Адміністративно-юрисдикціна діяльність органів внутрішніх справ під час виборчого процесу

На основі аналізу виборчого законодавства, законодавства України про адміністративну відповідальність та адміністративної практики розглянуто основні завдання органів внутрішніх справ щодо здійснення провадження у справах про адміністративні порушення виборчого законодавства.

Ключові слова: виборчий процес, адміністративне правопорушення, адміністративно-юрисдикційна діяльність, органи внутрішніх справ.

На основе анализа избирательного законодательства, законодательства Украины об административной ответственности и административной практики рассмотрены основные задачи органов внутренних дел по производству по делам об административных нарушениях избирательного законодательства.

Ключевые слова: избирательный процесс, административное правонарушение, административно-юрисдикционная деятельность, органы внутренних дел.

Based on the analysis of the electoral law, the law of Ukraine on administrative responsibilities and administrative practices are considered the main task of the Interior to implement proceedings on administrative violations of election law.

Keywords: electoral process, misdemeanor, administrative and jurisdictional activity, the police.

Актуальність теми. Сьогодні, коли Україна перебуває на шляху побудови демократичної правової держави, особливого значення набуває реалізація громадянами своїх конституційних прав обирати і бути обраними до органів державної влади й органів місцевого самоврядування. У зв’язку з цим публічно-правова охорона цих прав має бути достатньо ефективною, щоб протистояти різним протиправним посяганням. Одним із основних інститутів правового захисту встановленого порядку здійснення народного волевиявлення є адміністративна відповідальність. Однак за період з 2001 – 2012 рр. справи про такі адміністративні правопорушення розглядались не досить часто [1, с. 3].

В умовах, коли засоби масової інформації переповнені повідомленнями про численні грубі порушення законодавства про вибори, а порушення у сфері виборчих технологій набувають все нових форм масового характеру, низькі показники притягнення до адміністративної відповідальності дозволяють дійти висновку про те, що існують серйозні недоліки як у чинному законодавстві, так і в діяльності органів державної влади, які за своїми функціональними обов’язками забезпечують правопорядок у цій сфері.

У зв’язку з цим, безумовно, існує потреба в дослідженні питань, які стосуються адміністративної відповідальності за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення, у виробленні теоретичних і практичних положень щодо вдосконалення цього публічно-правового інституту, зокрема, в частині його застосування.

Ступінь дослідженості. Питання адміністративної відповідальності за порушення виборчого законодавства та ролі в цьому органів внутрішніх справ в різні часи були об’єктом дослідження багатьох вчених, зокрема, В.М. Бєлоновського, А.І. Кіма, В.В. Комарової, О.В. Лавриновича, М.І.Малишка, М.І. Ставнійчук, О.Ю. Тодики, В.Є. Чиркіна В.Б. Авер’янова, О.П. Альохіна, С.С. Алексєєва, О.М. Бан­дурки, Д.М. Бахраха, К.С. Бєльського, Ю.П. Битяка, О.А. Веденєєва, І.О. Галагана, В.К. Гіжевського, І.П. Голосніченка, С.Т. Гончарука, Ю.А. Де­нисова, Є.В. Додіна, В.В. Долежана, Р.А. Калюжного, А.П. Клюшніченка, Л.В. Коваля, Ю.М. Козлова, В.К. Колпакова, М.І. Кор­нієнка, Д.М. Лук’янця, В.В. Маклакова, В.М. Манохіна, В.М. Марчука, Д.М. Овсянка, В.І. Олефіра, В.Ф. Опришка, І.С. Самощенка, М.С. Студенікіної, В.Д. Сущенка, Ю.О. Тихомирова, О.М. Якуби та ін. Науковий доробок вітчизняних та зарубіжних дослідників дозволив нам зорієнтуватись у визначеній проблемі.

Виклад основного матеріалу. Серед суб’єктів, що гарантують виборчі права громадян, органи внутрішніх справ займають окреме місце. Для них відведена особлива роль зі створення умов для забезпечення реалізації прав громадян, охороні і захисту їх від протиправних посягань.

У зв’язку з цим варто зауважити про посилання в документах Організації Об’єднаних Націй, що поліція і сили безпеки відіграють подвійну роль під час проведення виборів. Ефективне здійснення правосуддя у період виборів потребує встановлення рівноваги між необхідністю забезпечення безпеки в ході виборів і необхідністю підтримання порядку, не порушення прав і створення атмосфери, вільної від залякування. Це зі всією необхідністю вимагає, щоб сили безпеки прагнули забезпечити такий стан, коли всі громадяни можуть отримувати користь від виборів, які є правомірними в адміністративному відношенні і вільними від впливу будь-яких руйнівних сил, які прагнуть перешкодити вільному волевиявленню громадян [2, с. 40].

Основним завданням міліції під час виборчого процесу є охорона і забезпечення громадського порядку та особистої безпеки громадян під час проведення виборчої кампанії, захист їх прав і свобод, законних інтересів, запобігання правопорушенням та їх припинення [3].

Необхідно відмітити, що йдеться не про саме проведення виборів, не про участь у підрахунку голосів, а про створення умов для нормального проведення виборчої кампанії [4, с. 4].

Повноваження ОВС у сфері забезпечення волевиявлення громадян можна визначити наступним чином:

- охорона громадського порядку (під час масових заходів передвиборної агітації, в зонах розміщення чи безпосередньо у місцях розташування виборчих дільниць);

- попередження та припинення злочинів і правопорушень під час проведення виборів;

- виявлення порушників законодавства про вибори та документування їх протиправної діяльності з метою забезпечення подальшого притягнення до відповідальності;

- охорона приміщень виборчих дільниць до голосування і безпосередньо під час голосування;

- забезпечення супроводження і охорони бланків бюлетенів під час транспортування їх до виборчих дільниць;

- супроводження, охорона та запобігання обставинам, за яких можливе внесення змін або знищення виборчої документації при транспортуванні її до окружних виборчих комісій після підрахунку голосів [5, с. 38].

Одним із пріоритетних напрямів діяльності ОВС у цей період є виявлення порушників законодавства про вибори та документування їх протиправної діяльності. Значну частину таких порушень становлять саме адміністративні правопорушення, на виявлення та припинення яких безпосередньо спрямована адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ.

Під адміністративно-юрисдикційною діяльністю органів внутрішніх справ розуміється врегульований нормами адміністративного права (адміністративного законодавства) спеціальний різновид адміністративної діяльності, який полягає у виявленні протиправних діянь, зборі та оцінці матеріалів (а також доказів), кваліфікації адміністративних правопорушень, а також здійсненні адміністративного провадження у справах про адміністративні правопорушення [6, с. 13].

Адміністративно-юрисдикційна діяльність органів внутрішніх справ під час виборчого процесу обмежується тільки першою стадією провадження в справах про адміністративні правопорушення. Тобто міліція наділена виключно правом складання протоколів у справах про адміністративні правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення. Але не за всі порушення, які тягнуть адміністративну відповідальність, а їх частину. Зважаючи на зазначене, розглянемо сутність правопорушень, за вчинення яких працівники міліції мають право складати протоколи. При цьому нагадаємо, що складати протоколи про адміністративні правопорушення мають право уповноважені на це посадові особи територіальних і транспортних органів та підрозділів внутрішніх справ, які мають спеціальні звання [7].

1. Порушення встановлених законом порядку ведення Державного реєстру виборців, порядку та строків подання відомостей про виборців або порядку складання списку виборців, надання списку виборців відповідним виборчим комісіям, надання недостовірного списку виборців посадовою особою, на яку законом покладено такий обов’язок (ч. 1, 2 ст. 212⁷ КУпАП) [8].

Відповідно до Закону України "Про Державний реєстр виборців", державний реєстр виборців – це автоматизована інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, обробки даних, які містять передбачені законом відомості, та користування ними, створена для забезпечення державного обліку громадян України, які мають право голосу відповідно до ст. 70 Конституції України.

До органів Державного реєстру виборців належать:

- розпорядник Державного реєстру виборців – Центральна виборча комісія;

- органи ведення Державного реєстру виборців – структурний підрозділ апарату районної, районної у місті державної адміністрації; відповідний виконавчий орган міської ради; відповідний виконавчий орган районної у місті ради або відповідний структурний підрозділ створеного у районі виконавчого органу міської ради;

- регіональні органи адміністрування Державного реєстру виборців – відповідний структурний підрозділ апарату Ради міністрів Автономної Республіки Крим; відповідний структурний підрозділ апарату обласної, міської державної адміністрації.

Ведення Державного реєстру виборців включає організаційно-правову підготовку та виконання в режимі записування таких дій:

- внесення запису про виборця до бази даних реєстру;

- внесення змін до персональних даних реєстру;

- знищення запису реєстру.

Організаційно-правова підготовка і виконання зазначених дій, здійснюються відповідним органом ведення реєстру на підставах та у спосіб, встановлені законом та рішеннями розпорядника реєстру, прийнятими відповідно до законодавства, з використанням візуального та автоматизованого контролю за повнотою та коректністю персональних даних реєстру [9].

Порядок складання списків виборців регулюється виборчими законами України.

2. Порушення вимог закону про виготовлення нового примірника списку виборців для повторного голосування з урахуванням уточнень, внесених до списку виборців в день голосування (ч. 3 ст. 212⁷ КУпАП) [8].

Проблематичним може бути практичне застосування положень цієї норми. Так чинний Закон України "Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів" [10] взагалі не передбачає жодних особливостей щодо складання списку виборців для повторного голосування. Більше того, суттєвою вадою цього Закону є взагалі відсутність нормативного механізму забезпечення належного стану списку виборців при проведенні повторного голосування з урахуванням попередньо внесених змін. Водночас, приписи ст. 36 Закону України "Про вибори Президента України" [11] є доволі нечіткими і однозначно не вказують на повноваження територіальної виборчої комісії виготовляти список для повторного голосування.

3. Порушення права громадянина на ознайомлення з відомостями Державного реєстру виборців, ознайомлення зі списком виборців, відмова у видачі копії мотивованого рішення про відхилення його скарги (заяви) про внесення змін до списку виборців, порушення строків видачі такої копії (ст. 212⁸ КУпАП) [8].

Відповідно до ст. 10 Закону України "Про Державний реєстр виборців", кожен виборець має право:

- отримувати інформацію про своє включення (невключення) чи включення (не включення) інших осіб до Державного реєстру виборців;

- отримувати інформацію про використання своїх персональних даних для цілей, не передбачених цим Законом, зокрема про те, кому і з яких підстав надавалася інформація про нього;

- одержувати на безоплатній основі у будь-який час від відповідного органу ведення реєстру в доступній формі вичерпну інформацію про свої персональні дані, внесені до реєстру, в установленому законом порядку [9].

Відповідно до чинного законодавства кожен громадянин має право ознайомитися зі списком виборців у приміщенні дільничної виборчої комісії та перевірити правильність відомостей, внесених до списку виборців.

Дільнична виборча комісія звичайної виборчої дільниці після отримання списку виборців на виборчій дільниці наступного дня після отримання надає його для загального ознайомлення у приміщенні дільничної виборчої комісії.

Дільнична виборча комісія звичайної виборчої дільниці двічі надсилає кожному виборцю іменні запрошення, якими повідомляє про включення його до списку виборців відповідної виборчої дільниці, номер виборця у списку виборців, адресу дільничної виборчої ко­місії, її номер телефону і розпорядок роботи, а також про час і місце голосування.

4. Порушення обмежень щодо ведення передвиборної агітації.

Законодавцем встановлено, що порушення, які підпадають під дію адміністративно-деліктного законодавства, можуть виявлятися в таких діяннях:

а) здійснення передвиборної агітації особою, участь якої у передвиборній агітації заборонена законом (ч. 1 ст. 212¹⁰ КУпАП) [8];

Згідно з чинним виборчим законодавством, участь у передвиборній агітації забороняється:

- іноземцям та особам без громадянства, у тому числі через журналістську діяльність чи у формі участі у концертах, виставах спортивних змаганнях, інших публічних заходах, що проводяться на підтримку чи за підтримки партії – суб’єкта виборчого процесу чи кандидата у депутати, на пост Президента України, кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови;

- органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, правоохоронним органам і судам;

- посадовим і службовим особам вищезазначених органів, окрім випадків, коли відповідна посадова чи службова особа є кандидатом у депутати, на пост Президента України, кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови;

- командирам військових частин та їх заступникам серед своїх підлеглих, крім випадків, коли відповідна особа є кандидатом у депутати, кандидатом на пост Президента України чи кандидатом на посаду сільського, селищного, міського голови;

- членам виборчих комісій протягом строку їх повноважень у відповідних виборчих комісіях.

Щодо останньої категорії осіб, варто зазначити, що особа, яка уповноважена складати протокол про адміністративне правопорушення, вчинене членом виборчої комісії, повинна враховувати строки їх повноважень у відповідній виборчій комісії. Так, згідно зі ст. 1 Закону України "Про Центральну виборчу комісію" ЦВК є постійно діючим колегіальним державним органом. Відповідно до п. 8 ст. 6 цього Закону строк повноважень члена ЦВК становить 7 років [12]. Стосовно членів окружних та дільничних виборчих комісій законодавство не встановлює момент, з якого розпочинаються та припиняються їх повноваження. Вважається, що цим моментом є набуття та припинення відповідною комісією своїх повноважень.

б) проведення передвиборної агітації поза строками встановленими законом (ч. 1 ст. 212¹⁰ КУпАП) [8];

Передвиборна агітація розпочинається з моменту прийняття Центральною виборчою комісією рішення про реєстрацію кандидатів у народні депутати, відповідною виборчою комісією про реєстрацію кандидатів у депутати місцевих рад або наступного дня після реєстрації Центральною виборчою комісією кандидата на пост Президента України. Закінчується передвиборна агітація о 24 годині останньої п’ятниці перед днем виборів.

Передвиборна агітація напередодні дня виборів та в день виборів забороняється. У цей же час забороняється проведення масових акцій (зборів, мітингів, походів, демонстрацій, пікетів) від імені кандидатів, розповсюдження агітаційних матеріалів, а також публічні оголошення про підтримку партією чи окремими кандидатами проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрацій фільмів та телепередач чи інших публічних заходів.

в) проведення передвиборної агітації в місцях, що заборонені законом (ч. 1 ст. 212¹⁰ КУпАП) [8];

Так, забороняється використання приміщень органів державної влади та органів місцевого самоврядування для проведення передви­борної агітації за рахунок коштів виборчих фондів партій.

Забороняється розміщення агітаційних матеріалів та політичної реклами на будинках і у приміщеннях органів державної влади та органів місцевого самоврядування.

У військових частинах (формуваннях) та в установах кримінально-виконавчої системи передвиборна агітація обмежується. Відвідання військових частин (формувань) та установ кримінально-виконавчої системи окремими кандидатами у депутати чи уповноваженими особами партій забороняється. Зустрічі цих осіб із виборцями організовуються відповідною окружною виборчою комісією спільно з командиром військової частини (формування) або керівником установи кримінально-ви­конавчої системи з обов'язковим повідомленням не пізніш як за три дні до дня зустрічі всіх уповноважених осіб партій у відповідному територіальному виборчому окрузі.

г) здійснення передвиборної агітації у формах і засобами, що суперечать Конституції або законам України (ч. 1 ст. 212¹⁰ КУпАП) [8];

Передвиборна агітація може здійснюватися в будь-яких формах і будь-якими способами, що не суперечать Конституції України та законам України.

Відповідно до чинного законодавства передвиборча агітація може проводитися у таких формах:

- проведення зборів громадян, інших зустрічей з виборцями;

- проведення мітингів, походів, демонстрацій, пікетів;

- проведення публічних дебатів, дискусій, "круглих столів", прес-конференцій стосовно положень передвиборних програм та політичної діяльності партій – суб’єктів виборчого процесу чи кандидатів у депутати;

- оприлюднення у друкованих та аудіовізуальних (електронних) ЗМІ політичної реклами, виступів, інтерв’ю, нарисів, відеофільмів, інших публікацій і повідомлень;

- розповсюдження виборчих листівок, плакатів та інших друкованих агітаційних матеріалів чи друкованих видань, в яких розміщено матеріали передвиборної агітації;

- розміщення друкованих агітаційних матеріалів чи політичної реклами на носіях зовнішньої реклами;

- проведення концертів, вистав, спортивних змагань, демонстрації фільмів та телепередач, чи інших публічних заходів за підтримки партії – суб’єкта виборчого процесу чи кандидата у депутати, а також оприлюднення інформації про таку підтримку;

- публічні заклики голосувати за чи проти партій – суб’єктів виборчого процесу або публічні оцінки діяльності цих партій чи кандидатів у депутати;

- в інших формах, що не суперечать Конституції України та законам України.

До таких форм передвиборної агітації, що суперечать Конституції або законам України, можна віднести поширення у будь-якій формі матеріалів, що містять заклики до ліквідації незалежності України, зміни конституційного ладу насильницьким шляхом, порушення суверенітету і територіальної цілісності держави, підриву її безпеки, незаконного захоплення державної влади, пропаганду війни, насильства та розпалювання міжетнічної, расової, національної, релігійної ворожнечі, посягання на права і свободи людини, здоров'я населення.

д) інше порушення встановлених законом обмежень щодо ведення передвиборної агітації (ч. 1 ст. 212¹⁰ КУпАП) [8].

5. Порушення встановленого законом права політичних партій на використання на рівних умовах будинків (приміщень) для проведення передвиборного публічного заходу чи передвиборної агітації (ст. 212¹² КУпАП) [8].

Згідно з виборчим законодавством, органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування за зверненням відповідної територіальної виборчої комісії надають приміщення, придатні для проведення публічних заходів передвиборної агітації, які організовує територіальна виборча комісія. При цьому, територіальна виборча комісія зобов’язана забезпечити рівні можливості для всіх партій, кандидатів у депутати, кандидатів на пост Президента України, кандидатів на посаду сільського, селищного, міського голови.

Партія, кандидат у депутати, кандидат на пост Президента України, кандидат на посаду сільського, селищного, міського голови має право на договірній основі за рахунок коштів виборчого фонду орендувати будинки і приміщення усіх форм власності для проведення зборів, мітингів, дебатів, дискусій чи інших публічних заходів передвиборної агітації.

У разі якщо будинок (приміщення) незалежно від форми власності було надано для проведення публічного передвиборного заходу чи передвиборної агітації одній партії, кандидату у депутати, кандидату на пост Президента України, кандидату на посаду сільського, селищного, міського голови, власник (володар, користувач) цього будинку (приміщення) не має права відмовити в його наданні на тих же умовах іншій партії чи кандидату. Зазначена вимога не стосується приміщень, що перебувають у власності чи постійному користуванні партій чи кандидатів – суб’єктів виборчого процесу.

6. Виготовлення або розповсюдження друкованих матеріалів передвиборної агітації, які не містять відомостей про установу, що здійснила друк, їх тираж, інформацію про осіб відповідальних за випуск, або у яких така інформація означена неправильно чи неповно (ст. 212¹³ КУпАП) [8].

Згідно з чинним законодавством друковані матеріали передвиборної агітації повинні містити відомості про установу, що здійснила друк, або вказівку, що друк здійснено з використанням обладнання, що належить партії чи кандидату, їх тираж, інформацію про осіб, відповідальних за випуск.

Об’єктивна сторона даного правопорушення може виражатися у таких діяннях:

а) виготовлення таких матеріалів;

Під виготовленням тут слід розуміти – безпосереднє створення друкарським способом на паперових носіях листівок, плакатів, календарів, постерів та інших агітаційних матеріалів.

б) замовлення виготовлення таких матеріалів;

Це діяння виражається в домовленості з установою, що здійснює друк таких матеріалів, виробити і випустити певну кількість примірників у визначений строк.

в) розповсюдження таких матеріалів;

Розповсюдження, відповідно до диспозиції ст. 212¹³ КУпАП, може здійснюватись у трьох формах: рознесення, вивішування, роздавання.

Під цими діями слід розуміти:

- рознесення – доставка друкованих матеріалів у певні місця (квартири, будинки, офіси, поштові скриньки та ін.);

- вивішування – розміщення друкованих матеріалів у певних місцях для загального огляду (спеціальні тимчасові і стаціонарні конструкції, зовнішні поверхні будинків, споруд, елементи вуличного обладнання, дорожнє обладнання та ін.);

- роздавання – вручення безпосередньо в руки певним особам (на зборах, мітингах, на вулицях, біля станцій метро, в підземних переходах та ін.).

г) організація такого розповсюдження.

Законодавець також не дає визначення цього діяння. Ми вважаємо, що організація розповсюдження може виявлятися в об’єднанні групи людей (розповсюджувачів), керівництві ними, фінансуванні цієї діяльності з метою розповсюдження друкованих матеріалів передвиборної агітації.

7. Порушення порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами (ст. 212¹⁴ КУпАП) [8].

Об’єктивна сторона тут може виявлятися в таких діяннях:

а) порушення встановленого законом порядку розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами;

Відповідно до законодавства, що регулює порядок передвиборної агітації, час мовлення відведений на політичну рекламу на радіо та телебаченні не може перевищувати 20 відсотків фактичного обсягу мовлення протягом астрономічної доби телерадіоорганізацією будь-якої форми власності.

Друкована площа, відведена на політичну рекламу впродовж виборчого процесу в друкованих ЗМІ, у тому числі рекламних, не може перевищувати 20 відсотків обсягу друкованої площі кожного номера видання чи додатка до нього.

б) розміщення агітаційних матеріалів чи політичної реклами у забороненим законом місцях;

Місцеві органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування не пізніше як за сто двадцять днів до дня виборів відводять місця та обладнують стенди, дошки оголошень у людних місцях для розміщення матеріалів передвиборної агітації.

Забороняється розміщення агітаційних матеріалів та політичної реклами на будинках і у приміщенні органів державної влади та органів місцевого самоврядування, на об’єктах культурної спадщини, пам’ятках архітектури, а також у місцях, де вони перешкоджають безпеці дорожнього руху.

Також, забороняється розміщення політичної реклами в одному блоці з комерційною чи соціальною рекламою; розміщення носіїв політичної реклами, а також розповсюдження політичної реклами через радіотрансляційні або інші мережі сповіщання пасажирів, у транспортних засобах громадського користування, на станціях метрополітену, вокзалах, портах та аеропортах.

8. Порушення порядку опублікування документів та іншої інформації, пов’язаних з підготовкою і проведенням виборів виборчою комісією чи засобом масової інформації (ст. 212²⁰ КУпАП) [8].

Так, наприклад, результати жеребкування щодо черговості друкування передвиборних програм партій оприлюднюються відповідно у газетах "Голос України" та "Урядовий кур’єр", у регіональних (місцевих) друкованих ЗМІ державної чи комунальної форми власності у триденний строк після їх затвердження ЦВК чи відповідною окружною виборчою комісією.

Висновки: Підсумовуючи зазначимо, що дослідження питань адміністративно-юрисдикційної діяльності працівників органів внутрішніх справ має допомогти удосконаленню як національного законодавства в сфері регулювання загальних питань адміністративного процесу, так і відповідних відомчих нормативно-правових актів, які регулюють юрисдикційні провадження в системі МВС України.

Вирішення правоохоронних завдань органами внутрішніх справ у сфері охорони громадського порядку, забезпечення громадської безпеки та боротьби з правопорушеннями під час виборчого процесу безпосередньо залежать від якості адміністративно-юрисдикційної діяльності, що визначає необхідність і перспективу її подальшого дослідження, як у теоретичному так і в практичному плані.

Література:

1. Сущенко В.Д., Константінов С.Ф., Єрмаков Ю.О., Луговий І.О., Мозоль С.А. Адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення: Навчальний посібник. – К.: "МП Леся", 2012. – 184 с.

2. Права человека и выборы: Пособие по правовым, техническим аспектам и аспектам прав человека, связанным с проведением выборов. – Нью-Йорк и Женева. – 1995. – 63 с.

3. Про міліцію : Закон України // Відомості Верховної Ради. – 1991. – № 4. – Ст. 20.

4. Адміністративно-правове та організаційне забезпечення міліцією правопорядку під час виборчого процесу: Навчальний посібник. Видання друге. – К.: ПП "Дірект Лайн", 2012. – 100 с.

5. Луговий І.О. Адміністративна відповідальність за правопорушення, що посягають на здійснення народного волевиявлення та встановлений порядок його забезпечення : дис. ... канд. юрид. наук : 12.00.07 / Луговий Ігор Олександрович. – К., 2007. – 226 с.

6. Адміністративні проступки, підвідомчі міліції: кваліфікація, доказування, особливості провадження: Навчальний посібник. Видання друге. – К.: ПП "Дірект Лайн". – Київ. – 2012. – 240 с.

7. Про затвердження Інструкції з оформлення матеріалів про адміністративні правопорушення : Наказ МВС України від 22.02.2001 № 185/2001. – [Електронний ресурс]. – Режим доступу: http://zakon1.rada.gov.ua/laws/show /3102-14.

8. Кодекс України про адміністративні правопорушення // Відомості Верховної Ради України. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122.

9. Про Державний реєстр виборців : Закон України // Відомості Верховної Ради. – 2007. – № 20. – Ст. 282.

10. Про вибори депутатів Верховної Ради Автономної Республіки Крим, місцевих рад та сільських, селищних, міських голів : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2010. – № 35-36. – Ст. 491.

11. Про вибори Президента України : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 20-21. – Ст. 291.

12. Про Центральну виборчу комісію : Закон України // Відомості Верховної Ради України. – 2004. – № 36. – Ст. 448.

УДК 351.75(477) В.А. Молотай

к.псих.н., начальник кафедри

тактико-спеціальної підготовки НАВС