Публічний порядок та публічний інтерес як теоретична основа адміністративно-процесуальних правовідносин

Розгляд питання про адміністративно-процесуальні правовідносини є неповним, якщо не говорити про такі важливі адміністративні категорії як "публічний інтерес" та "публічний правопорядок". 

Спершу слід звернути увагу на слово "публічний", що вживається неспроста, оскільки вітчизняна наука адміністративного права дедалі більше заміщує "адміністративне", "управлінське" на "публічне", обґрунтовуючи це необхідністю виключення пріоритетної ролі держави та її органів у регулюванні різних сфер соціального життя і водночас прагненням протиставити органам публічної адміністрації фізичних та юридичних осіб, що слідує із норм Конституції України (людина, її життя і здоров’я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю; права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави; держава відповідає перед людиною за свою діяльність; утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов’язком держави). 

Необхідно акцентувати, що для публічного права характерною ознакою є "орієнтація на задоволення публічних інтересів" [1]. 

Як зазначає Ю.О. Тихоміров, термін "публічне право" цілком правильний, оскільки володіє очевидною історичною стійкістю та спадковістю, а також відображає ту міру стриманості, яка присутня даному явищу. В юридичному аспекті цей термін відображає особливе розуміння про право. Це не сума актів або норм, це більше всього саме цілісне праворозуміння специфіки права в суспільно значимій сфері, тобто в тій сфері, від якої залежить існування, функціонування та розвиток суспільства, держави, організованих груп, корпорацій, об’єднань громадян [2]. 

Також вчений визначає публічне право як [2]:

– устрій держави і влади;

– сфери управління і організаційне самоуправління;

– вираження публічного інтересу в економічній, соціальній та інших сферах.

При цьому, публічне право виконує такі функції [3]:

– забезпечення системного устрою та розвитку суспільства;

– вираження публічного інтересу;

– системна функція – встановлення статутності у суспільстві;

– забезпечення устрою держави, державної влади та форми її здійснення.

З наведеного випливає важливість реалізації публічним правом публічного інтересу як певної функціонально-системної сукупності владних функцій у підтриманні суспільного порядку. 

На думку Ю.О. Тихомірова, публічним інтересом є "визнаний державою і забезпечений правом інтерес соціальної спільноти, задоволення якого служить умовою і гарантією його існування та розвитку" [4]. У свою чергу, В.Ф. Сіренко, пропонуючи у 80-х роках минулого століття концепцію загальнодержавного інтересу визначав такий інтерес як "залежність між необхідністю задовольняти ті чи інші потреби того чи іншого суб’єкта і можливістю їх задовольняти через його суб’єкта, цілеспрямовану діяльність" [5].

На нашу думку, публічний інтерес – це сукупність потреб та вимог, які прямо або опосередковано випливають зі сфери адміністративного регулювання та потребують прийняття управлінських рішень або вчинення дій правового характеру з боку органів публічної влади для їх задоволення. 

Публічний інтерес на відміну від тих інтересів, які є у приватному праві (цивільному, господарському, земельному), може бути покладено в основу виникнення, зміни чи припинення адміністративних правовідносин. При цьому, слід наголосити, що не будь-який публічний інтерес може бути предметом адміністративного права. Необхідно, аби реалізація такого публічного інтересу була передбачена нормами адміністративного права.

Щодо "публічного порядку", то звичайно ж він охоплює не лише сферу адміністративного регулювання, але й виступає фундаментом для визначення правосуб’єктності суб’єктів адміністративного права у публічно-правовій сфері, яка пов’язана із суміжними сферами (конституційні, кримінальні, екологічні, фінансові правовідносини тощо).

Роль "публічного інтересу" та "публічного порядку" для вироблення теоретичних підходів у розумінні адміністративно-процесуальних правовідносин полягає у наступному:

– по-перше, ці два взаємопов’язані між собою поняття сприяють відокремленню різних за сферою правового регулювання правовідносин;

– по-друге, для адміністративного права вони відіграють методологічну роль, оскільки за рахунок цього підтверджують важливість адміністративного права у регулюванні публічно-правових відносин, засвідчують неможливість регулювання відносин "влада – громадянин" чи компетенційних відносин у системі державної влади без норм адміністративного права як провідної галузі права у національній правовій системі;

– по-третє, визначають мету, цілі та завдання, які обумовлюють зміст адміністративно-процесуальних правовідносин.

Таким чином, публічний порядок та публічний інтерес як важливі правові категорії державного ладу (устрою) відіграють важливу системно-утворюючу роль у формуванні теоретичних засад адміністративно-процесуальних правовідносин. У цьому проявляється специфіка адміністративно-процесуальних правовідносин: їх динаміка залежить від тих умов, які обумовлюють публічно-правове регулювання, тобто визначають публічний порядок та реалізацію публічних інтересів.

Література:

1. Юридична енциклопедія : в 6 т. / редкол. : Ю. С. Шемшученко (голова редкол.) та ін. – К. : Українська енциклопедія, 1998. – Т. 1 : А-Г. – 2003.

2. Тихомиров Ю. А. Публичное право : учебник для юрид. фак. и вузов / Ю. А. Тихомиров. – М. : БЕК, 1995.

4. Тихомиров Ю. А. Современное публичное право : монограф. учеб. / Ю. А. Тихомиров ; Институт законодательства и сравнительного правоведения при Правительстве РФ. – М.: ЭКСМО, 2008.

5. Тихомиров Ю. А. Публичное право : учебник для юрид. фак. и вузов / Ю. А. Тихомиров. – М. : БЕК, 1995.

6. Сіренко В. Ф. Забезпечення загальнодержавних інтересів – найважливіше завдання державного управління / В. Ф. Сіренко. – К.: Т-во Знання УРСР, 1983.

Є.О. Несвіт

кандидат юридичних наук,

доцент кафедри адміністративного права

та адміністративної діяльності

ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка