3. Статистичне вивчення основних напрямів діяльності підприємства

Визначальним напрямом діяльності кожного підприємства є вивчення кон’юнктури ринку, наслідки якого служать вихідною базою для подальшої діяльності.

За обсягом і вирішенням організаційно-технічних завдань найбільш складним напрямом є виробнича діяльність підприємства, до складу якого відносять:

• обґрунтування обсягів виробництва продукції певної номенклатури і асортименту відповідно до потреб ринку;

• формування маркетингових програм для окремих ринків і кожного виду продукції, їх оптимізація стосовно виробничих можливостей і програм випуску продукції на поточний і наступні роки прогнозованого періоду;

• забезпечення виробничої програми необхідними матеріально-технічними ресурсами, розробка і контроль за дотриманням узгоджених в часі оперативно-календарних графіків випуску продукції.

Комерційна діяльність – це метод ведення господарства шляхом порівняння у вартісному виразі затрат і результатів господарської діяльності підприємства. Від масштабів і якості цього напряму діяльності підприємства залежать фінансові результати виробництва, які найповніше характеризує величина одержаного прибутку.

Завершальним етапом діяльності підприємства є післяпродажний сервіс, який охоплює пусконалагоджувальні роботи у сфері експлуатації куплених на ринку товарів: машин, устаткування, автомобілів, комп’ютерної, розмножувальної, медичної і побутової техніки та інших видів виробничо-технічного і споживчого призначення.

До інтегрованого напрямку, який пронизує всі інші напрямки діяльності належить економічна діяльність. Він є визначальним для оцінки регулювання всіх елементів у системі господарювання, в його основі є стратегічне і поточне планування, облік і звітність, ціноутворення, система оплати праці, ресурсне забезпечення виробництва, зовнішньоекономічна і фінансова діяльність.

На ефективність всіх напрямків впливає соціальна діяльність.

Статистика вивчає підприємства за напрямками їх діяльності, застосовуючи для цього арсенал статистичних методів .

4. Структурно-організаційна характеристика підприємства

Структура підприємства – це його внутрішній устрій, який характеризує не лише склад підрозділів, а й систему зв’язків, підпорядкованість і взаємодію між ними.

Підприємство як виробничо-господарський комплекс складається з кількох виробництв і цехів.

Виробництвом називають технічно-закінчену частину складового виробничого процесу в межах одного підприємства.

Підприємство, яке має одне виробництво, називається простим, а якщо кілька основних – складним, або комбінованим.

Цехом називається адміністративно виділена частина підприємства, яка веде свій оперативно-статистичний і бухгалтерський облік, але не має свого закінченого балансу і розрахункового рахунку в банку, не має прав юридичної особи.

Кількість і склад цехів та обслуговуючих господарств, а також форми поєднання їх діяльності визначають виробничу структуру підприємства.

Цехи поділяються на основні, допоміжні, підсобні і побічні.

• До основних цехів належать ті, в яких здійснюється технологічний процес по виготовленню основної продукції.

• Допоміжними називаються цехи, які виробляють продукцію, що не є основною для даного підприємства, але необхідна для нормального функціонування основних цехів і підприємства в цілому.

• Підсобні – це цехи, в яких виготовляється тара для упаковки основної продукції.

• До побічних належать цехи, які виробляють продукцію культурно-побутового і господарського призначення з відходів основного виробництва.

• У структурі деяких підприємств діють експериментальні (дослідні) цехи, які займаються підготовкою до випробування нових виробів, розробкою нових технологій.

На підприємствах з відносно простим виробництвом застосовують безцехову виробничу структуру, основою побудови якої є дільниця.

Залежно від спеціалізації основних цехів розрізняють виробничі структури: технологічну, предметну та змішану.

Ознакою технологічної структури є спеціалізація цехів підприємства на виконанні певної частини технологічного процесу. Особливістю предметної структури є спеціалізація цехів на виготовленні певного виробу або групи однотипних виробів. Змішана виробнича структура зустрічається найчастіше і під нею розуміють таку структуру, за якої частина цехів спеціалізована технологічно, а решта – предметна.