Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Скачиваний:
55
Добавлен:
16.02.2016
Размер:
3.08 Mб
Скачать

Реалізація адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень в умовах оновлення законодавства

Питання протидії корупції в українському законодавстві не є новим. Суспільно-політичні реалії будь-яких суспільних формацій у різні часи стикались із проблемами протидії корупції і вирішували їх у різній мірі та різним чином.

Запропонована робота присвячується окремим питанням реалізації адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень з урахуванням змін у законодавстві, положень суміжних нормативних актів та судової практики, а також з позицій пріоритету прав і свобод людини. З цією метою у тезах доповіді привертається увага до низки положень оновленого законодавства про адміністра­тивну відповідальність за вчинення корупційних правопорушень, які вбачаються нам найбільш суспільно значущими і цікавими як з наукової, так і з практичної точок зору.

По-перше, Законом "Про засади запобігання та протидії корупції" [1] закріплено поняття "корупція" та "корупційне правопорушення", зі змісту яких випливає, що за відсутності загальних кваліфікаційних ознак, закріплених у наведених визначеннях, адміністративна відпові­дальність за вчинення корупційних правопорушень наступати не може.

Такими ознаками, згідно з положеннями Закону "Про засади запобігання та протидії корупції", виступають – використання спеціаль­ним суб’єктом службових повноважень та пов’язаних із цим можли­востей з метою одержання неправомірної вигоди або прийняття обіцянки/пропозиції такої вигоди для себе чи інших осіб та умисний характер правопорушення.

По-друге, Законом "Про засади запобігання та протидії корупції" значно розширено систему суб’єктів корупційних правопорушень. Якщо Законом України "Про боротьбу з корупцією" [2] суб’єктами відповідальності виступали лише особи, уповноважені на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, то згідно з положеннями нового Закону, останні складають, хоч і провідну, але одну з чотирьох груп суб’єктів корупційних правопорушень. Суб’єктами корупційних правопорушень також виступають особи, які для цілей цього закону, прирівнюються до осіб, уповноважених на виконання функцій держави та місцевого самоврядування; особи, які обіймають посади, пов’язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміні­стративно-господарських обов’язків у юридичних особах приватного права; посадові особи юридичних осіб, фізичні особи – у разі пропозиції чи надання неправомірної вигоди вищезазначеним особам.

По-третє, певних змін зазнали склади корупційних правопорушень, за вчинення яких передбачена адміністративна відповідальність. Так, згідно з положеннями Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення" [3] Кодекс України про адміністративні правопорушення [4] доповнено главою 13-А "Адміністративні корупційні правопорушення", що об’єднує у собі статті 172-2 – 172-9, статтю 212-3 поширено на суб’єктів корупційних правопорушень. Зміст зазначених статей, ґрунтується, перш за все, на положеннях Закону України "Про боротьбу з корупцією", проте окремі його положення дещо відмінні від попередніх норм, окремі ж з них є зовсім новими.

Так, певної уваги заслуговує зміст статті 172-4 "Порушення обмежень щодо сумісництва та суміщення з іншими видами діяльності". По-перше, "зайняття підприємницькою діяльністю через посередників або підставних осіб" вже не охоплюється змістом статті. По-друге, поняття "сумісництво" замінили "іншою оплачуваною діяльністю". По-третє, відповідальністю за пунктом "в" частини 1 статті 5 Закону України "Про боротьбу з корупцією" не охоплювались випадки воло­діння акціями чи долями на підприємствах, у тому числі засновництво суб’єктів підприємницької діяльності. Проте, цього не можна сказати про зміст ч. 2 ст. 172-4, адже відповідальність настає за "входження до складу органу управління", якими також є власник або співвласники (загальні збори акціонерів) акцій (долей).

Суттєві зміни стосуються також і відповідальності за порушення вимог фінансового контролю – ст. 172-6 КУпАП. Якщо за законом "Про боротьбу з корупцією" відповідальність наставала за неподання або подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи та зобов’язання фінансового характеру, то зміст ст. 172-6, передбачає відповідальність лише за неподання або несвоєчасне подання декларації. Тобто, подання неповних чи неправдивих відомостей про доходи чи витрати не охоплюється складом правопорушення. З іншого боку, слід зважати на те, що витрати на утримання майна, зазначаються у декларації лише у разі коли такі перевищують 150000 гривень за окремо взятим видом майна [5].

Аналізовані новели законодавства так і не вирішили питання про відмежування окремих корупційних правопорушень від суміжних складів злочинів.

Зокрема, стаття 172-3 "Пропозиція або надання неправомірної вигоди", мало чим відрізняється від змісту статті 369 Кримінального кодексу України [6] "Пропозиція або давання хабара", оскільки згідно з п. 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 ро­ку "Про судову практику у справах про хабарництво" [7]: "Відпо­відальність за одержання хабара настає лише за умови, що службова особа одержала його за виконання чи невиконання таких дій, які вона могла або повинна була виконати з використанням наданої їй влади, покладених на неї організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських обов’язків, або таких, які вона не уповноважена була вчинювати, але до вчинення яких іншими службовими особами могла вжити заходів завдяки своєму службовому становищу."

По-четверте, заслуговують уваги суттєві зміни процесуальних засад притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень.

Зокрема, варто звернути увагу на зміну строків давності притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення корупційних правопорушень – з шести місяців до трьох місяців з дня виявлення, але не більше одного року з дня вчинення.

Поряд із цим, змінилась територіальна підсудність справ про адміністративні корупційні правопорушення. Якщо раніше справи розглядали суди за місцем знаходження органу, що склав протокол про адміністративне правопорушення, то з 1 липня 2011 року – місцеві суди за місцем вчинення правопорушення, що відповідає загальним правилам Кодексу України про адміністративні правопорушення. З цього приводу окремі практичні працівники висловлюють занепокоєння на предмет того, що близькі зв’язки осіб, щодо яких складено протоколи про корупційні правопорушення, можуть стати на заваді справедливому і неупередженому прийняттю рішень.

З кола спеціально уповноважених суб’єктів у сфері протидії корупції виведено слідчих усіх відомств [1], а згідно з ч. 2 ст. 250 КУпАП, прокурор став обов’язковим учасником судового розгляду справ про адміністративні корупційні правопорушення.

По-п’яте, зв’язок адміністративної і дисциплінарної відповідаль­ності за вчинення корупційних правопорушень відмічається також і в інших нормах законодавства. Зокрема, згідно з ч. 1 ст. 22 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції" за вчинення корупційних правопорушень особи притягаються до кримінальної, адміністративної, цивільно-правової та дисциплінарної відповідальності.

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Закону України "Про засади запобігання та протидії корупції", особи, яких притягнуто до кримінальної або адміністративної відповідальності за корупційні правопорушення, підлягають звільненню з відповідних посад у триденний строк з дня отримання органом державної влади, органом місцевого самоврядування, підприємством, установою, організацією копії відповідного судового рішення, яке набрало законної сили.

Література:

1. Про засади запобігання та протидії корупції: Закон України від 07.04.2011 № 3206 // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 40. – Ст. 404.

2. Про боротьбу з корупцією: Закон України від 5 жовтня 1995 року № 365 // Відомості Верховної Ради України. – 1995. – № 34. – Ст. 266.

3. Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо відповідальності за корупційні правопорушення: Закон України від 07.04.2011 № 3207 // Відомості Верховної Ради України. – 2011. – № 41. – Ст. 414.

4. Кодекс України про адміністративні правопорушення від 7 грудня 1984 року № 8073 // Відомості Верховної Ради Української РСР. – 1984. – додаток до № 51. – Ст. 1122.

5. "Декларація про майно, доходи, витрати і зобов’язання фінансового характеру за 20 ……… рік": Додаток до Закону України "Про засади запобігання і протидії корупції" від 7 квітня 2011 року № 3206VІ [Електронний ресурс]. Режим доступу http://zakon1.rada.gov.ua/signal/f3206a0h.doc

6. Кримінальний кодекс України від 5 квітня 2001 року № 2341-III // Відомості Верховної Ради України. – 2001. – № 25-26. – Ст. 131.

7. Про судову практику у справах про хабарництво: Постанова Пленуму Верховного Суду України N 5 від 26.04.2002 // Юридичний вісник України. – 2002. – № 28. – Ст. 21.

М.Є. Ніколайчук здобувач ДНДІ МВС України