Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
55
Добавлен:
16.02.2016
Размер:
3.08 Mб
Скачать

Проблемні питання провадження в справах про адміністративні проступки

На сьогодні сучасна адміністративно-правова література потребує подальшого вивчення сутності провадження у справах про адміністра­тивні правопорушення та їх класифікації. Найбільш часто в юридичній літературі обґрунтовується три підходи до визначення аналізованого провадження. По-перше, як правового інституту, в рамках якого регулюються процесуальні адміністративно-деліктні відносини і забезпе­чується вирішення адміністративних справ, а також попередження адміністративних правопорушень. По-друге, як різновиду виконавчо-розпорядчої діяльності. По-третє, як систему адміністративно-проце­суальних норм, що регулюють порядок, форми і методи діяльності відповідних державних органів, їх посадових осіб і представників громадськості щодо порушення і розгляду справ про адміністративні проступки, застосування до винних справедливих заходів адміністра­тивної відповідальності та їх виконання [1, с. 266]. Також науковці визначають провадження у справах про адміністративні правопорушення через поняття адміністративно-процесуальної діяльності, тобто як низку послідовних дій уповноважених органів (посадових осіб), а в деяких випадках – і інших суб’єктів, які відповідно до норм адміністративного законодавства здійснюють заходи, спрямовані на притягнення правопорушників до адміністративної відповідальності.

В юридичній літературі висловлюються різні підходи і до класифікації адміністративних проваджень. Так, одна із перших спроб їх класифікації була зроблена Н.Г. Саліщевою. Відразу ж зазначимо, що обґрунтований нею підхід не отримав широкої підтримки та критикувався більшістю адміністративістів. Серед основних його недоліків називалось те, що автором не було дотримано принципу єдності критерію класифікацій: в одному випадку вид провадження виділявся залежно від органу його здійснення (наприклад, нотаріальне провадження), в іншому – залежно від характеру справ (наприклад, провадження з податкових справ). Але, незважаючи на вказані недоліки, запропонована класифікація стала підґрунтям для проведення подальших досліджень цієї проблеми. 

Вперше спробу віднайти єдиний критерій для класифікації адміністративних проваджень, який би дав змогу об’єднати різні їх види в окремі групи, зробив В.Д. Сорокін. 

Зокрема, він зазначав: " Критерієм, що дає можливість згрупувати однорідні індивідуально-конкретні справи, які становлять предмет відповідного різновиду адміністративного провадження, є характер індивідуально-конкретних справ. Під характером слід розуміти комплекс суттєвих ознак, притаманних даній групі справ, які потребують у зв’язку з цим специфічної процедури вирішення".

Аналіз сучасної адміністративно-правової літератури дає підстави виділити три групи адміністративних проваджень: процес адміні­стративної правотворчості; оперативно-розпорядчий процес та адмі­ністративно-юрисдикційний. Кожна із зазначених груп включає в себе різні види проваджень.

На жаль, виявлення критерію диференціації адміністративних проваджень на сьогодні викликає певні труднощі. У першу чергу, це пов’язано з нерозробленістю багатьох теоретичних аспектів цього різновиду процесуальної діяльності. Ускладнює вирішення питання й широке коло адміністративно-процесуальної діяльності, що охоплює всі сфери державного управління і, в свою чергу, породжує велику кількість адміністративних проваджень. 

У зв’язку з цим, можна зробити висновок, що використання лише одного критерію для класифікації недостатньо для того, щоб створити повноцінну систему адміністративних проваджень. Навести повний, виключний перелік адміністративних проваджень практично неможливо, оскільки практика державно-управлінської діяльності зумовлює появу все нових видів проваджень. Лише за останні роки з’явилися такі нові різновиди проваджень, як отримання громадянами субсидій; ліцензування діяльності підприємств; оформлення спеціальних економічних зон тощо. 

Кожному з них притаманні специфічні ознаки, які зумовлені характером справи, правовим статусом суб’єктів, що беруть участь у процесі, особливостями правовідносин тощо. 

Таким чином, визначення поняття та класифікація адміністра­тивних проваджень на сьогодні залишається одним з найбільш актуальних питань адміністративного права, оскільки наслідком недостатнього теоретичного дослідження окремих питань є їх неврегульо­ваність на законодавчому рівні, а це, у свою чергу, породжує численні проблеми в практичній діяльності.

Література:

1. Колпаков В.К. Адміністративне право України: Підручник. – К.: Юрінком Інтер, 1999. – 736 с.

2. Салищева Н.Г. Административный процесс в СССР. – М.: Юрид. л-ра, 1964.

М.О. Керезора

здобувач кафедри адміністративного

права та адміністративної діяльності

ЛДУВС імені Е.О. Дідоренка