Список використаних джерел та лiтератури

1. Беляев Б.В. Психология обучения иностранным языкам. – М., 1959

2. Пассов Е.И. Коммуникативное иноязычное образование. Концепция развития индивидуальности в диалоге культур. – Липецк, 1998. – 160 с.

3. Полат Е.С. Метод проектов на уроках иностранного языка/ Иностранные языки в школе – № 2, 3 – 2000 г.

4. Рекомендація Ради Європи № R (98) 6 Про сучасні мови

І. В. Дуна, к. О. Соколенко, я. В. Цибулько

Київський національний авіаційний університет

Науковий керівник: старший викладач О. М. Журавльова

Моделювання процесу перекладу

Процесом перекладу або перекладом у вузькому сенсі цього терміну називають дії перекладача спрямовані на створення тексту перекладу. Процес перекладу включає щонайменше два етапи: з'ясування перекладачем змісту оригіналу і вибір варіанту перекладу. Теорія перекладу має на меті з'ясувати, яким чином відбувається перехід від оригіналу до тексту перекладу та які закономірності лежать в основі дій перекладача.

Реальний процес перекладу здійснюється в мозку перекладача і є недоступним для безпосереднього спостереження та дослідження. Тому вивчення процесу перекладу проводиться непрямим шляхом за допомогою розробки різних теоретичних моделей, які в певній мірі описують процес перекладу в цілому або будь-який його аспект. Моделлю перекладу називається умовний опис ряду мисленнєвих операцій, виконуючи які перекладач може здійснити переклад всього оригіналу або певної його частини. Модель перекладу має умовний характер, оскільки вона необов'язково відображає реальні дії перекладача в процесі створення тексту перекладу. Завдання моделі полягають лише в тому, щоб описати послідовність дій, за допомогою яких можна вирішити дану перекладацьку задачу за заданих умов процесу перекладу [3: 158].

Найбільш поширеними гіпотетичними моделями процесу перекладу є: ситуативна, семантична, трансформаційна, семантико-семіотична, комунікативно-функціональна та ін. Розглянемо деякі з них.

Ситуативна (денотативна) модель, яка ґрунтується на факті, що незмінною (інваріантною) основою мовних одиниць оригіналу і перекладу є співвіднесеність цих одиниць з предметами, явищами самої дійсності, з тим, що в лінгвістиці називають денотатами або референтами. Виходячи з цього, переклад розуміється як процес заміни матеріальних знаків денотатів, тобто слів однієї мови знаками іншої мови, які співвідносяться з тими ж денотатами. Інакше кажучи, перекладач сприймає ситуації і судження в одній матеріальній формі і відтворює їх в інший, а денотати залишаються незмінними. Модель перекладу повинна зберігати свою основну орієнтацію: пояснення процесу перекладу як звернення до описуваної ситуації. При цьому мова йде не просто про необхідність трактування значення мовних одиниць відносно реальної дійсності, враховуючи не лише лінгвістичний, але й ситуативний контекст [3: 159].

Англійське речення: ˝Find out when best to get onto a machine.˝ [1: 48] перекладається як ˝ Дізнайтеся, коли краще сідати за комп’ютер ˝ [4: 54]. З усіх можливих варіантів перекладу слова ˝machine˝ перекладач обрав ˝комп’ютер˝, оскільки до уваги було взято не лише лінгвістичний, а й ситуативний контекст.

Семантична модель процесу перекладу будується з урахуванням компонентного аналізу змістових одиниць мови і наявності регулярних міжмовних відповідників. Передбачається, що в процесі перекладу в оригінальному тексті вичленяються всі елементарні змістові одиниці та їх компоненти та їм підбираються рівнозначні або схожі за змістом одиниці в мові перекладу. Таким чином, переклад зводиться до аналізу змістових компонентів вихідного тексту, і синтезу змісту матеріалу мови перекладу. Звичайний зміст будь-якої мовної одиниці розглядається як єдність, що складається з набору елементарних смислових, стилістичних, стильових та інших характеристик, якому підбираються відповідники в мові перекладу [3: 164].

Наведемо приклад В.Н.Комісарова. Значення українського слова ˝студент˝ включає наступні елементарні значення: 1) ˝той, кого вчать˝ – не ˝викладач˝; 2) ˝той, що навчається у ВНЗ˝ – не ˝учень˝; 3) ˝чоловіча стать˝ – не ˝студентка˝; 4) ˝одна особа˝ – не ˝студенти˝. Англійський відповідник українського слова (student) має менший набір сем: в його значенні відсутня вказівка на стать особи. Однак, це не перешкоджає слову ˝student˝ замінювати українське слово ˝студент˝ при перекладі [3: 166].

При побудові трансформаційної моделі переклад трактується як перетворення тексту вихідної мови в текст мови перекладу. Перекладач сприймає оригінал, створює у свідомості ряд міжмовних трансформацій і ˝видає˝ готовий переклад. Текст оригіналу розглядається як сукупність вихідних структур, відповідники яких повинні існувати в мові перекладу або ˝виводитися˝ згідно з правилами трансформації. У свідомості перекладача оригінальний текст на фазі аналізу мінімізується в набір ядерних структур, потім на наступній фазі цей набір замінюється еквівалентними структурами мови перекладу, які потім перетворюються в реальний текст перекладу, що відповідає оригіналу. Ця теорія дозволяє дати пояснення фактам перекладу структур вихідної мови, які не мають відповідників в цільовій мові [2: 27].

Наприклад, не має відповідника в українській мові англійська структура ˝Some kinds of doing have greater learning pay-off than others˝ [1: 9]. Таким чином відбувається розгортання ядерної структури цільової мови в поверхневу структуру української мови: ˝Деякі види діяльності ефективніші за інші˝ [4: 15].

Отже, не можна однозначно заявити, яка з моделей перекладу є істинною, оскільки вони моделюють одне й те саме явище – процес перекладу, хоча й із різних сторін. Зрозуміло, що спірність цього питання не дозволяє визначити універсальну модель перекладу серед існуючих.