Л. О. Хрустік

Житомирський державний університет імені Івана Франка

Науковий керівник: канд. філол. наук, доцент Т. М. Онопрієнко

Особливості емотивно маркованої комунікативної поведінки персонажів у прозі д. Лоуренса: гендерний аспект

Останнє десятиліття у мовознавчій науці відзначається стрімким розвитком нових напрямків, заснованих на принципі антропоцентризму, що розглядають явища мови у тісному зв’язку з людиною, її мисленням, емоціями та духовно-практичною діяльністю.

Царина чоловічого і жіночого мовних світів, спільні та відмінні риси у комунікативній поведінці відносно статі індивіда привертають увагу не лише філософів, психологів, соціологів, а й мовознавців. Проблема фемінності-маскулінності спричинила появу нової галузі мовознавства – гендерної лінгвістики. Гендерні питання, що вивчають мовні явища, пов’язані з відмінністю носіїв мови за статтю, активно досліджуються як у вітчизняному (О.Л. Бессонова, Н.Д. Борисенко, О.Л. Козачишина, А.В. Кириліна та ін.), так і в світовому (Дж. Коутс П. Браун, С. Левінсон та ін.) мовознавстві. Проте проблема вивчення сукупності емотивно орієнтованих мовних засобів міжгендерного спілкування не є вичерпною та потребує більш ґрунтовного аналізу, що і визначає актуальність розгляду даного феномену на прикладі літературних творів Д. Лоуренса.

У нашому дослідженні ми спираємось на визначення А.В. Кириліної, яка визначає поняття «гендер» як поведінкові норми та стильові особливості мовлення чоловіків та жінок у текстах різного типу, а також осмислення мужності та жіночності у мовах та культурах світу [1: 89]. Саме гендерний аналіз дозволяє виявити відмінні та подібні риси жіночого та чоловічого мовлення.

Стиль комунікативної поведінки носіїв мови за статтю складає певні стереотипи. Згідно загальновідомого припущення комунікативна поведінка представників жіночої статі демонструє більш широкий спектр емоцій та переживань, вона спрямована на підтримання доброзичливої атмосфери спілкування, хоча й не рідко при цьому порушується логіка викладення інформації [2: 43]. Проаналізувавши гендерні маркери вербальної поведінки у текстах художніх творів Д. Лоуренса, нами було помічено, що емотивно навантаженим висловлюванням жінок властива велика кількість емоційних інтенсифікаторів у вигляді прислівників: gloriously tempting, terribly charming, wildly happy, shockingly dreary, excruciatingly embarrassing тощо. На матеріалі нашого дослідження ми також зробили висновок, що реплікам персонажів-жінок притаманна гіперболізована емоційність, що підтверджує вживання низки емоційних станів у межах одного речення: «She went upstairs as soon as possible, and went to bed quite early with a bit of warm-heartedness inside her. – I feel blissfully happy, flattered, exhilarated and relaxed all at the same time, – she thought to herself» [3: 213].

На противагу жіночому мовленню стереотип комунікативної поведінки персонажів-чоловіків вказує на емоційну стриманість у висловлюванні. Панування такої думки зводить нанівець письменник Д. Лоуренс, так як мовлення усіх представників чоловічої статі в його чуттєвих творах наділене використанням професійної лексики, іноземних слів, фамільярних звертань та непристойної лексики. Одним із основних аспектів вираження емоційності у висловлюваннях чоловічих персонажів, на нашу думку, є неодноразове звернення представників чоловічої статі до таких лексичних одиниць як вигуки. Висока частотність використання даних підсилюючих емотивних засобів дає підстави стверджувати, що автор акцентує увагу читача на неабияк глибокому та багатому на почуття та переживання внутрішньому світу чоловіків. Підтвердженням цього є використання наступних вигуків на позначення певних емоцій переважно негативної експлікації: Oh dear! (жалість), Alas! (жаль), Uh-oh! (прикрість), Ah well (смуток), Hmm (незгода) та ін.

З огляду на зазначене, суттєва відмінність комунікативної поведінки персонажів прози Д. Лоуренса полягає у використанні чоловіками та жінками різних емотивно маркованих елементів міжгендерного спілкування. Відтак стать героя є визначальною у відображенні мовленнєвої характеристики та передачі емоційного настрою персонажів художнього твору.