Забезпечення безпеки дорожнього руху: особливості реалізації адміністративної відповідальності

Останніми роками питання адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху привертають увагу не лише законодавця та органів, які застосовують відповідні норми, але й суспільства у цілому. Варто згадати лише Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" [1], який дозволив у спрощеному порядку притягати власників транспортних засобів до відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху

Аналіз адміністративно-правової літератури дозволяє стверджувати про наявність "особливостей", які відрізняють адміністративну відповідальність від інших видів юридичної відповідальності, та "особливостей", що дозволяють виділяти специфіку адміністративної відповідальності залежно від суб’єктів правопорушень, сфери вчинення правопорушень, поряду реалізації відповідальності тощо. Саме останні особливості виступають предметом представленої доповіді. 

Для виділення особливостей адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, варто врахувати позицію Д.М. Бахраха [2, c. 403-405], про те, що особливості адміністративної відповідальності поділяються на матеріальні та процесуальні. Спочатку зупинимось на матеріальних

Характеристика адміністративної відповідальності неможлива без розкриття складу правопорушення. Говорячи про склад правопорушення, звернемо увагу на об’єктивну сторону правопорушення. Так, як відзначає А.Б. Агапов [3, c. 161-162], особливості відповідальності на транспорті полягають у порушенні спеціальних правил, що діють на транспорті. Такими, виходячи зі змісту протоколу про адміністративне правопорушення, затвердженого наказом МВС України № 77 [4], виступають "Правила дорожнього руху" [5]. 

По-друге, не узагальнюючи, розглянемо юридичну конструкцію частини 4 ст.122 Кодексу України про адміністративні правопорушення [6] (далі - КУпАП): "Порушення, передбачені частинами першою, другою або третьою цієї статті, що спричинили створення аварійної обстановки, а саме: примусили інших учасників дорожнього руху різко змінити швидкість, напрямок руху або вжити інших заходів щодо забезпечення особистої безпеки або безпеки інших громадян, що підтверджені фактичними даними, а саме: поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, показань технічних приладів та засобів фото- і відеоспостереження та іншими документами"

Це єдиний приклад з Кодексу, де до складу правопорушення уведено перелік засобів доказування: "…підтверджені фактичними даними, а саме: поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, свідків, показань технічних приладів та засобів фото- і відеоспостереження та іншими документами".

По-третє, суб’єктами правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху завжди виступають учасники дорожнього руху – перш за все, водії, а також пасажири, пішоходи, представники автотранспортних підприємств, та інші особи, що забезпечують безпеку дорожнього руху

По-четверте, іншим елементом адміністративної відповідальності, що поряд із складом правопорушення може представляти матеріально-правові особливості адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, виступає система адміністративних стягнень, які можуть застосовуватись за вчинення аналізованих правопорушень.

Тут варто відзначити, що за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху можуть застосовуватись практично всі види стягнень, зазначені у статті 24 КУпАП, за виключенням виправних робіт. Проте, у наведеній системі в якості специфічного виду адміністративного стягнення, що застосовується виключно внаслідок вчинення правопорушень, які посягають на безпеку дорожнього руху, варто виділити позбавлення права управління транспортними засобами

Вбачається, що на цьому доцільно перейти до розкриття особливостей процесуально-правових

По-перше, зупинимось на заходах адміністративного припинення. Так, статтею 266 КУпАП передбачена можливість відсторонення осіб від керування транспортними засобами, та огляд на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або щодо перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції. 

По-друге, повноваженнями на притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху наділені місцеві суди та спеціально уповноважені державні органи виконавчої влади:

– Державна автомобільна інспекція Міністерства внутрішніх справ України, 

– Військова інспекція безпеки дорожнього руху, Військової служби правопорядку у Збройних Силах України (справи про правопорушення, вчинені військовослужбовцями і військовозобов’язаними, призваними на збори), 

– органи автомобільного транспорту та електротранспорту.

При цьому переважна більшість справ підпадає під юрисдикцію Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України. Так, згідно з положеннями статті 222 КУпАП, від імені органів внутрішніх справ (міліції) розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення за вчинення правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху мають право:

– за адміністративні правопорушення, передбачені статтею 124-1, частинами другою і третьою статті 126, частиною третьою статті 127, частиною першою статті 127-1, статтями 128-129, статтею 132-1, частиною шостою статті 133-1 – начальник або заступник начальника відділення (відділу, управління, департаменту), командир або заступник командира окремого підрозділу Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, начальник відділу внутрішніх справ або особа, яка виконує його обов’язки;

– за адміністративні правопорушення, передбачені частинами першою, другою, четвертою і п’ятою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою і другою статті 122, частинами першою і другою статті 123, статтею 125, частиною першою статті 126, частинами першою і другою статті 127, частинами третьою, восьмою і дев’ятою статті 133-1 КУпАП, – працівники Державтоінспекції Міністерства внутрішніх справ України, які мають спеціальні звання.

Поряд із цим, протоколи у справах про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, які підвідомчі районним, районним у місті, міським чи міськрайонним судам – частини третя та шоста статті 121, частини третя та четверта статті 122, статті 122-2, 122-4, 122-5, частини третя статті 123, стаття 124, частина четверта статті 127, частина друга статті 127-1, стаття 130, частина третя статті 133 – уповноважені складати працівники Державної автомобільної інспекції [6].

Таким чином, поряд з існуванням спеціально уповноважених суб’єктів адміністративної юрисдикції у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, варто зазначити, що більшість адміністративно-юрисдикційних повноважень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху належить Державній автомобільній інспекції МВС України.

Третьою процесуально-правовою особливістю адміністративної відповідальності у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху виступають положення ч.2 ст.276 КУпАП, згідно з якими справи про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 80, 81, 121-126, 127-1 – 129, частинами першою, другою, третьою і четвертою статті 130 і статтею 139 (коли правопорушення вчинено водієм), можуть також розглядатися за місцем обліку транспортних засобів або за місцем проживання порушників.

Четверта особливість пов’язана з виконанням постанов у справах про адміністративні правопорушення (у частині застосування такого стягнення як позбавлення спеціального права).

Так, згідно з положеннями КУпАП, позбавлення спеціального права може полягати у позбавленні права полювання, судноводіння та керування транспортними засобами. Відповідно до ч. 2 ст. 321, вилучене посвідчення водія транспортного засобу повертається особі, яку було позбавлено права керування транспортними засобами, після успішного складання нею в Державній автомобільній інспекції іспитів для отримання права керування. Щодо інших різновидів позбавлення спеціального права такої особливості не встановлено.

Література:

1. Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення регулювання відносин у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху" : від 24.09.2008 р., № 586-VI // ВВР України. - 2009. - № 10-11. - Ст. 137.

2. Бахрах Д. Н. Административное право России : учебник для вузов / Бахрах Д. Н. – М. : НОРМА, 2002. – 627 с. 

3. Агапов А. Б. Административная ответственность : учебник / Агапов А. Б. - М. : Статут, 2000. - 251 с.

4. Інструкція з оформлення працівниками Державтоінспекції МВС матеріалів про адміністративні порушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху / затв. наказом МВС України : від 26.02.2009 р., № 77 // Офіційний вісник України. – 2009. - № 34. - Ст. 133.

5. Правила дорожнього руху / затв. Постановою Кабінету Міністрів України : від 10.10.2001 р., № 1306 // Офіційний вісник України. – 2001. - № 41. – Ст. 1852.

6. Кодекс України про адміністративні правопорушення : від 07.12.1984 р., № 8073-X // ВВР УРСР. – 1984. – Додаток до № 51. – Ст. 1122. 

УДК 340.12 О.М. Балинська

кандидат юридичних наук, доцент,

професор кафедри теорії та історії держави і права

Львівського державного університету внутрішніх справ