2 9 8 Граматика

Синтаксичним за своєю суттю є критерій сполучувано-

сті, який як додатковий стали активно використовувати

при класифікації слів на частини мови в останні десяти-

ліття. Не всі слова можуть поєднуватися одне з одним. Так,

прислівники поєднуються з дієсловами (читає добре), з ін-

шими прислівниками (дуже добре), прикметниками (знач-

но кращий, дуже вдалий), але не із займенниками та чис-

лівниками; прикметники поєднуються з іменниками, але

не з дієсловами і т.д.

Останнім (допоміжним) критерієм виділення частини

мови є словотвірний.

СЛОВОТВІРНИЙ КРИТЕРІЙ — критерій, за яким для кожної

частини мови виділяють властивий тільки їй набір слово-

твірних моделей та інвентар словотвірних засобів. В укра-

їнській мові можна назвати ряд словотвірних афіксів, на-

явність яких засвідчує належність слова до групи іменни-

ків: -тель, -ник, -щик, -ар тощо. В англійській мові імен-

никовими є суфікси -ship (friendship "дружба", kinship,

relationship "споріднений"), -ment (movement "pyx", nourishment

"харчування", statement "висловлювання, твер-

дження") та ін.

Який із названих критеріїв слід вважати провідним?

На це запитання мовознавці давали різні відповіді.

О.О. Шахматов таким критерієм вважав семантичний,

П.Ф. Фортунатов — морфологічний, 0.0. Потебня — син-

таксичний. Л.В. Щерба висунув ідею врахування трьох

критеріїв: семантичного, морфологічного і синтаксично-

го. Саме на щербівській концепції й ґрунтується сучасна

класифікація частин мови.

Деякі вчені вважають, що, використовуючи всі три ос-

новні критерії, потрібно встановити їх ієрархію. Так, на

думку українського мовознавця І.Р. Вихованця, базовим

критерієм є семантичний, на другому плані — синтаксич-

ний, а на третьому — морфологічний. Додатковими ("для

спірних випадків") є логічний і словотвірний.

Зрозуміло, що в разі застосування різних критеріїв по-

діл слів на частини мови буде різним. Зазначимо, що ви-

значення іменника, прикметника, дієслова і прислівника

не становить великих труднощів, однак існують спірні пи-

тання щодо виділення займенника й числівника. Виокрем-

лення займенників і числівників із погляду семантичного

критерію є доречним, а з погляду синтактичного крите-

рію — зайвим. Службові слова, за морфологічним кри-

терієм, загалом не вважаються частинами мови.

Частини мови 299

Хоч деякі мовознавці принцип комплексного виділен-

ня частини мови називають "безпринципним і еклектич-

ним", оскільки він передбачає "всього потрохи", однак кра-

щого підходу поки що немає. Але вибудувати одну ієрар-

хічну схему критеріїв класифікації слів на частини мови

для всіх мов світу неможливо. У кожному конкретному

випадку потрібно враховувати специфіку мови. Так, зо-

крема, морфологічний критерій надається тільки для тих

мов, які мають закінчення і суфікси. Синтаксичний кри-

терій є провідним для мов, де немає чіткої системи мор-

фологічно виражених граматичних категорій, — малай-

сько-полінезійських, китайської тощо. Цей же критерій є

провідним і для аналітичних мов — англійської, францу-

зької тощо. Критерій сполучуваності також особливо ве-

ликого значення набуває в тих мовах, де слабо розвинуті

морфологічні показники. Так, у китайській мові з її широ-

ко розвинутою омонімією слів критерій сполучуваності є

надзвичайно ефективним. Тут критерієм віднесення слів

до іменників слугує сполучуваність із так званими слова-

ми лічби, які займають положення між числівником та

іменником. Наприклад: сань бень шу "три книги" (бук-

вально: три корінь книга). Слово лічби бень показує, що

слово шу є іменником. Критерій сполучуваності найбіль-

ше використовується для виділення двох основних частин

мови — іменників і предикатів в індонезійській мові. Імен-

ники в цій мові не поєднуються із заперечним словом, з

яким поєднуються предикативи. Як бачимо, для різних за

будовою мов провідними є різні критерії.

Слід також пам'ятати, що й не всі частини мови виді-

ляють за одним принципом. Зокрема, займенник і числів-

ник виокремлюють на основі виключно семантичного кри-

терію, тоді як інші частини мови в українській мові — за

морфологічним критерієм.

З історії питання про частини мови

Майже всі сучасні граматичні концепції частин мови

беруть свій початок з античної (давньогрецької). Частини

мови — калька з давньогрецького mere tu logu чи безпосе-

редньо латинського paries orationis, Repartes — "частини",

a oratio — "мовлення, висловлювання, речення". Части-

нами мови спочатку називали ті граматичні явища, які