3. Джерела статистичних даних про чисельність, склад і рух населення

Чисельність, склад, рух і розміщення населення визначають за допомогою періодичних переписів населення, а в період між переписами – розрахунковим шляхом на підставі даних потокового статистичного спостереження за процесами відтворення і міграції населення.

Основним джерелом інформації про населення є переписи.

• Перепис населення – це процес збирання демографічних, економічних і соціальних даних, які характеризують за відповідний період кожного жителя країни або території

Метою перепису є одержання відомостей про чисельність, склад, рух і розміщення населення для організації економічного життя країни.

Проведення перепису населення потребує виконання певних робіт, які можна об’єднати у такі розділи:

1. розв’язання основних методологічних і організаційних питань (визначення програми перепису, дати проведення, критичного моменту перепису, тривалості, порядку заповнення відповідей на питання переписного листка тощо);

2. організація підготовчих робіт (складання списків населених пунктів, упорядкування назв вулиць, номерів будинків, проведення переписного районування і т. д.);

3. безпосереднє проведення перепису (заповнення переписних листків);

4. організація контролю за повнотою обліку населення (вибіркові контрольні обходи);

5. розробка матеріалів перепису (кодування текстових відповідей, перенесення кодів на магнітну стрічку, обробка відповідно до встановленої технології);

6. публікація результатів перепису.

Внаслідок постійних змін у чисельності і складі населення його одночасний облік обов’язково слід віднести до відповідного (критичного) моменту.

• Критичним моментом при перепису населення називають відповідний день і час, до якого віднесений весь облік населення.

• День перепису – це день з найменшою рухомістю людей, з найменшою кількістю відпусток, виїздів, короткочасних відлучень населення з постійних місць проживання.

Перш ніж проводити перепис населення, слід підготовити населення до перепису шляхом організації роз’яснювальної роботи, а також підготовити переписний персонал, особливо реєстраторів, які безпосередньо опитують населення і заповнюють переписні бланки.

Перепис населення на території України проводять за двома програмами: суцільного і вибіркового перепису.

Програма суцільного перепису включає такі питання: відношення до члена сім’ї, записаного першим; стать, тимчасово відсутній; тимчасово проживає; дата народження; місця народження; відношення до шлюбу; національність; рідна мова із зазначенням іншої мови, якою вільно володіє; чи закінчив ПТУ; тип навчального закладу, в якому навчається, джерела засобів існування. Крім того, на члена сім’ї, записаного першим (одинака або члена сім’ї, що проживає окремо), заповнюються дані, які характеризують житлові умови населення: період будівництва житлового будинку; матеріал стін будинку; належність будинку; тип житлового будинку; благоустрій житлового будинку; кількість зайнятих жилих кімнат; розмір площі (загальної і жилої).

Програма вибіркового перепису включає додатково такі питання: місце роботи; заняття щодо цього місця роботи; суспільна група; тривалість безперервного проживання у населеному пункті; для жінок: а) скільки дітей народила; б) скільки з них живих.

У період між переписами населення основним джерелом даних про його кількість, склад, рух і розміщення є потоковий облік населення. Він охоплює як природній рух населення так і його механічне переміщення.

• Потоковий облік чисельності і складу населення ґрунтується на матеріалах реєстрації народжених, померлих осіб, шлюбів і розлучень.

Народжених і померлих осіб, шлюби і розлучення реєструють у міських і районних центрах відділів записів актів громадського стану (ЗАГС), а в робітничих селищах і сільській місцевості – в селищних і сільських Радах.

Облік внутрішньої міграції в містах і міських селищах проводять за даними паспортних столів міліції про прописку і виписку, а у сільській місцевості – за даними виконавчих комітетів сільських Рад про вибуття населення і населення, яке тимчасово проживає.