Матриця відповідей на тести

Запитання	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Відповідь	б	в	г	г	а	б	а	г	в	а

ІІ Статистика підприємств

Тема 2.1. Статистика галузей підприємства

План

1. Підприємство як об’єкт статистичного вивчення.

2. Підприємство - основна звітна одиниця статистики підприємництва.

3. Статистичне вивчення основних напрямів діяльності підприємства.

4. Структурно-організаційна характеристика підприємства.

Основні терміни і поняття

Підприємницька діяльність; кооперація; підприємство приватне, колективне, державне, спільне, національне, закордонне, змішане, одноосібне, кооперативне, орендне; товариства господарські, повні, з обмеженою відповідальністю, командитні, акціонерні відкритого та закритого типу; підприємства материнські (головні) та дочірні, акціонерні; філія; малі підприємства; лізингові підприємства; асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, картелі, синдикати, трести, холдинги, фінансові групи; кон’юнктура ринку; інноваційна діяльність, виробнича та комерційна діяльність, економічна та соціальна діяльність, після продажний сервіс; виробництво; просте та комбіноване підприємство; основні та допоміжні цехи, підсобні та побічні, експериментальні (дослідні); виробнича структура безцехова, корпусна, комбінатська, технологічна, предметна, змішана, комплексна, спеціалізована.

Рекомендована література

1. Вашків П.Г., П. І. Пастер, В. П. Сторожук, Є. І. Ткач . Статистика підприємництва. – К., 1999., с. 269-280

2. Горкавий В. К. Статистика. – К., Вища школа., 1995., с. 305-309

3. Уманець Т. В. Пігарєв Ю. Б. Статистика. – К., Вікор, 2003., с. 356-367

4. Головач А. В. Статистика – К., Вища школа, 1995., с. 339-342

1. Підприємство як об’єкт статистичного вивчення

Підприємницькою називається діяльність людей, яка спрямована на виробництво благ, що призначені для задоволення не власних потреб, а потреб інших членів суспільства. Вона виникає і існує лише в рамках товарного виробництва і ринкового товарообміну.

Підприємницька діяльність може здійснюватись за двома формами: індивідуальною (індивідуальна трудова діяльність) та у формі кооперації з іншими особами.

Підприємництво виконує три основних функції:

1. мобілізує капітал, трудові, матеріальні та інформаційні ресурси;

2. організовує виробництво, збут, рекламу продукції, маркетинг, управління;

3. здійснює роботу, пов’язану з генеруванням, розробкою та впровадженням у виробництво і торгівлю нових ідей, пропозицій, новаторства.

В основі підприємницької діяльності лежить ряд обов’язкових умов і вимог:

По-перше, свобода у виборі напрямів і методів діяльності, самостійність прийняття рішень.

По-друге, відповідальність за прийняті рішення, їх наслідки і пов’язаний з цим ризик.

По-третє, орієнтація на комерційний успіх, одержання прибутку.

2. Підприємство - основна звітна одиниця статистики підприємництва

Всі організації можна поділити на дві підгрупи: підприємницькі (комерційні), що функціонують і розвиваються за рахунок власних коштів і непідприємницькі (некомерційні), існування яких забезпечується бюджетним фінансуванням держави.

Підприємство – це організаційно відокремлена і економічно самостійна основна первинна ланка виробничої сфери народного господарства, що виготовляє продукцію (виконує роботу, або надає платні послуги).

Підприємство – юридична особа, що має конкретного власника, яким може виступати індивідуальна особа, або група фізичних осіб та органи державного і господарського управління.

Основні ознаки, що дозволяють вважати підприємство юридичною особою:

• наявність затвердженого статуту, в якому визначені цілі, організаційна структура, права та обов’язки органів управління, взаємовідносини між засновниками і власниками;

• наявність у власності майна і майнова відповідальність перед контрагентами;

• право захищати свої майнові інтереси в судових, арбітражних і інших органах державної влади і управління;

• наявність реєстраційного свідоцтва, а в конкретних випадках ліцензії на здійснення певних видів діяльності;

• формальними ознаками є наявність зафіксованої в статуті фірмової назви, наявність печатки, розрахункового рахунку у банку та ведення бухгалтерського обліку.

Класифікація підприємств здійснюється за певними ознаками:

• За формами власності майна розрізняють приватні, колективні, державні і спільні підприємства.

  • Приватними називають підприємства, що засновані на власності майна окремих громадян, з правом найму робочої сили. Сюди ж відносяться індивідуальні та сімейні підприємства.

  • Колективні підприємства ґрунтуються на власності трудового колективу, а також кооперативу чи громадської організації.

  • Державні підприємства грунтуються на державній власності.

  • Спільні підприємства засновані на базі об’єднання майна різних власників.

    • За належністю капіталу розрізняють:

      • Національні – капітал належить підприємствам своєї країни.

      • Закордонні – капітал повністю або частково є власністю іноземних підприємців.

      • Змішані – капітал належить підприємцям двох чи більше країн.

        • Відповідно до мети і характеру діяльності розрізняють підприємства комерційні і некомерційні.

        • За правовим статусом та формою господарювання:

          • Одноосібні, які є власністю однієї особи чи родини.

          • Кооперативні – добровільні об’єднання громадян з метою спільного ведення господарської діяльності.

          • Орендні засновані на договірних взаєминах про тимчасове володіння і використання майна.

            • Господарські товариства – це об’єднання підприємств. За своїм зобов’язанням поділяють на повні, з обмеженою відповідальністю, командитні та акціонерні.

              • Повне товариство (товариство з повною відповідальністю) – це товариство, всі учасники якого спільно займаються підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язання підприємства усім своїм майном.

              • Товариство з обмеженою відповідальністю – це підприємство, що має статутний фонд, поділений на частини, розмір яких визначається заставницькими документами; учасники такого товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів.

              • Командитним є товариство, в якому поруч з членами з повною відповідальністю є один чи більше учасників, відповідальність яких обмежується вкладом у майно такого підприємства.

              • Акціонерне товариство . Основним атрибутом його є акція – цінний папір без визначення терміну обігу. Він свідчить про пайову участь у статутному фонді товариства, підтверджує членство в ньому і право на участь в управлінні ним, забезпечує право на одержання частки прибутку у вигляді дивіденду – та участь у розподілі майна у випадку його ліквідації. Бувають двох видів: відкритого і закритого типу.

• Акціонерне товариство відкритого типу (ВАТ) – якщо акції його можна продати будь-кому шляхом відкритої передплати та купівлі-продажу на фондових біржах.

• Акціонерне товариство закритого типу (ЗАТ) – якщо акції розподіляються лише між його засновниками. Останні не мають права їх перепродувати іншим юридичним чи фізичним особам, які не є засновниками товариства.

Розрізняють материнські і дочірні підприємства, філіали.

Материнські володіють контрольним пакетом акцій дочірних підприємств і філіалів та контролюють їх діяльність.

Дочірне підприємство – це юридично самостійне організаційне утворення, що здійснює комерційну діяльність, складає звітний баланс, але материнська фірма контролює його роботу.

Акціонерне підприємство – це юридично самостійне організаційне утворення, яке не перебуває під контролем фірми, що володіє його акціями.

Філія, на відміну від дочірних і асоційованих підприємств, не користується юридичною та господарською самостійністю, не має власного статуту і балансу, діє від імені і за дорученням головного підприємства.

• Малі підприємства складають основу малого бізнесу.

До малих відносять підприємства з чисельністю працюючих: у промисловості та будівництві – до 200 чоловік; в інших галузях виробничої сфери – до 50 чоловік; у науці і науковому обслуговуванні – до 100 чоловік; у галузях невиробничої сфери – до 25 чоловік; у роздрібній торгівлі – до 15 чоловік.

• За галузево-функціональним видом діяльності можна виділити такі групи підприємств: промислові, сільськогосподарські, будівельні, транспортні, торговельні, виробничо - торгові, торгово-посередницькі, іноваційно-впроваджувальні, лізингові, банківські, страхові, туристичні і ін.

  • Лізингові підприємства – це орендні фірми-продуценти, які за відповідну плату здають в оренду товари споживчого призначення, обчислювальну техніку, різне технічне устаткування, транспортні засоби тощо.

    • Підприємства в умовах ринкової економіки можуть створювати на добровільних засадах певні об’єднання.

      • Асоціації. Основною метою є координація господарської діяльності. Не має права втручатися у виробничу та комерційну діяльність будь-якого з її членів.

      • Корпорації. Створені на основі поєднання виробничих, наукових та комерційних інтересів з делегуванням окремих повноважень централізованого регулювання діяльності кожного з учасників.

      • Консорціуми. Тимчасові статутні об’єднання промислового і банківського капіталу для досягнення спільної мети.

      • Концерни. Статутні об’єднання підприємств промисловості, наукових установ, банків, транспорту, торгівлі на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців.

      • Картелі. Договірне об’єднання підприємств переважно однієї галузі для здійснення спільної комерційної діяльності – регулювання збуту виготовленої продукції.

      • Синдикати. Різновид картельної угоди, що передбачає реалізацію продукції учасників через створений спільний збутовий орган або збутову мережу одного з учасників об’єднання. Синдикати зберігають виробничу, але втрачають комерційну самостійність.

      • Трести. Форма монополії, при якій всі об’єднані підприємства втрачають комерційну і виробничу самостійність, підкоряючись одному органу.

      • Холдинги. Організаційна форма об’єднання, при якій сама компанія не має виробничих підприємств, а володіє акціями інших компаній, завдяки чому здійснює контроль за їх діяльністю.

      • Фінансові групи. Об’єднання юридично та економічно самостійних підприємств різних галузей народного господарства. Очолюють один або декілька банків, які розпоряджаються капіталом підприємств, що входять до складу фінансової групи, координують всі сфери їх діяльності.