Тема 5. Період стабілізації в Європі та Північній Америці (1924–1929 рр.) 165

Робота зі схемою

веймарська Конституція від 11 серпня 1919 р.

Президент

Обирався народним голосуванням на Центральний уряд

7 років. Очолював виконавчу владу, Формувався більшістю парла-

був головнокомандуючим армії. На- менту. Голова уряду — канц-

ділений винятковим правом обме- лер, призначений президен-

жувати демократичні свободи у разі том. Здійснював контроль над

порушення суспільної безпеки і за- податками та релігією. Уряд

грози правопорядку; міг розпустити затверджував президент і мав

парламент і призначити нові вибори, право його розпуску

оголосити надзвичайний стан

Зберігався поділ Німеччини

на 15 земель і 3 вільних міста. Тому

існувало 18 земельних урядів, які

здійснювали контроль над поліцією,

судами, школами

Законодавча влада

Парламент

Нижня палата

Верхня палата

Рейхстаґ

Рейхсрат

Президент мав право розпустити

Складався з представників

рейхстаґ і призначити нові вибори.

земель (68 членів,

Кількість місць кожної палати була

із них 27 належало представ-

пропорційною до поданих за них

никам Пруссії)

на виборах голосів

В и б о р ц і

Загальне виборче право з 20-ти років

на основі пропорційної виборчої системи

Завдання

1. Проаналізуйте систему організації влади за Веймарською кон-

ституцією і доведіть, що вона була насправді демократичною.

2. Визначте форму правління в Німеччині після прийняття кон-

ституції.

166 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас

Економічна стабілізація

У ч ит е л ь. Наприкінці 1923 р. німецька економіка почала вихо-

дити з кризи. Уряд ужив ряд заходів, що стабілізували виробництво.

Зокрема, у 1924 р. була проведена грошова реформа, внаслідок якої

зріс курс німецької марки. Виплата репарацій призвела до зростання

податків з населення. Водночас іноземні капіталовкладення сприяли

розширенню й модернізації виробництва. Подальша концентрація

виробництва сприяла утворенню таких гігантів, як сталевий трест «ІГ

Фарбеніндастрі». Найбільше довготривалих позик Німеччині нада ли

США.

Усі ці заходи дали змогу Німеччині знову посісти провідне міс-

це серед найсильніших держав світу, обігнавши за економічними

показниками Англію і Фран цію. Почалося поступове відродження

німецького військово-промислового потен ціалу. Німеччина розпо-

чала пошук країн для розміщення військових замовлень за кордо-

ном. Такою країною став Радянський Союз. Німецько-радянське

військо ве співробітництво почалося з середини 20-х років після

підписання рапалльських угод. На радянських підприємствах ви-

готовлялися деталі для німецьких тан ків, літаків і гармат; офіцери

обох армій спільно проходили перепідготовку. Водно час з мовчаз-

ної згоди західних держав Німеччина розпочала модернізацію

і роз будову військово-морського флоту.

У політичному житті Веймарської республіки брало участь

кілька впливових партій: католицька партія «Центр», Німецька

народна партія та ін. Це були політичні об’єднання великих про-

мисловців, сільських багатіїв і церковних кіл. Досить впливовими

були Демократична і Націонал-ліберальна партії, які в 1923 р.

утворили коаліційний уряд. Найбільший вплив у країні мали

соціал-демократи. Робітники і найбідніші верстви населення під-

тримували комуністів.

Протистояння між лівими і правими почалося у 1924 р. За іні-

ціативи комуніс тів були організовані загони самооборони під на-

звою «Союз червоних фронто виків». Праві і монархісти створили

численну воєнізовану організацію «Стале вий шолом».

Починаючи з 1921 р. почала швидко зростати нацистська пар-

тія Гітлера, яка налічу вала тоді 6 тис. чоловік. Шалена інфляція,

французька окупація Руру, безробіття призвели до того, що ідеї

Гітлера швидко знаходили послідовників. У своїх виступах Гітлер

різко нападав на керівників Веймарської республіки, засуджував

Версальський договір. У 1923 р. його партія зросла до 50 тис. чол.

Невдалий путч та економічна стабілізація дещо загальмували зрос-

тання лав націонал-соціалістичної партії.