Сутність та особливості адміністративно-правових відносин у діяльності органів внутрішніх справ україни

Закріплення демократичних правових стандартів взаємовідносин людини та держави в особі її органів потребує реформування адміністративно-правових відносин, з метою створення реального механізму забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, що втілюватиметься у повсякденне життя під час адміністративно-правових відносин, у тому числі й за участю органів внутрішніх справ. Значна частина особового складу цих органів виконує в основному адміністративні функції та здійснює організаційно-правові повноваження, що встановлюються і забезпечуються нормами адміністративного права. У процесі цієї діяльності працівники зазначених органів вступають у численні адміністративно-правові відносини з громадянами, їх об’єднаннями, підприємствами, організаціями та установами.

Варто зазначити, що проблема правовідносин була і залишається однією з найскладніших як у загальній теорії права, так і в галузевих науках. Цим питанням присвячено низку монографій, дисертацій, навчальних посібників, наукових статей тощо. Так, питанням сутності та структури адміністративно-правових відносин у сфері державного управління присвятили свої праці такі вчені, як: В.Б. Авер’янов, О.Ф. Андрійко, Г.В. Атаманчук, Д.М. Бахрах, Ю.П. Битяк, А.С. Васильєв, І.П. Голосніченко, Є.В. Додін, Р.А. Калюжний, С.В. Ківалов, Ю.М. Козлов, В.К. Колпаков, А.Т. Комзюк, О.В. Кузьменко, Є.В. Курінний, Г.І. Петров, О.І. Харитонова та ін. Однак проблеми адміністративно-правових відносин у діяльності органів внутрішніх справ України спеціально не вивчались, а в існуючих наукових працях ці питання досліджувались фрагментарно чи в рамках ширшої адміністративно-правової проблематики, без комплексного підходу. З огляду на це постає необхідність дослідження сутності та особливостей адміністративно-правових відносин у діяльності органів внутрішніх справ України та вироблення науково обґрунтованих пропозицій і рекомендацій щодо удосконалення теоретико-правових основ адміністративно-правових відносин у діяльності цих органів.

Слід наголосити, що в науковій літературі одночасно використовуються терміни "адміністративно-правові відносини", "адміністративні правовідносини", "адміністративні правовідношення", вважаємо, що вони є синонімами, оскільки означають одне і теж саме. 

Адміністративно-правові відносини виступають одним із важливих чинників інтеграції різноманітних сфер суспільного життя, забезпечення цілісності, стабільності та поступового розвитку суспільства, і як правило виникають у процесі виконавчо-розпорядчої діяльності, пов’язаної зі здійсненням органами державної влади своїх управлінських функцій.

Як зазначає О.І. Харитонова, адміністративно-правові відносини є урегульовані адміністративно-правовою нормою суспільні відносини, що складаються у галузі державного управління та адміністративної охорони публічного правопорядку, один з учасників (або всі учасники) яких є носіями владних повноважень, а також суб’єктивних прав та юридичних обов’язків, які перебувають під охороною держави. Характерними властивостями адміністративно-правових відносин, на її думку, є наступні:

1) провідна роль правової норми у сфері державного управління;

2) специфічним є суб’єктний склад адміністративно-правових відносин, оскільки одним із суб’єктів таких відносин завжди виступає носій державно-владних повноважень;

3) об’єктом (предметом) адміністративно-правових регулятивних відносин є суспільні відносини у сфері публічного управління. Проте йдеться не про будь-які суспільні відносини, що мають відношення до сфери соціального управління, а лише ті, котрі об’єктивно потребують адміністративно-правового регулювання і можуть бути врегульовані за допомогою норм адміністративного законодавства;

4) змістом адміністративно-правових регулятивних відносин є права та обов’язки їхніх учасників, котрі виникають в процесі здійснення публічного управління на підставі норм адміністративного права і залежать від функцій, яке виконує останнє. У свою чергу, зазначені функції також відображають специфічні риси адміністративно-правових відносин;

5) специфічною є також реалізація адміністративно-правових норм в процесі публічного управління, внаслідок чого фактичні відносини перетворюються у відносини адміністративно-правові. 

З цими обставинами, у свою чергу, пов’язана специфіка підстав виникнення адміністративно-правових відносин. 

Такими підставами завжди є правомірні дії суб’єктів, що відповідають приписам норм адміністративного права і полягають у набутті, використанні прав, виконанні чи дотриманні юридичних обов’язків у сфері державного управління, визначають реалізацію цих норм [1].

Адміністративно-правові відносини, на думку С.Г. Стеценка, – це результат впливу адміністративно-правових норм на поведінку суб’єктів адміністративного права, внаслідок якого між ними виникають правові зв’язки. До їх особливостей він відносить: 

1) одна зі сторін обов’язково виступає від імені держави (орган державного управління, посадова особа, громадська організація, наділена державно-владними повноваженнями);

2) переважна наявність нерівноправності сторін (відносини відбуваються за принципом "влада – підпорядкування") у тих відносинах, де нерівноправність фактично не має місця, провладний аспект у повноваженнях представника держави необхідно говорити як про потенційну можливість використання влади, яка в уповноваженої державою сторони є, а в іншої сторони правовідносин – немає. Ця потенційна можливість проявляється у змозі видання юридичного акта, обов’язкового для виконання;

3) можуть виникати без згоди (бажання) іншої сторони;

4) виниклі суперечки можуть вирішуватись як в адміністративному, так і в судовому порядку, при цьому в переважній більшості це все ж таки адміністративний порядок [2, с. 80–81].

На нашу думку, особливостями адміністративно-правових відносин у діяльності органів внутрішніх справ є те, що вони: 

1) як один із видів суспільних відносин є системними, поновлюваними, різноманітними за змістом;

2) врегульовані адміністративно-правовими нормами, що визначають межі належної, допустимої та рекомендованої поведінки учасників адміністративно-правових відносин у діяльності цих органів. За змістом адміністративно-правові норми, які регулюють адміністративно-правові відносини в діяльності органів внутрішніх справ України, можна об’єднати у певні групи залежно від урегульованих ними правовідносин, зокрема такі, що визначають: владні повноваження та функції цих органів; форми і методи їх діяльності; способи забезпечення законності в їх діяльності; порядок реалізації правотворчої діяльності; порядок проходження служби; процедуру розгляду заяв, повідомлень та звернень громадян;

3) бувають зовнішніми і внутрішніми та сприяють стабільному функціонуванню органів внутрішніх справ;

4) забезпечують захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб; 

5) мають одного з учасників обов’язково носія владних повноважень, наділеного правом вимагати від іншого учасника здійснення поведінки, вказаної в адміністративно-правовій нормі;

6) мають вольовий характер, тобто в них через норми права відображується загальна державна владна воля, яка, у свою чергу, є підставою для можливого вираження (конкретизації) державної волі під час діяльності працівників органів внутрішніх справ; 

7) охороняються державою.

Тому з огляду на викладене, визначальною особливістю адміністративно-правових відносин у діяльності органів внутрішніх справ є те, що вони регулюються адміністративно-правовими нормами, які визначають межі належної, допустимої та рекомендованої поведінки учасників, в основному мають імперативний (наказовий) характер, а їх реалізація підкріплюється можливістю застосування примусової сили держави. Адміністративно-правова норма від імені держави визначає поведінку кожного з учасників адміністративно-правових відносин. 

Одних вона наділяє правом влади, а інших – обов’язком виконувати волю суб’єкта, наділеного владою. Тобто вона встановлює обов’язкові правила, відповідно до яких і здійснюються зазначені відносини. Ці правила формулюються у вигляді взаємних прав й обов’язків. Отже, саме державно-владний характер статусу одного із суб’єктів адміністративно-правових відносин у діяльності органів внутрішніх справ України надає цим стосункам особливого змісту, зумовлюючи конструкцію, яка дозволяє застосовувати засоби державного примусу. Легалізація примусу, певне насилля з боку держави здійснюється відповідно до правових норм, які встановлюються самою ж державою, але які, як передбачається, виражають інтереси всього суспільства і схвалені ним. 

Отже, як зазначає В.Є. Курінний "суспільні відносини, що регулюються нормами адміністративного права, мають багато властивостей, які дозволяють відрізняти їх від правовідносин, що регулюються іншими галузями права. Крім характерних рис, за якими адміністративно-правові відносини розпізнаються зовні, зсередини ці відносини мають широку типологією. Умовно зроблений розріз показує нам їх багаторівневу структуру, на горизонтах якої функціонують численні елементи, об’єднані між собою різноманітними за спрямованістю, складністю та міццю соціальними зв’язками" [3].

З огляду на викладене вважаємо, що адміністративно-правові відносини у діяльності органів внутрішніх справ – це врегульовані адміністративно-правовими нормами суспільні відносини, що виникають під час зовнішньої і внутрішньоорганізаційної діяльності органів внутрішніх справ, перебувають під охороною держави і сприяють стабільному функціонуванню зазначених органів та забезпечують захист прав, свобод і законних інтересів фізичних та юридичних осіб.

Література:

1. Харитонова О. І. Адміністративно-правові відносини : концептуальні засади та правова природа : дис… докт. юрид. наук / О. І. Харитонова. – Одеса, 2004. – 434 с.

2. Стеценко С. Г. Адміністративне право України : навч. посіб. / С. Г. Сте­ценко – К. : Атіка, 2008. – 624 с.

3. Курінний Є. В. Адміністративне право України : тенденції трансформації в умовах реформування Навчальний посібник / Дніпропетровськ : Юридична академія МВС України, 2002. – 92 c.

С.С. Роговенко

ад’юнкт, Луганський державний університет

внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка