1994—1999). Давньоруська лексика відображена в "Мате-

риалах для словаря древнерусского языка" в 3-х томах

I.I. Срезневського (с.-Петербург, 1893—1903; перевида-

ний у 1958 p.). Найвідомішим у всьому світі є словник-

гігант — Великий Оксфордський словник (A New English

Dictionary on Historical Principles) у 20 томах (Оксфорд,

1884— 1928), Де пояснено 500 тисяч слів і наведено пів-

тора мільйона ілюстрацій. Цей словник укладався 75 ро-

ків великим колективом філологів. Такого ж обсягу до-

сягає історичний словник німецької мови (Grimms

deutsches Worterbuch).

ЕТИМОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ. ЕТИМОЛОГІЧНІ СЛОВНИКИ розкрива-

ють походження слова, зокрема в них вказується, власне

чи запозичене слово; якщо запозичене, то коли і з якої

мови. Для корінних (власних, питомих) слів установлює-

ться корінь, із яким ці слова пов'язані, наводяться пара-

лелі з інших мов, простежуються зміни в значенні і фор-

мах слова. В Україні вийшло 3 томи "Етимологічного слов-

ника української мови" за редакцією О.С. Мельничука (К.,

1982—1989). Високо оцінений науковою громадськістю

"Russisches etymologisches Worterbuch" (Етимологічний

словник російської мови) в 4-х томах німецького мовозна-

вця М. Фасмера (Гайдельберг, 1950—1958; двічі вийшов

у російському перекладі: М., 1964—1973; М., 1986—1987).

Помітним явищем у лексикографії був вихід "Этимо-

логического словаря русского языка" в 2-х томах О.Г. Пре-

ображенського (М., 1910—1916); перевиданий у 1959 р.).

Відомими є "An etymological dictionary of the English language"

(Етимологічний словник англійської мови), який

вийшов в Оксфорді в 1953 p., "Dictionnaire etymologique

de la langue f rancaise" (Етимологічний словник французь-

кої мови) О. Блоха і В. Вартбурга, який опублікований у

254 Лексика і фразеологія

Парижі в 1950 p., "Etymologisches Worterbuch der

deutschen Sprache" (Етимологічний словник німецької мо-

ви) Ф. Клюге (Berlin, 1963), "Etymologicky slovnik jazyka

ceskeho" (Етимологічний словник чеської мови) В. Махка

(Прага, 1968), "Slownik etymologiczny jazyka polskiego"

(Етимологічний словник польської мови) О. Брюкнера (Вар-

шава, 1957). З'явилися етимологічні словники груп і сімей

мов. Так, нині триває публікація "Этимологического сло-

варя словянских языков" за редакцією О.М. Трубачова

(випуск 1—23, М., 1974—1996). У 1949—1959 pp. поба-

чив світ двотомний "Indogermanisches etymologisches

Worterbuch" (Етимологічний словник індоєвропейських

мов) чеського мовознавця Й. Покорного (Берн — Мюнхен,

1959—1965).

СИНОНІМІЧНІ СЛОВНИКИ. У синонімічних словниках на-

водяться синонімічні ряди, які складаються зі слів і сло-

восполучень тотожних або близьких за значенням. У межах

кожного синонімічного ряду подається семантична (вка-

зується на відмінні відтінки значень) і стилістична харак-

теристика слів, окреслюється їх сполучуваність, наводяться

приклади їх уживання в контексті. Саме так побудовані ака-

демічний "Словник синонімів української мови" у 2-х то-

мах (К., 1999—2000) і "Словарь синонимов русского язы-

ка" в 2-х томах за редакцією А.П. Євгеньєвої (М., 1970—

1971). У синонімічних словниках для широкого практич-

ного користування наводяться синонімічні ряди без ілюст-

рацій прикладами їх уживання. Такими є "Короткий слов-

ник синонімів української мови" П.М. Деркача (К., 1960),

"Практичний словник синонімів української мови" С. Ка-

раванського (К., 1995), "Словарь синонимов русского язы-

ка" З.Є. Александрової (М., 1968; шосте видання вийшло в