Структура адміністративного примусу

В першу чергу слід зазначити, що структура адміністративного примусу включає в себе такі елементи: 

1) підстава і мета застосування адміністративного примусу;

2) вид (засіб) адміністративного примусу, який включає в себе конкретні адміністративно-примусові заходи;

3) процедурно-процесуальний порядок застосування адміністратив­но-примусового заходу, який передбачає наявність того чи іншого виду примусу та відповідних правових наслідків.

Першим елементом структури адміністративного примусу є підстава застосування самого адміністративного примусу.

Об’єктивно, підставою застосування адміністративно-примусових засобів (видів) і заходів є різного роду юридичні факти, у більшості випадків – протиправні дії окремих фізичних і юридичних осіб. Слід зазначити, що враховуючи різноманітність адміністративно-примусових засобів і заходів, які потенційно можуть застосовуватися посадовою особою (органом), останньому, при виборі конкретного заходу, слід враховувати спосіб, обстановку, час, місце і інші фактори, які характеризують об’єктивну сторону протиправного діяння.

Так, наприклад, у разі виникнення ситуації, коли водій автомобіля своїми діями створює безпосередню загрозу життю чи здоров’ю людей, працівник міліції на підставі пункту 6 частини першої статті 15 Закону України "Про міліцію" від 20.12.1990 р. [1] у межах засобу (виду) адміністративного припинення має право обрати такий захід припинення протиправного діяння, як застосування табельної вогне­пальної зброї. Проте, якщо обстановка вчинення неправомірних і небезпечних дій водія автомобіля характеризується значним скупчення людей, розташуванням у безпосередній близькості від місця вчинення протиправного діяння дитячих установ (дитячі садки, школи), працівник міліції не має права застосовувати табельну вогнепальну зброю, тому що від цього можуть постраждати сторонні особи. У цьому випадку міліціонер зобов’язаний швидко обрати інший, менш небезпечний для оточуючих захід адміністративно-припиняючого впливу на правопорушника-водія. Вид і особливості цього заходу будуть залежати від характеру обстановки, що склалася, рівня спеціаль­ної підготовки працівника міліції, дій правопорушника та інших факторів. 

Мета застосування адміністративного примусу полягає у забезпе­ченні охорони і захисту прав і свобод громадян та юридичних осіб, збереженні нормального функціонування органів публічної влади і управління, створення безпечних умов для життєдіяльності суспільства. Проте треба зазначити, що мета кожного адміністративно-запобіжного, адміністративно-припиняючого та адміністративно-караючого заходу різна і залежить від характеру протиправного діяння в конкретний момент часу. При цьому для застосування адміністративного-запобігання навіть не потрібно наявність факту вчинення правопорушення, наприклад, під час виникнення надзвичайних ситуацій соціально-політичного не криміногенного характеру та надзвичайних ситуацій природно-техногенного характеру.

Наступним елементом структури адміністративного примусу є засіб або вид адміністративного примусу, а також відповідні йому заходи. Аналіз значної кількості наукової літератури дає підстави констатувати, що в науці адміністративного права питання про класифікацію адміністративного примусу є дискусійним. У центрі дискусії – питання про те, що саме обрати критерієм розмежування адміністративного примусу. 

Перед тим як визначати види адміністративного примусу, доцільно визначити співвідношення понять "правовий захід" та "правовий вид" ("правовий засіб") адміністративного примусу, що дасть змогу уникнути термінологічної плутанини. Вказані категорії слід діалектично поєднати. 

Припустимо, що правова категорія "адміністративний примус" є системою, яка функціонує у правовому просторі. До структури цієї системи входитимуть класифікаційні групи, первинним елементом яких буде "правовий захід" адміністративного примусу. При цьому термін "правовий захід" набуває не тільки кількісної, але й якісної характеристики, оскільки протиставляємо два повністю протилежних за значенням явища – соціально корисну правомірну поведінку і правопорушення (або інші правові аномалії з точки зору дотримання приписів суб’єктами права).

У цьому випадку підставами застосування заходу адміністративно-правового примусу буде, з одного боку, факт неправомірної поведінки і її характер, мета потерпілої сторони та можливість суб’єкта, який має відповідні повноваження застосувати адміністративний примус. У свою чергу, з іншого боку, застосування заходу адміністративно-право­вого примусу як такого не можливе без відповідності та приналежності його до певного виду (засобу) адміністративного примусу. Практичне втілення виду (засобу) адміністративного примусу в дії буде відбуватись за допомогою спеціального заходу, який буде відповідати тій обстановці, що склалася. При цьому це може бути як правопорушення, так і активна правомірна поведінка суб’єктів.

Література:

1. Про міліцію: Закон України від 20 грудня 1990 р. // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

А.П. Калініченко кандидат юридичних наук, науковий співробітник ДНДІ МВС України,