Нормативно-правові засади застосування попередження в якості адміністративного стягнення

Відповідно до Кодексу України про адміністративні правопорушення (далі – КУпАП) [1], що виступає провідним актом, який регулює відносини з приводу адміністративної відповідальності в Україні, визначає попередження в якості адміністративного стягнення. Так, згідно зі ст. 24, за вчинення адміністративних правопорушень в якості адміністративного стягнення може застосовуватись попередження. В системі заходів впливу, що застосовуються до осіб, що вчинили адміністративні правопорушення у віці від шістнадцяти до вісімнадцяти років, на другому місці стоїть попередження.

Аналогічне місце в системі адміністративних стягнень та заходів впливу, що застосовуються до неповнолітніх, займає попередження і в проекті Кодексу України про адміністративні проступки [2].

Місце попередження в системі адміністративних стягнень визна­чається, з одного боку, порядковою позицією у переліку адмі­ністративних стягнень, наведених у статтях 24 і 24-1 КУпАП. Перша позиція у ст. 24 свідчить про те, що попередження виступає найбільш м’яким видом адміністративного стягнення, що застосовується до повнолітніх осіб за вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями Особливої частини КУпАП.

Говорячи про попередження, яке застосовується до неповнолітніх, підкреслимо, що у положеннях ст. 24-1 КУпАП навіть звертається увага на особливості його правової природи: не "стягнення", а "захід впливу".

Як зазначає В.О. Продаєвич [3] і з цим варто погодитись, заходи впливу для неповнолітніх – це, як і адміністративні стягнення, заходи адміністративної відповідальності. Їх об’єднують наступні ознаки: а) основна мета застосування – виховання (виправлення) порушника; б) підставою їх застосування є вчинення адміністративного проступку; в) застосовуються тільки стосовно деліктоздатної особи; г) спільний процесуальний порядок їх застосування (накладаються органами адміністративної юрисдикції в порядку провадження у справах про адміністративні правопорушення). Але як два різних види заходів адміністративної відповідальності, вони мають також певні відмінності: а) застосування адміністративного стягнення тягне за собою виник­нення стану, коли особа вважається такою, що протягом року притягувалася до адміністративної відповідальності, застосування ж заходів впливу для неповнолітніх таких правових наслідків не породжує; б) елемент кари більш притаманний адміністративним стягненням ніж заходам впливу на неповнолітніх; в) заходи впливу для неповнолітніх застосовуються лише як заміна адміністративних стягнень.

З іншого боку, варто звернути увагу на те, що попередження поміщено на друге місце після зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого. Тобто КУпАП презюмує, що виховний вплив попередження є більш значним ніж зобов’язання публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого.

Варто погодитись із А.Т. Комзюком щодо того, що виховний вплив на порушника справляє як сам факт накладення на нього адміністративного стягнення, так і спеціальні виховні заходи, які за­стосовуються до нього під час виконання деяких стягнень [4, с.27-28].

Враховуючи те, що реалізація такого заходу впливу як попередження не передбачає застосування під час його виконання будь-яких виховних заходів, то очевидною є необхідність його розміщення у ст. 24-1 КУпАП перед зобов’язанням публічно або в іншій формі попросити вибачення у потерпілого.

Говорячи про місце попередження в системі адміністративних стягнень варто зазначити, що попередження застосовується лише в якості основного стягнення. Для підтвердження наведеного положення проаналізуємо нормативно-правові акти, які визначають підстави застосування попередження.

КУпАП містить 52 статті, що містять склади адміністративних правопорушень, за вчинення яких можливе застосування попередження. Зокрема це статті 50, 79, 83-1,85, 92-1, 95-1, 99, 103, 103-1, 103-2, 109, 110, 112, 115, 116, 116-2, 117, 119, 125. 127, 133, 141, 142, 150, 154, 159, 162, 163-4, 164-1, 175, 175-1, 178, 181, 181-1, 182, 184, 185-1, 185-12, 186, 186-1, 188, 188-8, 188-20, 188-21, 192, 197, 198, 199, 201, 203, 205. Стосовно наведеного переліку варто звернути увагу на те, що лише стаття 125 "Інші порушення правил дорожнього руху" визначає попередження в якості єдино можливого до застосування стягнення. Найбільше статей, які закріплюють склади адміністративних правопорушень, що передбачають можливість застосування попередження об’єднано у главах 15 "Адміністративні правопорушення, що посягають на встановлений порядок управління" – 16 статей і главі 10 "Адміністративні правопорушення на транспорті, в галузі шляхового господарства і зв’язку" – 13 статей.

Поряд із КУпАП, склади адміністративних правопорушень, що передбачають за їх вчинення застосування попередження закріплено у Митному кодексі України [5]. Так, статті 335 "Причалювання до суден, що перебувають під митним контролем" і 344 "Неподання митному органу документів та зразків товарів для проведення дослідження (аналізу, експертизи)".

Відповідно до Проекту Закону України "Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законодавчих актів України, яким пропонується нова редакція Митного кодексу України" [6] закріплено три склади правопорушень, за вчинення яких можливе застосування попередження, зокрема це статті 488 "Порушення режиму зони митного контролю", 490 "Недоставлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення та документів", 501 "Перевищення строку тимчасового ввезення або тимчасового вивезення товарів".

Застосування попередження за вчинення адміністративних правопорушень передбачено Законом України "Про об’єднання громадян" [7]. Відповідно до ст. 29 при вчиненні об’єднанням громадян правопорушення, яке не тягне за собою обов’язкового застосування іншого виду стягнення, передбаченого цим Законом, відповідний легалізуючий орган виносить письмове попередження.

За вчинення правопорушень попередження може застосовуватись і згідно з нормами Закону України "Про телебачення і радіомовлення" [8]. Так, відповідно до ст. 72 рішення про оголошення попередження приймається у разі першого порушення законодавства чи умов ліцензії телерадіоорганізацією або першого порушення законодавства провайдером програмної послуги.

Проведений огляд законодавчих актів, які регулюють застосування попередження за вчинення адміністративних правопорушень, дозволяє констатувати наступне.

По-перше, попередження, що застосовується до неповнолітніх осіб виконує ту ж саму роль, що і попередження, яке застосовується до осіб, які досягли 18 років. Виховний вплив попередження на осо­бистість порушника реалізується як безпосередньо підчас провадження у справі, так і у майбутньому, що полягає у можливості застосування до нього підвищеного розміру стягнення за ознакою повтор­ності правопорушення.

По-друге, попередження в усіх випадках виступає основним видом стягнення.

По-третє, правовими засадами застосування попередження до фізичних осіб виступають Кодекс України про адміністративні правопорушення, що містить найбільшу кількість складів правопорушень, за які застосовується попередження, і Митний кодекс України. Підстави застосування попередження до юридичних осіб закріплені у Законах України "Про об’єднання громадян" і "Про телебачення і радіомовлення".

По-четверте, застосування попередження до юридичних осіб має свої особливості. Останні полягають у відсутності конкретно визначених складів правопорушень, за які застосовується попередження. Натомість, узагальнено мова йде про порушення відповідного закону чи навіть підзаконного акту (умов ліцензування).

Література:

1. Кодекс України про адміністративні правопорушення: введено в дію Постановою Верховної Ради Української РСР № 8074-10 від 07.12.84 // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122.

2. Кодекс України про адміністративні проступки : проект Закону України № 5558 від 26.05.2004 : Електронний ресурс] : Режим доступу : http:// w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n/webproc4_1?id=&pf3511=18191

3. Продаєвич В.О. Заходи адміністративного впливу, що застосовуються до неповнолітніх: поняття та місце в системі заходів адміністративного примусу // Університетські наукові записки. – 2006. – № 2 (18). – С. 195-199.

4. Адміністративна відповідальність в Україні: Навчальний посібник / За заг. ред. доц. А.Т.Комзюка. 2-е вид., перероб. і доп. – Харків: Ун-т внутр. справ, 2000. – 99 с.

Митний кодекс України від 11.07.2002 № 92-IV // Відомості Верховної Ради України. – 2002. – № 38-39. – Ст. 288.

5. Про внесення змін до Митного кодексу України та інших законодавчих актів України: проект закону України від 12.05.2011 р. N 8130-д [Електронний ресурс] : Режим доступу: http://w1.c1.rada.gov.ua/pls/zweb_n /webproc4_1?id=&pf3511=40331

6. Про об’єднання громадян: Закон України від 16 червня 1992 року № 2460-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1992. – № 34. – Ст. 504.

7. Про телебачення і радіомовлення: Закон України від 21 грудня 1993 року № 3759-XII // Відомості Верховної Ради України. – 1994. – № 10. – Ст. 43.

О.В. Когут кандидат юридичних наук, доцент,

завідувач кафедри конституційного,  адміністративного та фінансового права  Хмельницького університету управління та права,