Тема 2.4. Статистика праці План

1. Вивчення складу та чисельності працівників підприємства.

2. Характеристика руху робочої сили.

3. Статистика робочого часу і його структури.

4. Аналіз використання робочого часу.

5. Поняття продуктивності праці, завдання її статистичного вивчення і методи її обчислення.

6. Суть оплати праці і напрямки її статистичного вивчення.

Основні терміни і поняття

Категорії працівників: робітники, учні, інженерно-технічні працівники (ІТП) , службовці, молодший обслуговуючий персонал (МОП) , охорона; спискова і середньоспискова чисельність, явочна чисельність, коефіцієнти обороту по прийому і звільненню робочої сили; календарний, табельний і максимально можливий фонди робочого часу; коефіцієнти використання календарного, табельного і максимально можливого фондів часу; коефіцієнт змінності; продуктивність праці; заробітна плата; фонди оплати праці: тарифний, годинний, денний, місячний; середньогодинна, середньоденна, середньомісячна заробітна плата.

Рекомендована література

1. Вашків П.Г. Статистика підприємництва. – К., 1999., с. 383-428.

2. Уманець Т. В. Пігарєв Ю. Б. Статистика. – К., 2000. с. 324-344.

3. Головач А. В.Статистика – К., Вища школа. 1995., с. 231-279.

4. Горкавий В. К. Статистика. – К., Вища школа., 1995., с. 258-290.

1. Вивчення складу та чисельності працівників підприємства

Основним завданням статистики робочої сили є вивчення складу і чисельності працівників, їх розподілу за статтю, віком, рівнем освіти, ступенем забезпеченості виробництва працівниками відповідних професій і кваліфікації, вивчення руху робочої сили та її використання тощо.

За характером діяльності персонал промислового підприємства поділяють на промислово-виробничий (персонал основної діяльності) та персонал непромислових господарств.

До промислово-виробничого персоналу відносять працівників основних, допоміжних, підсобних, і побічних цехів; осіб, зайнятих на вантажно-розвантажувальних роботах; працівників науково-дослідних, конструкторських, проектно-конструкторських організацій, які знаходяться на балансі підприємства, а також працівників апарату управління.

До персоналу непромислових господарств відносять працівників, праця яких прямо не пов’язана з промислово-виробничою діяльністю підприємства (працівники підсобного господарства, житлово-комунальних організацій, дитячих і лікувальних установ) .

У статистиці детально вивчається персонал основної діяльності, який поділяють на шість категорій: робітники, учні, інженерно-технічні працівники (ІТП) , службовці, молодший обслуговуючий персонал (МОП) і охорона.

Робітники – особи, які безпосередньо зайняті випуском продукції, виконанням робіт промислового характеру, здійсненням ремонту і нагляду за устаткуванням, переміщенням вантажів тощо. Залежно від характеру виконуваних функцій робітників поділяють на основних і допоміжних.

Учні – особи, що навчаються на підприємстві виконанню певних виробничих операцій для того, щоб стати робітниками.

Інженерно-технічні працівники – це особи, які здійснюють організаційно-технічне керівництво виробничим процесом.

Службовці – особи, які виконують адміністративно-господарські і канцелярські функції, а також обліковий персонал.

Молодший обслуговуючий персонал – це особи, які зайняті обслуговуванням службових приміщень.

Охорона – працівники сторожової та протипожежної охорони підприємства.

У даний час прийнято відображати у звітності такі категорії персоналу: робітники, службовці, спеціалісти, керівники.

У складі функціональних груп є поділ їх за професіями, спеціальностями і кваліфікацією.

Професія – це комплекс знань і вмінь, необхідних для виконання певної роботи.

Кваліфікація відбиває ступінь оволодіння цими знаннями, вміннями і навиками.

Спеціальність пов’язана з поглибленням професійного поділу праці.

Кваліфікація працівника відбивається в тарифному розряді, який йому присвоюється. Мірою кваліфікації робітників підприємства виступає показник середнього тарифного розряду, який розраховується методом середньої арифметичної зваженої:

де x – тарифний розряд;

f – чисельність робітників кожного розряду.

Групування працівників за рівнем освіти характеризує їх якісний склад.

Групування за стажем необхідне для вивчення стабільності кадрів, їх плинності, продуктивності праці, визначення розміру пенсії.

Стаж роботи – це час трудової діяльності. Розрізняють загальний трудовий стаж, безперервний і стаж роботи на даному підприємстві.

При визначенні права на пенсію за загальним стажем роботи виділяють групи: до 5 років, 5-10, 10-15, 15-20, 20-25, понад 25. За стажем безперервної роботи розрізняють такі групи: до одного року, 1-2, 2-3, 3-4, 4-5, 5-8, 8-10, 10-12, 12-15, 15-20, 20-25, 25-30, 30-35, 35-40, понад 40 років. Залежно від тривалості безперервного трудового стажу визначається розмір оплати за тимчасовою непрацездатністю.

Чисельність і склад робочої сили формується згідно з виробничою програмою підприємства.

На підприємствах ведуться списки, в які заносяться з дня зарахування всі постійні (прийняті на роботу без обумовлення строку її закінчення) , сезонні (прийняті на роботу, яка в силу сезонних чи кліматичних умов виконується протягом сезону, проте не більше 6 місяців) і тимчасові (прийняті на роботу на строк до 2 місяців, а у разі заміщення тимчасово відсутнього працівника – до 4 місяців) .

Розрізняють списковий і явочний склад працівників і середньоспискову чисельність, фактичну чисельність.

Спискова чисельність працівників (списковий склад) – це чисельність всіх працівників, які є у списках.

До нього включаються не тільки ті, що фактично працювали у той день, а й відсутні на роботі з різних причин (працівники, які перебували у чергових відпустках, у відрядженнях, тимчасово залучені до виконання державних обов’язків, у зв’язку з хворобою, прогулами тощо) .

Не включають у списковий склад осіб, зарахованих на штатні посади для виконання робіт за сумісництвом, залучених для виконання разових робіт, які одержують плату з неспискового фонду заробітної плати; робітники, які відряджені на інші підприємства і одержують там заробітну плату, учні навчальних закладів, які проходять на підприємстві виробничу практику.

Явочний склад – чисельність осіб, які з’явились на роботу незалежно від того, приступили вони до роботи чи ні.

Фактична чисельність – це особи, які з’явились і приступили до роботи незалежно від її тривалості.

Середньоспискова чисельність – характеризує чисельність працюючих за певний проміжок часу (інтервал) , що рахується в списках підприємства.

Не враховуються при обчисленні середньоспискової чисельності: жінки, що отримали додаткову відпустку без оплати по догляду за дитиною; інваліди війни, що працюють неповний робочий день; працівники, які навчаються у вищих навчальних закладах заочно і отримують додаткову відпустку без збереження оплати і т. ін. Водночас включаються працівники, залучені за спеціальними договорами і одержують заробіток за відпрацьовані людино-дні явок.

У практиці статистики застосовують різні методи визначення середньоспискової чисельності персоналу, залежно від наявної вихідної інформації.

Найпоширеніший варіант, коли у вихідних даних є спискова чисельність за всі дні періоду (спискова чисельність у вихідні і святкові дні приймається такою, якою вона була напередодні) :

де середньоспискова чисельність;

Tчисельність працівників, які не враховуються при визначенні середньоспискової чисельності.

Поряд з середньосписковою розраховують середньоявочну (шляхом ділення числа явок на роботу на число робочих днів) і чисельність фактично працюючих (шляхом ділення фактично працюючих, тобто тих, які фактично приступили до роботи на число робочих днів) .

і