4. Аналіз використання робочого часу

Важливим напрямком статистичного вивчення робочого часу є аналіз його використання.

Баланс робочого часу дає можливість охарактеризувати структуру максимально-можливого фонду робочого часу і виділити частку невиробничих витрат робочого часу.

Використання робочого часу характеризується системою показників, до яких відносять коефіцієнти використання календарного, табельного і максимально-можливого фондів робочого часу.

• Коефіцієнт використання календарного фонду робочого часу розраховують діленням продуктивно використаного робочого часу до календарного фонду робочого часу.

• Коефіцієнт використання табельного фонду робочого часу розраховують діленням продуктивно використаного робочого часу до табельного фонду робочого часу.

• Коефіцієнт використання максимально-можливого фонду робочого часу розраховують діленням продуктивно використаного робочого часу до максимально-можливого фонду робочого часу.

Для характеристики використання робочого дня порівнюють його фактичну тривалість Г₁ з середньою встановленою Г_в :

.

Розрізняють середню фактичну і урочну тривалість робочого дня. Перший показник розраховують шляхом ділення відпрацьованих робітниками людино-годин в урочний і надурочний час на кількість відпрацьованих ними людино-днів. Другий – ділення відпрацьованих людино-годин лише в урочний час на відпрацьовані людино-дні.

Для оцінки використання тривалості робочого місяця розраховують коефіцієнт як відношення середньої фактичної кількості днів роботи на одного середньоспискового робітника Д₁ , до середньої встановленої кількості Д_в.

Загальний (інтегральний) коефіцієнт К_і характеризує одночасно використання тривалості робочого дня і тривалості робочого місяця:

або К_і=К_г*К_д

5. Поняття продуктивності праці, завдання її статистичного вивчення і методи її обчислення

Продуктивність праці – це спроможність робітника виробляти певну кількість продукції за одиницю часу.

Основними завданнями статистики продуктивності праці є :

• розробка методики визначення рівня продуктивності праці;

• вивчення динаміки продуктивності праці і закономірностей її зміни у часі;

• аналіз впливу факторів на рівень і динаміку продуктивності праці;

• вивчення впливу зміни продуктивності праці на зміну обсягу продукції і затрат робочого часу;

• міжнародні порівняння рівня і динаміки продуктивності праці.

Рівень продуктивності праці може характеризуватися кількістю продукції, виготовленої за одиницю часу одним робітником, або затратами часу на виробництво одиниці продукції. У першому випадку рівень продуктивності праці W розраховують шляхом ділення обсягу продукції q на затрати праці Т, що зв’язані з його виготовленням; у другому як зворотну величину t.

, , або чи .

Різноманітність методів вимірювання обсягу промислової продукції вимагає застосування відповідно натуральних, трудових і вартісних методів вимірювання продуктивності праці.

Найпоширеніший у практиці статистики вартісний метод розрахунку. Показниками продуктивності праці у цьому разі є виробіток товарної (валової, нормативної чистої) продукції на одного робітника чи одного працюючого основної діяльності.

Для розрахунку показників продуктивності праці важливим є вибір одиниць виміру затрат праці, що пов’язані з виробництвом продукції, який залежить від мети дослідження.

• Середній годинний виробіток характеризує продуктивність праці за годину чистого робочого часу (без втрат) і обчислюється діленням виробленої продукції за місяць на число людино-годин, відпрацьованих робітниками за цей період.

• Середній денний виробіток розраховують як частку від ділення виробленої за місяць продукції на кількість відпрацьованих робітниками за цей період людино-днів.

• Середньомісячний виробіток розраховується діленням кількості виробленої продукції на середню спискову чисельність робітників.

Одним з найважливіших завдань статистики продуктивності праці є вивчення закономірності зміни її рівня. Це завдання виконують за допомогою індексного методу.

Уявлення про динаміку продуктивності праці можна одержати зіставивши рівні продуктивності праці звітного і базисного періодів (W₁:W_o). Якщо підприємство випускає однойменну продукцію, динаміку продуктивності праці характеризують за допомогою індивідуального індексу:

Динаміку продуктивності праці для галузі визначають за допомогою загального індексу:

За умови випуску різнойменної продукції розраховують трудовий і вартісний індекси.

Трудовий індекс:

де –нормативні затрати робочого часу.

Вартісний метод:

де qp₀- обсяг продукції в порівняльних цінах;

- середній рівень виробітку в грошовому виразі.