Серія «12-річна школа»

Заснована у 2006 році

Книга скачана с сайта http://e-kniga.in.ua

Издательская группа «Основа» —

«Электронные книги»

Харків

Видавнича група «Основа»

2010

1

УДК 37.016

ББК 74.266.3

М74

Мокрогуз О. П.

М74 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас. Стандарт-

ний та академічний рівні / О. П. Мок рогуз, О. Є. Розумієн-

ко. — Х. : Вид. група «Основа», 2010. — 255 [1] c. : табл. —

(Серія «12-річна школа»).

ISBN 978-617-00-0523-6.

У посібнику представлені усі уроки до курсу всесвітньої історії 10 кла-

су, за програмою 12-річної школи для стандартного та академічного рівнів.

Вони розроблені із застосуванням сучасних інноваційних тех нологій,

новітніх форм і методів роботи.

Для викладачів, методистів та студентів педагогічних навчальних

закладів.

УДК 37.016

ББК 74.266.3

© Мокрогуз О. П., Розумієнко О. Є., 2010

ISBN 978-617- 00-0523-6 © ТОВ «Видавнича група “Основа”», 2010

2

Зміст

Урок 1 Вступ ........................................................................... 5

Тема 1. СвіТ на пОчаТКу хх ст.

Уроки Особливості державного устрою, політичного життя та

2–3 соціально-економічного розвитку провідних країн світу

(США, Велика Британія, Німеччина, Франція, Росія та

Австро-Угорщина) на початку ХХ ст. ...............................13

Урок 4 Національні рухи в Індії та Китаї. Особливості

модернізаційних процесів у Японії ..................................30

Урок 5 Загальна характеристика процесів у країнах Латинської

Америки ......................................................................40

Тема 2. ПЕрШа СвіТОва віЙна 1914–1918 рр.

Урок 6 Початок Першої світової війни ........................................47

Уроки Військові кампанії та основні битви

7–8 1915–1918 рр. ..............................................................59

Урок 9 Узагальнення знань за темами «Світ на початку ХХ ст.»

і «Перша світова війна 1914—1918 рр.» ............................73

Урок 10 Резервний .....................................................................79

Тема 3. ПОвОєннЕ ОблаШТування СвіТу

Уроки Паризька мирна конференція

11–12 та створення Версальської системи ..................................80

Урок 13 Нові незалежні держави. Плани Дауеса і Юнга .................93

Тема 4. ПЕРіОд пОвОєннОї крИзИ Та рЕвОлюціЙ (1919–1923 рр.)

Урок 14 Тоталітаризм .............................................................. 103

Уроки Причини, хід та наслідки революції 1917 р.

15–16 та громадянської війни в Росії.

Прихід до влади більшовиків. «Воєнний комунізм».

Діяльність Комінтерну ................................................ 115

Уроки Революції в Німеччині та Угорщині.

17–18 Прихід до влади Б. Муссоліні ....................................... 129

Урок 19 Революція в Туреччині. М. Кемаль.

Національні рухи в Китаї, Індії та Африці ...................... 138

Урок 20 Узагальнення знань за темами

«Повоєнне облаштування світу»

та «Період повоєнної кризи та революцій

(1919–1923 рр.)» .............................................................148

Урок 21 Резервний ................................................................... 154

3

4 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас

Тема 4. ПЕРіОд сТабілізації в євРОпі

Та північніЙ амЕРИці (1924–1929 рр.)

Урок 22 Доба «процвітання» у США .......................................... 155

Урок 23 Німеччина в період Веймарської республіки ................... 161

Урок 24 Велика Британія в 20-ті рр. ХХ ст. ................................ 169

Урок 25 Франція в 20-ті рр. XX ст. ............................................ 179

Урок 26 Створення корпоративної системи в Італії ...................... 188

Уроки Утворення СРСР.

27–28 Неп ............................................................................ 195

Урок 29 Польща, Чехословаччина,

Угорщина у 20-х рр. ХХ ст. .......................................... 208

Урок 30 Румунія, Югославія та Болгарія

після Першої світової війни .......................................... 222

Уроки Розвиток освіти, науки, культури

31–32 у 10–20-х рр. ХХ ст. ..................................................... 233

Урок 33 Узагальнення знань за темою

«Період стабілізації в Європі та Північній Америці

(1924–1929 рр.)» ......................................................... 248

Урок 34 Підсумкове узагальнення ............................................. 253

Урок 35 Резервний ................................................................... 255

Урок 1

Вступ

Очікувані результати

Після цього уроку учні зможуть:

• характеризувати основні цінності та здобутки людства на по-

чатку XX ст.;

• описувати становище у світі на початку ХХ ст.;

• складати «демографічний портрет» людства.

Тип уроку: засвоєння нового навчального матеріалу.

Основні поняття: «індустріальна цивілізація», «тоталітаризм»,

«монополії», «картель», «трест», «синдикат», «концерн».

Хід уРОКу

і. організаційна частина уроку

іі. мотивація навчальної діяльності

Учитель коротко характеризує становище світу на початку ХХ ст.

ііі. Вивчення нового матеріалу

Демографічна ситуація

У ч и т е л ь. Протягом XX ст. населення країн Америки й Аф-

рики зростало швидкими темпами. На кінець XIX ст. населення

нашої планети становило близько 1 млрд 300 млн чоловік. Най-

більш населеною була Азія — понад мільярд жителів (на початку

XX ст. — 1 млрд 600 млн чоловік). Найбільш населеною країною

був Китай. Там проживало 467 млн осіб. У Європі нараховувалось

близько 325 млн осіб, в Америці — 178 млн (у Північній Америці

(США та Канада) — 81 млн), Африці — 135 млн і в Австралії та Но-

вій Зеландії майже 5 млн. У пошуках кращого життя в США та ін-

ші країни Америки переїхало чимало емігрантів з Європи та Азії.

Колонії переселенців розширилися в Австралії та Латинській Аме-

риці. Території, зручні для землеробства, становили трохи більше

чверті суші. На них проживало до 9/10 населення світу, яке займа-

лося в переважній більшості сільським господарством. У 1900 р.

міські жителі складали лише 10 % населення, тільки в 360 містах

воно перевищувало 110 тисяч.

5

6 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас

Робота з картою

Показати на карті:

1. У Європі: Францію, Велику Британію, Німеччину, Австро-

Угорщину, Росію.

2. У Північній Америці: США, Мексику.

3. У Латинській Америці: Бразилію, Чілі, Перу, Арґентину.

4. В Азії: Індію, Китай, Японію, Афганістан, Іран.

5. Австралію.

Цивілізації

У ч и т е л ь. У XX ст. продовжувався бурхливий розвиток інду-

стріальної цивілізації. Привласнююче господарство і відтворююча

економіка служили головними засадами суспільного прогресу

і кардинально змінили обличчя світу. Ринок став головним регуля-

тором товарного виробництва. Індустріальна цивілізація, при-

йшовши на зміну аграрній, зумовила панування машинного вироб-

ництва й істотне поглиблення поділу праці. Вона вивела Європу

в лідери світового розвитку, а згодом високо піднесла роль США.

Під впливом економічних досягнень, загальної інтелектуаліза-

ції суспільства зароджувалось прагнення до демократизації держа-

ви, національної самоідентифікації й духовного розкріпачення.

Проте в рамках індустріальної цивілізації перехід до правової дер-

жави й громадянського суспільства здійснювався поступово, через

революції та реформи, які охопили світ від початку століття і три-

вають до сьогодні. Феноменом XX ст. став тоталітаризм.

На відміну від Європи, на Азійському й Африканському конти-

нентах народи зберігали традиційну цивілізацію. Повторення жит-

тя предків вважалось вищим смислом життя. З покоління в поко-

ління передавались традиції, звичаї, система духовних цінностей,

мало зрозумілих представникам інших народів. Взаємодія цивілі-

зацій протягом попередніх століть виявилась насправді вторгнен-

ням у традиційне суспільство і його руйнуванням, нав’язуванням

власної моделі існування.

Характерні ознаки індустріального суспільства

У ч и т е л ь. Найбільш прикметною ознакою економічного жит-

тя провідних країн (Німеччина, Велика Британія, Франція, Росія,

США та Японія) на початку століття стало завершення формуван-

ня індустріального суспільства. Насамперед це означало створення

індустріальної структури господарства:

• значно прискорились процеси урбанізації, пролетаризації та

соціального розшарування суспільства;

7

• частка промислового виробництва перевищила частку виробниц-

тва сільськогосподарської продукції. Світове промислове ви-

робництво з 1871 до 1913 р. зросло майже й 5 разів, а обсяг тор-

гівлі — майже в чотири рази.

Ширше використовується наймана праця — тепер вона охоп-

лює не лише виробництво, а й будівництво, транспорт, сферу по-

слуг, сільське господарство тощо. У 1914 р. чисельність світового

пролетаріату становила 30 млн чоловік. Зросла продуктивність

праці (в 1900–1913 рр. вона виросла в промисловості в середньому

на 40 %).

Швидкими темпами відбувалася концентрація капіталу й ви-

робництва, створювалися монополії різного типу:

• картель — об’єднання кількох підприємств однієї галузі; його

учасники укладають угоду щодо розподілу ринків збуту та цін,

зберігаючи власність над засобами виробництва і продукцією та

комерційну самостійність;

• синдикат — об’єднання підприємств, що виробляють однорід-

ну продукцію; за учасниками синдикату зберігається власність

на засоби виробництва і виробнича самостійність, але вони втра-

чають комерційну самостійність; вироблена продукція реалізу-

ється як власність синдикату через спеціальну контору;

• трест — підприємства, що входять до цієї організації, позбав-

лені виробничої й комерційної самостійності; їх власники пере-

дають тресту засоби виробництва і натомість отримують акції

відповідно до внесеної ними суми паю;

• концерн — об’єднання ряду підприємств різних галузей госпо-

дарства (торговельних фірм, банків, транспортних компаній),

що перебувають під єдиним фінансовим контролем).

(Учні в зошитах записують визначення типів монополій.)

У Німеччині переважали картелі і синдикати, у США — трести

і концерни.

У цей час банки перетворюються на монополістів: вони розпо-

ряджаються майже усім грошовим капіталом, а також значною

частиною засобів виробництва і джерел сировини у своїй країні

і ряді інших держав. Контроль за господарським життям країни

потрапляє до рук всесильної фінансової олігархії. Переважна маса

цінностей зосереджується в руках незначної кількості магнатів ка-

піталу. Фінансова олігархія підпорядковує собі увесь державний

апарат, спрямовує внутрішню, зовнішню політику урядів.

8 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас

У період, коли країни вступили в індустріальне суспільство, де

панують монополії, типовим стає вивезення капіталу. Лише про-

тягом перших 13 років XX ст. капіталовкладення провідних дер-

жав зросли удвічі.

Вивезення капіталу відбувалося нерівномірно. Провідне місце

тут належало Великій Британії. На 1900 р. її зарубіжні інвестиції

становили 20 млрд доларів, Франції — 10 млрд, Німеччини —

3 млрд, а США — тільки 0,5 млрд доларів. Вивезення товарів та

капі талу зв’язало більшість регіонів з європейськими центрами

промисловості й банками. Була сформована система світового гос-

подарства.

Ще однією характерною ознакою нового індустріального сус-

пільства стала поява міжнародних монополій і транснаціональних

корпорацій, котрі розподілили між собою як світові ринки збуту,

так і виробництво товарів. Цей переділ відбувався у гострій бороть-

бі й не завжди відповідав тому територіальному переділові світу

між провідними державами, який уже завершився. У 1907 р. було

укладено угоду про поділ світового ринку і співробітництво між мо-

нополіями — «Загальною електричною компанією» (США) та «За-

гальним товариством електрики» (Німеччина). Фінансові групи —

Дж. Рокфеллера і Ротшільдів — поділили між собою «гасовий

ринок світу».

Величезний вплив на розвиток суспільства в кінці XIX — по-

чатку XX ст. мали науково-технічні досягнення, особливо в галузі

фундаментальних наук.

Наприкінці XIX ст. — на початку XX ст. завершився процес

формування індустріального капіталістичного суспільства в Захід-

ній і Центральній Європі та в Північній Америці. Це була зона при-

скореного розвитку — «перший ешелон».

Південно-Східна та Східна Європа, включаючи Росію, а в Азії —

Японія лише стали на шлях реформ. Вони представляли зону «на-

здоганяючого розвитку». Схід, окрім Японії, ще не дозрів до

розв’язання буржуазно-демократичних завдань.

У більшості країн Західної Європи та Північної Америки у цей

час існували політичні свободи, діяли парламенти, визнавався

принцип розподілу влади. Більшою чи меншою мірою їх держав-

ний устрій відповідав доктрині народного суверенітету: верховна

влада належить народові, який здійснює її, обираючи своїх пред-

ставників у центральні та місцеві органи влади.

У республіках та конституційних монархіях (наприклад, у Ве-

ликій Британії) існував парламентський режим. Парламенти мали

9

законодавчу владу, видавали закони, визначали бюджет. Виконав-

чу владу здійснював уряд (кабінет або рада міністрів). Уряд очолю-

вав президент або прем’єр-міністр.

Окрім законодавчої та виконавчої влади, в країнах з парламент-

ським режимом діяла незалежна судова влада — система централь-

них і місцевих судів, а також Верховний суд. Згідно з доктриною

розподілу влади всі три гілки влади — законодавча, виконавча су-

дова — мали залишатися незалежними і взаємно врівноважувати

одна одну, щоб не допустити концентрації влади, що могло привес-

ти до встановлення деспотичного режиму.

Таким чином, характерними ознаками індустріального суспіль-

стві є:

1) створення індустріальної системи господарства;

2) прискорення процесів урбанізації, пролетаризації, соціального

розшарування суспільства:

3) концентрація виробництва і капіталу, створення монополій;

4) злиття банківського капіталу з промисловим, виникнення фі-

нансової олігархії;

5) вивезення капіталу;

6) утворення міжнародних монополістичних союзів;

7) широке використання досягнень науково-технічного прогресу;

8) зростання ролі держави в регулюванні економічних, соціаль-

них і політичних процесів, поява методів державно-монопо ліс-

тич ного регулювання;

9) парламентський устрій, втілення принципу розподілу влад;

10) зміна психології людини і світоглядних цінностей в дусі під-

приємництва.

Політична карта

У ч и т е л ь. На початку XX ст. політична карта світу зазнала

значних змін. Невелика група економічно найбільш розвинених

країн завершила колоніальний поділ світу. У 1900 р. їх володіння

становили близько 54,9 % усіх територій, на яких проживало по-

над 35 % населення. Найбільшою метрополією була Велика Брита-

нія — її влада поширювалась на третину суші Землі, в яких прожи-

вало близько 70 % населення колоній. Другою за величиною

колоніальною імперією була Франція. У французьких колоніях

проживали 9,5 % населення колоніальних країн. На початку XX

ст. у них з’явились серйозні конкуренти — США й Німеччина. У ні-

мецьких колоніях проживало 2,3 % населення.

До того ж переважна більшість формально самостійних країн

Азії та Латинської Америки була тією чи іншою мірою залежними

10 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас

від держав Європи та США. Єдиною країною Азії, яка на кінець

XIX ст. звільнилася від такої залежності і стала на шлях коло-

ніальних пограбувань, була Японія.

Розвинені держави поділили світ на сфери впливу. Апогею до-

сягла колоніальна політика. У колоніях та напівколоніях прожи-

вало 1367 млн чол., або 79 % населення Землі. Британська, Фран-

цузька, Російська, Оттоманська, Австро-Угорська, Німецька,

Портуґальська імперії набули класичних ознак, які їх об’єднували,

і водночас призводили до загострення нездоланних суперечностей.

Виняток становили Швейцарія, Швеція, Норвегія, деякі латино-

американські країни, де знаходила притулок трудова й політична

еміграція поневолених народів.

Політичне життя

У ч и т е л ь. У політичному устрої простежувались дві тенден-

ції — розвиток держав унітарного й федеративного типу. При-

кладом унітарних дер жав на початку століття були Ве лика

Британія, Франція, Італія. Влада у них зосереджувалася в цент-

ральних органах, місцеві органи могли самостійно вирішувати

лише другорядні питання. З одного боку, це сприяло національ-

ній консолідації, а з іншого — спричиняло невдоволення через

недостатнє урахування особливостей регіонів. За федеративного

устрою влада поділяється між центральним і регіональним уря-

дами. Засади феде рал ізму найбільш послідовно втілювал ися

в Сполучених Штатах Америки.

Абсолютних монархій на європейському континенті на зламі

століть майже не залишилось. Парламентський режим встановив-

ся і в республіках, і в конституційних монархіях. Республіки, за-

лежно від того, кому належала вся повнота влади в країні, були

президентськими або парламентськими.

У провідних країнах відбулась структуризація суспільства. Ма-

сові політичні партії консерваторів і лібералів здобули досвід і ви-

робили гнучку тактику й стратегію боротьби за вплив на суспіль-

ство. Перехопити владу намагалися Лейбористська партія (Англія)

та соціал-демократичні партії (Росія, Австрія, Угорщина, Бельгія,

Польща, Голландія та ін.).

Соціально-економічний розвиток

У ч и т е л ь. За своїм соціально-економічним розвитком країни,

в яких на початку XX ст. відбувався процес індустріалізації, умов-

но можна поділити на три групи («ешелони»). Першу групу очолю-

11

вали Англія, Франція, США; далі йшли країни Центральної і Пів-

денно-Східної Європи, Іспанія, Росія; останніми були держави

Латинської Америки, Азії й Африки. Такі країни, як Німеччина,

Італія, Японія, випереджали країни «другого ешелону», але і в пер-

шому їх не визнавали за рівних. Вони відверто вимагали собі «міс-

це під сонцем».

У 1900–1903 pp. сталася світова економічна криза. Вона дала

поштовх модернізації капіталізму, прискоренню процесів впрова-

дження нової техніки і технологій, концентрації виробництва. На

передові позиції впевнено вийшла машинобудівна промисловість.

Значно зросли обсяги виплавки сталі; тут першість належала США.

Дедалі більшого поширення набували нові джерела енергії — елект-

рика й нафта. За допомогою транспорту і зв’язку світ поступово

об’єднувався, хоча до цілковитої гармонії було ще дуже далеко.

Індустріальний розвиток змінив соціальну структуру суспіль-

ства, посилив економічну диференціацію держав. За внутрішнім

прогресом приховувались складні політичні, соціальні й економіч-

ні процеси, які створювали об’єктивні й суб’єктивні передумови

визрівання міждержавних конфліктів і воєн.

Соціальна й політична атмосфера на початку XX ст. була напру-

женою. Великі держави почали утворення союзів: у 1882 р. був під-

писаний таємний союзницький договір між Німеччиною, Австро-

Угорщиною й Італією (Троїстий союз), їм протистояв альянс Англії,

Франції і Росії, так звана Антанта (1907 p.).

Ми з вами будемо вчити історію України у 10 класі за такими

темами:

• Тема 1. СВІТ НА ПОЧАТКУ ХХ ст.

• Тема 2. ПЕРША СВІТОВА ВІЙНА 1914–1918 рр.

• Тема 3. ПОВОЄННЕ ОБЛАШТУВАННЯ СВІТУ

• Тема 4. ПЕРІОД ПОВОЄННОЇ КРИЗИ ТА РЕВОЛЮЦІЙ (1919–

1923 рр.)

• Тема 5. ПЕРІОД СТАБІЛІЗАЦІЇ В ЄВРОПІ ТА В ПІВНІЧНІЙ

АМЕРИЦІ (1924–1929 рр.)

Звертаємось до рубрик підручника. Виділяємо головні їх особ-

ливості на прикладі одного параграфа.

Учні виписують основні рубрики підручника в зошит.

Знайомимо учнів з додатковою навчальною літературою, істо-

ричними атласами та, робочими зошитами, пропонуємо приклади

форми роботи з ними.

12 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас

Для характеристики учнівської діяльності на уроках знайоми-

мо учнів з видами робіт:

• відповідь на усні запитання;

• письмова відповідь на завдання і запитання;

• виконання домашніх завдань (є обов’язковим).

Учні знайомляться з критеріями оцінювання навчальних до-

сягнень учнів під час проведення уроків.

іV. Узагальнення та систематизація знань

Бесіда

1. Назвіть характерні ознаки демографічної ситуації в світі на по-

чатку ХХ ст.

2. Назвіть основні ознаки індустріального суспільства.