Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
История книга 1.doc
Скачиваний:
259
Добавлен:
21.02.2016
Размер:
5.76 Mб
Скачать

2. Міжусобна боротьба між синами Володимира Великого. Утвердження Ярослава у Києві.

Ярослав Мудрий (1019 - 1054) - великий князь київський,* син Володимира Святославича і полоцької княжни Рогніди. Ярослав ду­же рано розпочав свою політичну діяльність. Коли йому виповни­лось 10 років, батько відібрав Ярослава в матері і поставив намісни­ком у Ростово-Суздальській землі, на Поволжі. Незабаром Володи­мир Святославич перевів свого малого сина до другого за значенням міста Київської держави - Новгорода. Цей факт говорить про те, що мудрий державний діяч Володимир побачив у молодого Ярослава риси майбутнього правителя. 25 років просидів Ярослав у Новгоро­ді. Там він виріс у досвідченого і сміливого державного діяча.

У 1014 році Ярослав, напевно, відчуваючи підтримку місцевої правлячої еліти відмовився платити данину своєму батькові Воло­димиру, київському князеві. Літопис повідомляє: «Коли Ярослав був у Новгороді, давав він за умовою до Києва дві тисячі гривень з року в рік, а тисячу роздавав у Новгороді дружині. І так давали всі новго­родські посадники, а Ярослав став цього не давати в Київ батькові своєму. І мовив Володимир: «Розчищайте шляхи і.мостіть мости», бо хотів іти війною на Ярослава, на сина свого, але розхорувався».

Князь Володимир Великий мав багато синів, між якими після його смерті розпочалася кривава боротьба за престол. У 1015 р. Бо­рис, Гліб і Святослав першими загинули в цій боротьбі. У цілому ж, в результаті кривавої міжусобиці першої чверті XI ст. в живих з два­надцяти залишились лише четверо синів Володимира Великого.

Літописець вважає винуватцем заколоту Святополка, який у той час сидів у Вишгороді. Дізнавшись про смерть батька, Свято-полк, що його літописець називає Окаянним, захопив київський пре­стол. Проти Святополка виступив його брат, новгородський князь Ярослав. Перша битва між ними відбулася навесні 1016 року побли­зу м. Любеча на Дніпрі. Ярослав переміг і вступив до Києва. Свято-полк утік до свого тестя, польського короля Болеслава І, і там з його допомогою зібрав велике військо. Серед воїнів були поляки, німці, угри й печеніги.

У 1018 р. Болеслав І захопив Київ, Ярослав втік до Новгорода. Київським князем знову став Святополк. Його іноземні союзники ві­льно почувалися у місті і селах Київської землі. Вони збиткувалися над населенням, грабували його. Кияни повстали проти окупантів. Це змусило Болеслава І повернутися до Польщі, а Святополк втік до печенігів.

Навесні 1019 р. Святополк здійснив свій останній похід на Київ. «Ярослав зібрав силу воїнів і пішов йому назустріч, - пише Не-стор. - На сході сонця зійшлись супротивники і бій був жорстокий, якого ще не бувало на Русі. І, за руки хапаючи один одного, руба­лись і сходились тричі, так, що низинами кров текла. І надвечір взяв гору Ярослав, а Святополк побіг... Ярослав же сів у Києві, потруди­вшись із дружиною, показавши перемогу і труд великий».

У 1023 році проти Ярослава виступив його брат Мстислав, який правив у Тмутараканській землі. Битва між ними відбулася поблизу Чернігова, де переміг Мстислав. У 1026 році у Городці на Десні бра­ти підписали мирний договір. Ярослав став правити на Правобе­режжі, а Мстислав - на Лівобережжі з центром у Чернігові.

Мстислав помер у 1036 році, і став Ярослав, за словами Нестора, «самовладцем Руської землі».