Матриця відповідей на тести

Запитання	1	2	3	4	5	6	7	8	9	10
Відповідь	б	а	б	а	г	в	г	б	г	а

Тема 3.2. Статистика населення і його життєвого рівня План

1. Показники чисельності розміщення і складу населення.

2. Показники природного і механічного руху населення.

3. Джерела статистичних даних про чисельність, склад і рух населення.

4. Показники особистого споживання сімей різних груп населення.

5. Програма бюджетного обстеження сім’ї.

6. Методика відбору сімей для бюджетного обстеження. Обробка і аналіз матеріалів бюджетних обстежень.

7. Статистика рівня життя населення. Показники динаміки споживання.

Основні терміни і поняття

Населення; населення наявне, тимчасово наявне; населення постійне, тимчасово присутнє; баланс категорій населення; густота населення; міське і сільське населення; заняття, професія; сім’я; коефіцієнт сімейності; природній і механічний рух населення; загальний коефіцієнт народжуваності і смертності, коефіцієнт життєвості; природній приріст населення; брутто – нетто – коефіцієнти відтворення населення; стандартизовані коефіцієнти народжуваності і смертності; коефіцієнт дитячої смертності; загальний і спеціалізований коефіцієнт шлюбу і розлучень; міграція: внутрішня, зовнішня, маятникова, наявного і постійного населення; механічний приріст; коефіцієнти прибуття, вибуття, міграції; загальний коефіцієнт приросту населення; перепис населення; критичний момент перепису населення; програма перепису; бюджетне обстеження; бюджет сім’ї; особисте споживання; рівень споживання; склад, доходи і витрати сім’ї; баланс продукції; задоволення матеріальних і духовних потреб; споживання виробниче, невиробниче, суспільне, особисте; індекси споживання.

Рекомендована література

1. Горкавий В. К. Статистика. – К., Вища школа. 1995., с. 352-373,

ст. 385-404.

2. Головач А. В. Статистика – К., Вища школа. 1995., с. 535-550.

3. Уманець Т. В. Пігарєв Ю. Б. Статистика. – К., Вікар, 2003., с. 205-225; ст. 510-520.

1. Показники чисельності, розміщення і складу населення

Населення – це сукупність людей, що перебувають у межах держави, області, району, або населеного пункту. До складу населення входять громадяни держави, іноземці, які проживають в ній, а також особи без громадянства, або з подвійним громадянством.

У статистиці населення основною одиницею спостереження є людина.

Основні завдання статистики населення:

• визначення чисельності населення і його розміщення на території країни;

• характеристика складу населення за різними ознаками;

• вивчення процесів відтворення, тобто природного і механічного руху населення;

• прогнозування демографічних процесів.

Статистика розглядає склад населення за соціально – економічним положенням, статтю, віком, джерелами доходів, галузями праці і родом занять, національністю, рідною мовою, грамотністю, рівнем освіти тощо. Важливе значення має характеристика рівня культури і здоров’я населення, що пов’язане з вивченням діяльності таких закладів невиробничої сфери народного господарства, які забезпечують культурне та медичне обслуговування населення.

Кількість населення безперервно змінюється внаслідок народжуваності і смертності та в зв’язку з просторовим переміщенням населення.

При обліку населення в межах кожного населеного пункту або окремої території розрізняють наявне і постійне населення.

• Наявне населення – це особи, які на момент обліку перебувають на даній території незалежно від того, проживають вони тут постійно чи тимчасово.

• Постійне населення – це особи, які постійно проживають на даній території, незалежно від того, перебувають вони тут на момент обліку чи ні.

Частина постійного населення певної території на момент обліку може бути тимчасово відсутня, а частина постійного населення інших територій може тимчасово перебувати на даній території.

Між чисельністю окремих категорій населення існує певна залежність, яка називається балансом категорій населення:

;

,

де Н_П – постійне населення;

Н_Н – наявне населення;

∆Н_Т.П. – особи, що тимчасово проживають;

∆Н_Т.В. – особи, що тимчасово відсутні.

У цілому по країні кількість постійного населення має дорівнювати чисельності наявного, оскільки особи, які тимчасово проживають в одному місці, є одночасно особами, які тимчасово відсутні в іншому. Відхилення може бути тільки на різницю між чисельністю громадян України, що перебувають за кордоном і чисельністю іноземних громадян, які тимчасово проживають в Україні.

При переписах і поточному обліку чисельність населення визначають на певну дату. Середню чисельність розраховують за формулою середньої хронологічної для моментного ряду динаміки: .

Основним показником, що характеризує розміщення населення на території, є густота населення з розрахунку на 1 кв. км території.

Важливе значення для характеристики розміщення населення має поділ його на міське і сільське. Основою такого групування є місце проживання.

• Міське населення – це особи, що проживають у містах, робітничих і курортних селищах і в селищах міського типу, незалежно від роду занять.

• Сільське населення – це особи, які проживають у сільській місцевості.

Згідно з діючими законодавчими актами України до міст належать населені пункти, в яких проживає не менш як 10 тис. чоловік, при умові, що 85% населення становлять робітники і службовці разом з їх членами сімей. Для селищ міського типу мінімальна кількість населення встановлена на рівні 2 тис. чол., а частка робітників, службовців і членів їх сімей повинна становити не менш як 85 %.

Важливими показниками розміщення населення є показник близькості розміщення населених пунктів, групування їх за розміром (за кількістю жителів), а також порівняння частки району за територією з часткою району за чисельністю населення.

• Показник близькості розміщення населених пунктів визначають за формулою: ,

де l – середня відстань, км;

S – площа території, кв. км ;

n – кількість населених пунктів на певній території.

Для характеристики трудових ресурсів країни важливе значення має розподіл населення на населення, зайняте трудовою діяльністю (економічно активне населення), і населення, не зайняте трудовою діяльністю (діти, учні, інваліди, старі, безробітні тощо).

• До населення, зайнятого у народному господарстві, належать робітники, службовці державних, кооперативних і громадських підприємств, закладів і організацій; фермери, члени сімей робітників і службовців у працездатному віці, зайняті в особистому, підсобному сільському господарстві; особи, зайняті індивідуальною трудовою діяльністю.

У чисельність населення, зайнятого у народному господарстві, не включають учнів у працездатному віці, що навчаються з відривом від виробництва і військових.

Населення, зайняте трудовою діяльністю, групують за галузями народного господарства, характером діяльності або родом занять.

Під заняттям розуміють роботу, яку фактично виконує працівник.

Професія – це сукупність знань і трудових навичок, набутих працівником внаслідок спеціального навчання або тривалої практики.

Залежно від роду заняття населення поділяють на сільськогосподарське і несільськогосподарське, а також на населення, зайняте переважно розумовою чи фізичною працею.

Вивчаючи склад населення, найчастіше групують його за статтю і віком.

Статевий склад населення виражається абсолютними і відносними показниками кількості чоловіків і жінок. Цей облік потрібний для аналізу відтворення населення.

У статистиці під віком розуміють кількість сповнених років; для дітей до 1 року – місяців. Практичне значення має розподіл населення за віковими контингентами: до року – грудні діти; від 1 – 3 років – діти ясельного віку; від 3 до 7 років – діти дошкільного віку; від 7 до 17 років – діти шкільного віку; працездатне населення – чоловіки 16-60 років і жінки – 16-55 років. Дані про віковий склад населення використовують для визначення трудових ресурсів, різних соціально – економічних розрахунків, пов’язаних з розвитком народного господарства.

Аналізуючи віковий склад населення, вивчають рух населення, перспективи зростання чисельності, характер відтворення.

Сімейне положення вивчають шляхом виділення сімей, включаючи неповні сім’ї. Під сім’єю в статистиці розуміють сукупність осіб, які спільно проживають і пов’язані родинними або подружніми стосунками, спільністю побуту та взаємною відповідальністю. Критеріями належності до сім’ї при статистичному спостереженні є родинні зв’язки, спільне проживання і спільне ведення господарства або загальний бюджет.

Для характеристики сімейного складу населення визначають такі показники: кількість сімей, середній розмір сім’ї, коефіцієнт сімейності, частку одинаків у загальній чисельності населення тощо.

• Коефіцієнт сімейності – це кількість сімей, що припадає на 1000 чоловік постійного населення. Він характеризує ступінь згрупованості населення у сім’ї.

У статистиці населення важливу роль відіграють показники національного складу населення. Національну належність окремих осіб при переписах населення записують зі слів опитуваного. Національність дітей встановлюють батьки, а в сім’ях, де мати і батько належать до різних національностей, якщо батьки не можуть відповісти на це питання, національність дітей визначають за національністю матері.

У статистиці вивчають склад населення за рідною мовою. Рідною вважається мова, на якій людина розмовляє з дитинства. Іноді рідна мова не збігається з національною належністю.

Для характеристики культурного рівня населення статистика вивчає показники грамотності і рівня освіти. Грамотність населення характеризується абсолютними показниками – кількістю грамотних (які вміють читати або читати і писати) і відносними – показником грамотності у грамотноздатному віці та загальним показником грамотності населення.

Рівень освіти населення визначають за часткою (у проміле) осіб з вищою і середньою освітою у загальній кількості населення у віці 15 років і старше, або населення, зайнятого у народному господарстві.

Статистика вивчає показники, що характеризують загальний рівень культури населення. До них належать показники кількості, складу і діяльності шкіл, середніх і вищих навчальних закладів, театрів, музеїв, кіноустановок, бібліотек, клубів, видавничих закладів тощо.

Для характеристики здоров’я населення статистика використовує систему показників, яка охоплює рівень захворюваності населення на окремі хвороби, інвалідності, фізичного розвитку, охорони здоров’я дітей тощо.

Важливим завданням є виявлення статистично істотних зв’язків рівня здоров’я населення з факторами навколишнього середовища.