280 Граматика

слово, та суфіксальне творення іменників зі значенням оди-

ничності, як, наприклад, горох — горош-ин-а (суфікс -ин-

творить і нове слово, і нову форму жіночого роду).

Морфеміка

і Морфеміка - розділ мовознавства, ЯКИЙ вивчає типи й структуру

морфем.

Об'єктом дослідження морфеміки є морфеми, їх фор-

мальні видозміни (аломорфи) та їх лінійне поєднання.

Морфеміка вивчає: 1) види морфем за їх місцем у слові

та за функцією (корінь, афікси); 2) типи значень, вира-

жених морфемою (лексичне, граматичне, дериваційне);

3) Мовні одиниці морфемного рівня (морфема і морф, ле-

ксема і форма слова, основа слова тощо); 4) принципи

виділення морфем і правила їх сполучуваності; 5) звуко-

ві зміни, пов'язані з комбінаторикою морфем (чергуван-

ня фонем у морфемах, усічення й нарощення основ) і

морфематичні функції наголосу; 6) типи морфів різних

класів і морфну структуру слів. Останні два питання на-

лежать також до сфери морфонології — розділу мово-

знавства, який вивчає фонологічну структуру морфем різ-

ного типу й використання фонологічних відмінностей для

морфологічних цілей.

Морфемний аналіз потрібно відрізняти від словотворчо-

го. Морфемний аналіз відповідає на запитання: "З яких

морфем складається слово?". Він передбачає виділення в

слові всіх його морфів і встановлення їх значень. Слово-

твірний аналіз відповідає на запитання: "Як утворене сло-

во?". Він передбачає виділення у слові твірної основи (ос-

нови, від якої утворене аналізоване слово) і способу його

творення (при афіксальному способі визначається морфе-

ма, за допомогою якої від твірної основи утворене слово).

Граматична форма слова

Граматична форма слова - єдність граматичного значення і засо-

бів його вираження; співвіднесеність певного граматичного змісту з

певним граматичним способом у їх єдності.

Так, у фразах на крилах пісні і вдихнути нове жит-

Шя цій пісні маємо дві різні форми — пісні та пісні, бо в

Морфема і словоформа 281

них реалізовані різні значення (значення родового відмін-

ка в першій формі і значення давального відмінка у дру-

гій). Форми читатиму і буду читати також слід інтер-

претувати як різні, бо, хоч тут однакове значення (зна-

чення майбутнього часу, першої особи однини), але різне

граматичне вираження (проста і складна форма майбут-

нього часу).

Різні форми слова становлять його парадигму. Напри-

клад: читати, читаю, читаєш, читає, читаємо, читає-

те, читають, читав, читала, читало, читали, читати-

му, читатимеш, читатиме..., буду читати, будеш чита-

ти..., читав би, читали б, читай, читаймо, читайте, хай

читає, хай читають, читаючи і т.д.

Розрізняють синтетичні (прості) й аналітичні (склад-

ні) форми слова.

СИНТЕТИЧНІ ФОРМИ — форми, в яких граматичне значен-

ня виражене в межах слова, тобто лексичне й граматичне

значення синтезовані в одній формі.

Наприклад: праця (граматичне значення називного від-

мінка однини жіночого роду виражене закінченням сло-

ва -а), важкіший (граматичне значення вищого ступеня

виражене в межах слова за допомогою суфікса -іш), англ.

foot "нога" — feet "ноги" (граматичні значення однини й

множини виражені в межах слова за допомогою чергуван-

ня звуків [и] й [і:].

АНАЛІТИЧНІ ФОРМИ — форми, в яких лексичне і граматич-

не значення виражені різними словами: лексичне — са-

мостійним словом, а граматичне — службовим. Наприк-

лад: буду писати (лексичне значення виражене словом

писати, а граматичне значення першої особи однини май-

бутнього часу — службовим дієсловом буду); писав би (лек-

сичне значення виражене дієсловом писав, а граматичне

значення умовного способу — за допомогою частки би).

Пор. ще: нім. Ich werde schreiben "Я буду писати"; англ. І

shall write "Я буду писати", / am writing "Я пишу (в даний

момент)", / was writing "Я писав"; more difficult

"важкіший". Як бачимо, в аналітичних формах службові

слова виконують роль словозмінного афікса.

Говорячи про форму слова, слід зазначити, що є слова

одноформені (учора, над, знов, вчасно, підтюпцем тощо)

й багатоформені (див. вищенаведені форми дієслова чи-

тати). У багатоформеному слові виділяють його постій-

ну частину, яку називають основою слова, і змінну части-

ну, яку називають формантом: