2. Класифікація та групування в соціально-економічній статистиці

Статистичні показники об’єктивно характеризують явище за умови, що сукупність, яка вивчається, є якісно однорідною.

Формування однорідних сукупностей за якісною ознакою потребує попереднього погодження щодо віднесення тих чи інших елементів до певної групи чи класу. Для цього розробляють класифікацію про віднесення одиниць спостереження до певних класів. На відміну від групувань класифікації передбачають більш повний, розширений поділ сукупності об’єктів, складання переліку, що розглядається як статистичний стандарт і здебільшого затверджується центральним статистичним відомством.

Виконання значної частини Державної програми переходу на міжнародну систему обліку і статистики забезпечило умови для розроблення, впровадження та використання в Україні статистичних класифікацій, що методологічно узгоджені (і за кодами) з відповідними міжнародними та європейськими класифікаціями.

До класифікацій, що ґрунтуються на міжнародних аналогах, відносять: Класифікацію видів економічної діяльності, Державний класифікатор продукції та послуг, Класифікатор держав світу, Класифікатор валют, Класифікація професій, Українську класифікацію товарів зовнішньоекономічної діяльності, Класифікатор систем позначень одиниць вимірювання та обліку.

Реалізація на практиці методологічних принципів побудови міжнародних центральних статистичних класифікацій забезпечує:

• можливість зіставлення національної статистичної інформації з міжнародною;

• складання міжгалузевого балансу виробництва та розподілу товарів і послуг відповідно до системи національних рахунків;

• проведення статистичних обстежень економічної діяльності та продукції на макро- і мікрорівнях;

• застосування статистичних одиниць, що використовуються в Європейському Союзі.

Поділ одиниць спостереження, які вивчаються офіційною статистикою в країні, згідно з класифікаціями є головними, але не єдиними групуваннями, що використовуються в соціально-економічній статистиці.

Для характеристики розвитку суспільства необхідно також використовувати групування статистичних показників за такими ознаками: форми власності; економічне призначення продукції; форми підпорядкування; економічні райони та територіальні виробничі комплекси.

Головне, що досягається за допомогою групувань у соціально-економічній статистиці – це розрахунок та аналіз структури господарства, тобто співвідношення між соціальними та економічними процесами.

3. Статистика валового національного продукту

Валовий національний продукт – це узагальнюючий показник соціально-економічного розвитку країни, що відображує кінцеві результати діяльності як матеріального виробництва, так і невиробничої сфери. Його використовують для характеристики взаємопов’язаних аспектів економічного процесу: виробництва матеріальних благ і надання послуг, розподілу доходів, кінцевого використання матеріальних благ і послуг.

Показник валового національного продукту (ВНП) широко застосовують у практиці міжнародної статистики. Використавши цей показник, можна розширити і поглибити аналіз процесів суспільного відтворення, порівнювати рівні і пропорції економічного розвитку окремих країн, підвищувати вірогідність і точність міжнародних порівнянь.

ВНП охоплює результати економічної діяльності усіх господарських одиниць: підприємств, асоціацій, організацій і установ як сфери матеріального виробництва, так і сфери послуг, господарств населення, окремих осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю.

З позиції економічної теорії ВНП – це валова добавлена вартість усіх галузей народного господарства. Він характеризує вартість кінцевих товарів і послуг, створених у країні. Цей показник не включає вартості спожитої сировини, матеріалів, палива, енергії та інших матеріальних ресурсів, а також наданих господарським одиницям послуг. До його складу входять доходи невиробничої сфери і амортизація основних виробничих засобів.

При аналізі економічного розвитку країни використовують показник чистого національного продукту (ЧНП), який обчислюють як різницю між вартістю ВНП і амортизацією основних засобів.

Модифікацією ВНП є показник валового внутрішнього продукту (ВВП). На відміну від ВНП, який характеризує результати економічної діяльності підприємств, організацій і господарств незалежно від того, де вони територіально розміщені, ВВП відображує виробництво матеріальних благ і надання послуг господарськими одиницями на території країни незалежно від національної належності. ВНП відрізняється від ВВП розміром доходів від економічної діяльності за кордоном, крім аналогічних доходів, переданих іншим країнам.

Відповідно до трьох стадій відтворення ВНП розрізняють три способи визначення його обсягу: виробничий; розподільний; кінцевого використання.

Суть виробничого способу полягає в тому, що від вартості валового випуску віднімають проміжне споживання матеріальних благ і послуг.

Валовий випуск – це показник обсягу вироблених матеріальних благ (тобто валової продукції) і обсягу наданих нематеріальних послуг у грошовому виразі. До складу проміжного споживання включають поточні витрати підприємств, організацій і господарств в обох сферах народного господарства на придбання товарів і оплату послуг.

Розмір ВНП розподільним способом визначають підсумовуванням доходів усіх підприємств, організацій, установ, населення, зайнятих виробництвом матеріальних благ і наданням послуг у народному господарстві (заробітної плати та інших форм оплати праці, відрахувань на соціальне страхування, прибутку та інших доходів, а також амортизаційних відрахувань).

За способом кінцевого використання обсяг ВНП обчислюють як суму кінцевого споживання матеріальних благ і послуг, капітальних вкладень, приросту матеріальних оборотних засобів та сальдо зовнішньої торгівлі.

Органи державної статистики розраховують ВНП виробничим способом. Спосіб кінцевого використання застосовують для контролю і уточнення його обсягу.

ВНП визначають у цінах кінцевого споживання, тобто цінах, по яких споживачі одержують матеріальні блага і послуги. Вартість послуг, які не надходять в оборот і які подаються споживачам безкоштовно, обчислюють за собівартістю (загальними витратами і амортизацією). Для визначення динаміки фізичного обсягу ВНП розраховують у порівнянних цінах.