3 1 8 ,Г. Граматика

снювалося засобом інтонації. У випадку використання за-

собу порядку слів тема розміщується на початку фрази, а

рема — в кінці.

До класу ввійшов учитель (відповідь на запитання "Хто

увійшов до класу?").

Учитель до класу ввійшов (відповідь на запитання "Що

зробив учитель?").

Нерідко засобами актуального членування служать вка-

зівні й неозначені займенники (Товариш розказав мені

таку історію. Йому допоміг хтось із друзів), видільно-

обмежувальні частки саме, тільки, лише, навіть, якраз

(Про це довідалась саме мати. Тільки батько цього не

знав), артиклі (Durch die Strafie ging ein Madchen

"Вулицею йшло якесь дівча", A man suddenly entered the

room "В кімнату раптом увійшов якийсь чоловік"; означе-

ний артикль виражає тему, а неозначений — рему). В ан-

глійській мові, як і в німецькій і французькій, де панує

суворо фіксований порядок слів, через що він не може

бути використаним для актуального членування, таким

засобом є перетворення активної конструкції в пасивну

(David loves Margaret-^Margaret is loved by David).

Часто актуальне членування речення здійснюється за

допомогою контексту або конситуації: рема визначається

! шляхом віднімання із складу речення уже відомої інфор-

мації. У ситуації безпосереднього спілкування (в діалозі)

тема часто опускається, а виражається лише рема:

— Що ви зараз читаєте?

— "Берестечко" Ліни Костенко.

Актуальне членування речення служить одним із за-

собів зв'язку речень у тексті. Існує два основних типи спів-

відношення тем у сусідніх реченнях:

1) Послідовний (темою наступного речення є рема по-

переднього):

В аудиторію ввійшов декан. Він сказав, що в суботу

відбудеться конкурс читців. Читці повинні підготувати

на конкурс три твори — вірш, байку, прозовий уривок.

Твори мають бути високохудожніми й актуальними;

2) паралельний (одна й та сама тема повторюється в

декількох реченнях):

Квіти цвіли всюди. Вони вишивали дивні візерунки на

схилах Кримських гір. Вони п'янили своїм густим арома-

том на приморських бульварах. Вони чарували своїми рі-

знобарвними кольорами в парках і скверах. Квіти, квіти,

Словосполучення і речення

Література

ОСНОВНА

1. Карпенко Ю.О. Вступ до мовознавства. — К. — Одеса, 1991. —

С 173-187.

2. Дорошенко СІ., Дудик П.С. Вступ до мовознавства. — К., 1974. —

С 218-235.

3. Реформатский А.А. Введение в языковедение. — М., 1996. —

С. 324-346.

4. Головин Б.Н. Введение в языкознание. — М., 1983. — С 135—

150.

5. Маслов Ю.С. Введение в языкознание. — М., 1987, —С 167—

185.

6. Кодухов В.И. Введение в языкознание. — М., 1987. —С 236—

247.

ДОДАТКОВА

1. Булаховський Л.А. Нариси з загального мовознавства. — К.,

1959. — С 251—289.

2. Баранникова Л.И. Введение в языкознание. — Саратов, 1973. —

С. 242-270.

3. Камчатнов A.M., Николина Н.А. Введение в языкознание. — М.,

1999. - С. 138-157.

4. Кочергина В.А. Введение в языковедение. — М., 1991. — С. 147—

192.

5. Лайонз Дж. Введение в теоретическую лингвистику. —М., 1978. —

С. 182-193.

6. Шайкевич А.Я. Введение в лингвистику. — М., 1995. — С. 111—

118.

7. МельничукО.С. Про два синтаксичні рівні формування й опису сло-

восполучень//Мовознавство. — 1970. — № 6.

8. Вихованець I.Р., Городенська К.Г., Русанівський В.М. Семантико-

синтаксична структура речення. — К., 1983. — 219 с

9. Сучасна українська літературна мова. Синтаксис. — К., 1972. —

С 5-50.

Запитання. Завдання

1. Яку синтаксичну конструкцію називають словосполученням?

2. Поясність, що таке валентність. Як валентність реалізується у по-

будові словосполучень і речень? Яка різниця між актантами і сирконс-

тантами?

3. Як називають синтаксис, який вивчає словосполучення?

3 2 0 Граматика

4. Чим синтаксичні словосполучення відрізняються від фразеологіч-

них?

5. Які питання теорії словосполучення є дискусійними?

6. На які групи поділяються словосполучення за структурою?

7. Назвіть типи словосполучень у залежності від головного (стриж-

невого) слова. Наведіть приклади на кожен тип.

8. Назвіть основні види словосполучень за характером виражених у

них синтаксичних відношень.

9. Назвіть синтаксичні зв'язки між словами у словосполученні та ре-

ченні, які існують у мовах світу. Скажіть, у яких мовах поширені ті чи інші

засоби синтаксичного зв'язку.

10. Що спільного і відмінного є в узгодженні і керуванні, узгодженні і

координації, в керуванні й координації, в тяжінні й узгодженні, в тяжінні й

керуванні?

11. Якими засобами здійснюється прилягання?

12. Які, на вашу думку, є підстави розглядати інкорпорацію, замикан-

ня й ізафет як типи синтаксичного зв'язку?

13. Наведіть відомі вам визначення речення і зіставте їх. Які аспекти

і властивості речення в них відбиті?

14. Назвіть основні властивості речення, які його відрізняють від ін-

ших структурних одиниць мови.

15. Розкажіть про співвідношення речення і судження.

16. Які два аспекти виділяють у реченні? Яким терміном називають

речення, коли його розглядають як одиницю мовлення?

17. Назвіть граматичні ознаки речення. Поясніть, що таке предикатив-

ність, із яких елементів вона складається і якими засобами виражається.

18. Яка роль інтонації в оформленні речення?

19. Що таке комунікативний тип речення? Які комунікативні типи ре-

чень ви знаєте?

20. На які типи поділяються речення за структурою? Назвіть струк-

турні типи простого речення.

21. У чому різниця між односкладними і двоскладними реченнями?

22. Що таке структурна схема речення?

23. Розкажіть, що ви знаєте про прагматичний аспект речення. Пояс-

ніть, що таке пропозиція і модус.

24. Поясніть, що таке актуальне членування речення. Які засоби ак-

туального членування речення використовуються в мовах світу? Наведіть

конкретні приклади.

25. Які спільні й відмінні ознаки мають речення української мови і

тієї іноземної мови, яку ви вивчаєте?

5

Мовна типологія

5.1. Типологічна класифікація мов

Поняття типологічної класифікації мов

Тигіологічна класифікація мов — класифікація, яка ґрунтується на

виявленні подібності й відмінності будови мов незалежно від їх ге-

нетичної спорідненості (на основі подібності й відмінності не в са-

мому мовному матеріалі, а в принципах його організації).

Так, скажімо, румунський означений артикль -ul, -I,

-Іе приєднується __________до іменників у вигляді закінчення: от

"якась людина" — omul "певна людина", codru "якийсь

ліс" — codrul "певний ліс", lapte "молоко" — laptele

"конкретне молоко". Матеріально цей артикль подібний

до французького артикля Г, le, la, les (від лат. ille "той"),

але структурно до болгарського ът, та, то, який також

стоїть в кінці іменника (французькі артиклі, як і німець-

кі та англійські, стоять перед іменниками): болг. човек

"людина" — човекът "певна людина", гора "ліс" — гора-

та "певний ліс", мляко "молоко" — млякото "конкретне

молоко".

Отже, якщо генеалогічна класифікація об'єднує мови

за їх походженням, то типологічна класифікація поділяє

мови за ознаками їх структури безвідносно до їх похо-

дження й розташування в просторі.

Поряд із терміном типологічна класифікація мов не-

рідко як синонімічний вживають термін морфологічна кла-

сифікація (від гр. morphe "форма" і ... логія — наука про

форму і будову організмів; пор.: морфологія рослин, морфо-

логія тварин, морфологія людини тощо). Таке вживання