Поняття забезпечення прав людини і громадянина: проблеми дефініції

Забезпечення прав людини і громадянина є відправною точкою у діяльності державних органів правової держави. Політика влади всіляко повинна бути спрямована головним чином на забезпечення природних прав та прав, які випливають з них, оскільки людина, її права і свободи становлять найвищу соціальну цінність правової держави.

Відповідно до визначень, що містяться у тлумачних словниках, "забезпечувати" означає створювати надійні умови для здійснення чого-небудь, гарантувати щось. [1, с. 281]. У науковий обіг введено поняття "правове забезпечення". Одні вчені під правовим забезпеченням розуміють вплив на права і свободи громадян за допомогою певних юридичних засобів, насамперед норм права [2, с. 160], інші цілеспрямований вплив на поведінку людей і суспільні відносини за допомогою правових (юридичних) засобів [3, с. 327]. 

Забезпечення прав і свобод людини вчені зазвичай розглядають через механізм забезпечення прав і свобод людини.

У радянській літературі під забезпеченням конституційних прав і свобод розумілася система їх гарантування, тобто система загальних умов та спеціальних (юридичних) засобів, що забезпечують їх правомірну реалізацію [4, с. 174]. 

Фахівці з теорії держави і права, зокрема доктор юридичних наук О.Ф. Скакун, зауважують, що для реалізації конституційно закріплених прав і свобод людини в Україні необхідно мати налагоджений соціально-правовий механізм забезпечення прав і свобод людини – систему засобів і чинників, що забезпечують необхідні умови поваги до всіх основних прав і свобод людини, які є похідними від її гідності. Механізм соціально-правового забезпечення прав і свобод людини включає такі основні підсистеми: механізм реалізації; механізм охорони та механізм захисту. Що стосується механізму реалізації прав людини, то він включає заходи, спроможні створити умови для реалізації прав і свобод людини [5, с. 190].

У своєму монографічному дослідженні "Свобода як принцип демократичної правової держави" Ю.Ф. Кравченко зазначає, що забезпечення прав і свобод людини – це створення умов для їхнього здійснення. Воно включає три елементи (напрями державної діяльності): сприяння реалізації прав і свобод людини (шляхом позитивного впливу на формування їх загальносоціальних гарантій); охорону прав і свобод людини (шляхом впровадження заходів, зокрема юридичних, для попередження, профілактики порушень прав і свобод людини); захист прав і свобод людини (відновлення порушеного правового стану, притягнення порушників до юридичної відповідальності) [6, с. 130]. Таким чином, реалізація права здійснюється державною владою через сприяння забезпеченню прав людини.

У докторській дисертації "Забезпечення прав і свобод громадян в сфері публічного управління" Я.В. Лазур визначає правове забезпечення прав і свобод громадян у сфері публічного управління як здійснюване державою за допомогою адміністративно-правових норм і сукупності адміністративно-правових засобів упорядкування суспільних відносин з метою юридичного закріплення, охорони, реалізації і розвитку прав і свобод громадян у сфері діяльності органів державної влади та місцевого самоврядування [7, с. 4].

Таким чином, забезпечення прав і свобод людини визначається через правові засоби, які застосовуються державними органами влади. Ми приєднуємося до позиції Я.В. Лазура, оскільки визначення мети, яку переслідує правове забезпечення прав і свобод людини у такому контексті, та втілення державними органами її у реальне життя суспільства дозволяє повною мірою реалізувати функції останніх.

Таким чином, оскільки правові засоби є елементом механізму забезпечення прав людини, приділення особливої уваги їм є цілком обґрунтованим. 

Гарантії конституційних прав і свобод та обов’язків людини і громадянина – це сукупність соціальних, економічних, політичних, правових та інших прийомів, механізмів і методів, що дозволяють реалізовувати і забезпечувати на практиці закріплені в Конституції права і свободи людини і громадянина [8, c. 83].

Слід звернути увагу на те, що в юридичних джерелах трапляються поняття "забезпечення" та "гарантії", вживані як синонімічні. У той час, як гарантії є важливим засобом забезпечення прав і свобод людини, трапляються випадки, коли їх вважають елементом системи забезпечення прав і свобод людини, які являють собою систему конкретних засобів, завдяки яким стає реальним ефективне здійснення громадянами своїх прав і свобод, їх охорона і захист у разі правопорушення. 

О.В. Пабат під адміністративно-процесуальними гарантіями прав та свобод громадян розуміє "передбачення законодавством правових засобів та способів, що забезпечують реалізацію, охорону і захист прав та свобод громадян і спрямовані на законний хід і результати процесу" [9, с. 172].

І.О. Ієрусалімова зазначає: "для адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина важливим засобом виступає реалізація норм адміністративного права. Причому тут важливі усі способи реалізації і використання, коли громадянин сам скористується засобами реалізації, і додержання та виконання норм, а особливо – застосування певних норм адміністративного права з метою надання можливості громадянину отримати право" [10, c. 83]. Ми не можемо погодитися з такою позицією автора, оскільки віднесення реалізації норм до засобів забезпечення прав і свобод людини та громадянина, на наш погляд, є досить спірним. 

Ми підтримуємо позицію вчених, які реалізацію норм права відносять до одного з елементів чи системи забезпечення прав і свобод людини і громадянина. Також, погляд авторки стосовно "застосування певних норм … метою надання можливості громадянину отримати право" ми вважаємо сумнівним, оскільки застосування норм, які забезпечують права і свободи людини є не можливість отримати право, а безпосереднє право.

Отже, забезпечення прав людини і громадянина в нашому розумінні є цілеспрямованим процесом діяльності державних органів, який знаходить свій вияв у застосуванні правових засобів, завдяки яким реалізуються гарантовані права людини і громадянина.

Література:

1. Великий тлумачний словник сучасної української мови / Уклад. і голов. ред. В.Т. Бусел. – К.; Ірпінь: ВТФ "Перун", 2004. – 1440 с.

2. Олійник А. Ю. Теорія держави і права: навч. посіб. / А.Ю. Олійник, С.Д. Гусарєв, О.Л. Слюсаренко. – К.: Юрінком Інтер, 2001. – 176 с.

3. Цвік М.В. Загальна теорія держави і права: підр. для студ. юрид. спец. вищ. навч. закладів освіти / М.В. Цвік, В.Д. Ткаченко, Л.Л. Богачова, О.В. Петришин, С.М. Олейников; М.В. Цвік (ред.) / Національна юридична академія України ім. Ярослава Мудрого. – Х.: Право, 2002. – 432 с.

4. Забезпечення прав і свобод людини органами внутрішніх справ: організаційно-правові засади: дис... д-ра юрид. наук: 12.00.07 / О.В. Негодченко; Нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2004. – 477 с.

5. Теорія держави і права: Підручник / Пер. з рос. – Х.: Консум, 2001. – 656 с.

6. Кравченко Ю.Ф. Свобода як принцип демократичної правової держави: Монографія.–Харків: Нац. ун-ту внутр. справ, 2003. – 406 с.

7. Забезпечення прав і свобод громадян в сфері публічного управління: автореф. дис. ... д-ра юрид. наук : 12.00.07 / Я.В. Лазур; Ін-т законодавства ВР України. – К., 2011. – 40 с. 

8. Кашкин С. Ю. Гарантии конституционных прав и свобод // Конституционное право : словарь / отв. ред. В. В. Маклаков. – М. : Юристъ, 2001. – 560 с.

9. Адміністративно-процесуальні гарантії прав та свобод громадян: автореф. дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / О.В. Пабат; Харк. нац. ун-т внутр. справ. – Х., 2008. – 20 с.

10. Механізм адміністративно-правового забезпечення прав і свобод людини та громадянина: дис... канд. юрид. наук: 12.00.07 / І.О. Ієрусалімова; Ін-т законодавства Верх. Ради України. – К., 2006. – 205 с.

В.В. Новіков кандидат юридичних наук, доцент, Львівський університет бізнесу та права