О. В. Хорош

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Науковий керівник: канд. пед. наук, старший викладач Т. Ю. Григор’єва

Проблема інтерпретації та ідентифікації фразеологічної одиниці

Фразеологія національної мови збагачується і вдосконалюється, вбираючи в себе безцінні скарби із приказок, прислів’їв, афоризмів і професіоналізмів, анекдотів і жартів – з усього того, що впродовж багатьох віків плекає і зберігає у своїй пам’яті носій мови – народ.

Наукове дослідження проблеми інтерпретації та ідентифікації фразеологічної одиниці зумовлене наявністю теоретичних розбіжностей з приводу об’єму фразеології та характеру мовних фактів, трактованих як фразеологізми. Про важливість точного визначення фразеологічної одиниці свідчить лексикографічна практика, коли в словниках в якості фразеологізмів приводяться звичайні словосполучення та слова [1].

Ідентифікація фразових одиниць є предметом дослідження багатьох вітчизняних та зарубіжних вчених. Однак, у сучасному мовознавстві ведуться дискусії щодо визначення фразеологізму як мовної одиниці. Причиною цього, багато в чому, є різне розуміння дослідниками сутності самої фразеологічної одиниці.

Визначення загального характеру фразеологізму дав швейцарський учений Ш. Баллі, який зазначив, що фразеологічними одиницями називаються сполучення, що міцно ввійшли в мову, а ознакою фразеологічного звороту є можливість або неможливість підставити слово-ідентифікатор [2].

Важливими для розгляду дослідження проблеми є погляди й інших дослідників, які визначають поняття фразеологічної одиниці. Так, аналізуючи фразеологічний склад мови, О. В. Кунін характеризує фразеологічну одиницю як стійке сполучення лексем із повністю або частково переосмисленим значенням [6].

На думку Т. І. Арбекової, фразеологічна одиниця – це сполучення слів з низьким показником комбінаторності, який зумовлений структурно-системними особливостями компонентів або особливим характером відношення словосполучення до дійсності, а також з'єднанням цих двох факторів.

У своїх роботах М. М. Шанський розглядає фразеологічну одиницю як відтворену в готовому вигляді мовну одиницю, що складається із двох або більше компонентів мовного характеру. На думку автора, вона є фіксованою (тобто постійною) за своїм значенням, складом й структурою [8].

В. В. Виноградов схиляється до думки, що слова та ФО тотожні. Підтвердження цьому знаходимо у визначеннях типів фразеологічних одиниць: “основною ознакою фразеологічного зрощення є його семантична неподільність…, воно являє собою семантичну одиницю, однорідну зі словом [3].

Природа фразеологізмів та компонентів, що входять до їх складу, складна і суперечлива. Слід зауважити, що найбільш загальними ознаками фразеологічної одиниці вчені-лінгвісти називають мовленнєву стійкість, семантичну цілісність і окремо оформленість. Дослідники А. В. Архангельський, С. Г. Гаврин, В. Н. Телія визначають фразеологізм як мовну одиницю, для якої характерні такі ознаки як метафоричність, еквівалентність і синонімічність слову. Однією з характерних ознак фразеологічної одиниці, на думку вчених, є визначення того факту, що фразеологізми надають мовленню емоційного забарвлення. Зазначимо, що В. М. Мокієнко особливо акцентував увагу на експресивності, як характерній ознаці фразеологічної одиниці. Окрім того, багато фразеологізмів не мають слів-ідентифікаторів, а можуть ідентифікуватися лише за допомогою змінних словосполучень [6].

Український мовознавець М. П. Кочерган зазначає такі ознаки ФО як структурно-семантична стійкість та відтворюваність [4]. Поняття “цілооформленість” та “нарізнооформленість”, як характерні ознаки фразеологічних одиниць були запропоновані О. І. Смирницьким [7]. Під нарізнооформленістю слід розуміти особливу будову синтаксичної єдності, яка полягає в тому, що її складові є окремими словами. Цілооформленість полягає в загальному граматичному оформленні всіх складових елементів [5].

Отже, аналіз вітчизняної та зарубіжної літератури надав можливість виокремити основні ознаки фразеологічних одиниць, що відрізняють їх від звичайних слів та словосполучень. Однак фразеологізми потребують подальшого вивчення, адже в сучасному мовознавстві не існує єдиного визначення щодо сутності фразеологізму як мовної одиниці.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ ТА ЛIТЕРАТУРИ

1. Амосова Н. Н. Основы английской фразеологии. – Л., 1993. – 245 с.

2. Баллі Ш. Французька стилістика. – М.: Эдиторіал УРСС, 2001. – 520 с.

3. Виноградов В.В. Основные понятия русской фразеологии как лингвистической дисциплины. – М., 1945. – 69 с.

4. Кочерган М. П. Загальне мовознавство: Підручник для студентів філологічних спеціальностей вищих закладів освіти. – К., 1999. – 464 с.

5. Кунин А. В. Фразеология современного английского языка. – М.: Высшая школа, 1996. – 496 с.

6. Мостовий М. І. Лексикологія англійської мови: (Підруч. для ін-тів і фак. інозем. Мов). – Харків: Основа, 1993. – 255 с.

7. Смирницкий А. И. Лексикология английского языка. – М., 1956. – 260 с.

8. Шанський Н. М. Фразеологія сучасної російської мови. – М.: Вища школа, 1985. – 160 с.