Основними завданнями статистики основних фондів є:

• визначення обсягу, складу і структури основних фондів;

• характеристика стану і динаміки основних виробничих фондів;

• вивчення рівня використання основних фондів;

• характеристика озброєності праці основними виробничими фондами;

• вивчення ефективності використання виробничих площ підприємства.

2. Види оцінки основних засобів. Статистичне вивчення амортизації основних засобів

Для того, щоб визначити загальний обсяг основних фондів , охарактеризувати їх структуру, вивчити технічний стан і ступінь використання, розрахувати амортизаційні відрахування, визначити розмір плати за користування фондами і показники рентабельності роботи, необхідна вартісна ( грошова) оцінка основних фондів. Розраховують три види вартісної оцінки основних фондів : повна первісна вартість , повна відновна вартість , залишкова вартість.

• Повна первісна вартість основних фондів – це загальна сума фактичних затрат на придбання ( будівництво ), включаючи витрати на доставку і монтаж засобів виробництва в діючих на той час цінах.

• Повна відновна вартість – це сума витрат на придбання ( будівництво) , включаючи витрати на доставку і монтаж за цінами і умовами виробництва на момент переоцінки основних фондів.

• Залишкова вартість – це та частина повної первісної вартості об’єкта основних фондів, яка ще не перенесена на продукт.

У процесі функціонування основні фонди зношуються. Розрізняють зношення фізичне і моральне.

• Фізичне зношення – це поступове зниження споживчої вартості основних засобів внаслідок виробничого їх споживання ( деформація деталей, конструкцій), а також під впливом сил природи ( корозія металу, гниття дерев’яних конструкцій і т.п.). Ступінь фізичного зношення основних фондів залежить не лише від режиму їх експлуатації, кількості годин роботи на добу, робочих днів у році та інтенсивності їх використання, а й від якості і надійності виготовленого устаткування.

• Моральне зношення основних фондів є наслідком науково – технічного прогресу. Старі основні фонди, незважаючи на їх фізичну придатність для експлуатації , з економічного боку себе вже не виправдовують. Розрізняють два види морального зношення основних фондів. Перший проявляється в тому, що внаслідок підвищення продуктивності праці у галузях, які виготовляють устаткування, затрачають на їх виробництво менше часу , і тому вартість їх знижується. Другий вид морального зношення пояснюється винаходом і впровадженням у виробництво нових, більш продуктивних і досконалих машин внаслідок науково – технічного прогресу.

Відшкодування фізичного і морального зношення основних фондів проходить шляхом включення частини їх вартості в затрати на виробництво у вигляді амортизаційних відрахувань, розміри яких залежать від норм амортизації.

Амортизаційні відрахування – це частина вартості основних фондів, яка перенесена на виготовлену продукцію. Суму амортизації визначають за формулою:

Na *

А  ,

100

де Nа – норма амортизації;

- середня ( місячна, річна) повна первісна вартість основних фондів.

Іноді застосовують прискорену амортизацію, яку розраховують методом лінійної амортизації за формулою :

Фо + К- Л

Аt  

Т

де К – витрати на капітальний ремонт і модернізацію;

Л – ліквідаційна вартість;

Т – загальний строк служби основних фондів;

Фо – повна первісна ( балансова) вартість основних фондів.

Балансову вартість окремих видів основних фондів звітного кварталу для нарахування амортизації розраховують за формулою:

,

де Б_п - балансова вартість окремих основних фондів на початок звітного кварталу;

Б_п-1 – балансова вартість окремих основних фондів на початок попереднього кварталу;

П_п-1 – витрати на придбання та введення в експлуатацію основних фондів протягом попереднього періоду;

В_п-1 - вартість виведених з експлуатації основних фондів протягом попереднього кварталу;

А_п-1 - сума амортизаційних відрахувань, нарахованих у попередньому кварталі;

І_п-1 - індекс інфляції у попередньому кварталі.