Тема 1. Світ на початку хх ст. 37

1,6 млн єн. Проте на японських корабельнях будували лише мало-

тоннажні судна, тому всі великі кораблі замовляли за кордоном.

Розвиток залізничного транспорту поклав початок становлен-

ню залізничного машинобудування. Уже 1896 р. почалося спору-

дження паровозо- та вагонобудівних заводів в Осако і Нагої.

У 1897 р. було введено в експлуатацію завод гірничого машинобу-

дування у Фукуоке та інші підприємства важкої промисловості, зо-

крема ті, що випускали токарні верстати, електродвигуни. Розви-

валися нові галузі промисловості — хімічна та електротехнічна. До

1904 р. нараховувалося 560 машинобудівних заводів, 1 153 хіміч-

них підприємства, 322 підприємства газової та електропромисло-

вості.

Концентрація і монополізація. Збільшення підприємств про-

мисловості супроводжувалося подальшою концентрацією виробниц-

тва, зміною структури японського експорту — від експорту сирови-

ни до промислово розвинених країн країна перейшла до експорту

готових виробів до Китаю і Кореї. За умов низького рівня капіталіс-

тичних відносин всередині країни Японія почала вивозити капітал

до Китаю, Кореї і Тайваню, де робоча сила була дешевшою.

Поштовхом до подальшої монополізації стали фінансова криза

1897–1898 pp. і світова криза перевиробництва 1900–1903 pp. Мо-

нополізація виробництва в Японії мала певні особливості.

По-перше, японські монополії одразу ж склались як фінансово-

промислові групи, що пояснювалося державним характером япон-

ського капіталізму: тут швидше сформувався державно-монополіс-

тичний капіталізм.

По-друге, процес монополізації в Японії не обмежувався мо-

нополізацією якоїсь галузі виробництва або збуту якогось одного

товару, а поширювався в різних напрямах. Пояснення цьому —

хронічна нестача капіталу. За такого характеру монополізації по-

слаблювалася концентрація, до того ж фабричні товари, наприклад

у текстильній промисловості, в якій переважали дрібні мануфак-

тури, забезпечували стійкий прибуток і без контролю над усім

ринком.

У господарському житті країни вже з другої половини 90-х ро-

ків провідну роль почали відігравати великі капіталістичні компа-

нії (сімейні фірми закритого типу або на акціонерних засадах).

У 1903 р. їхня частка з оплаченим капіталом від 100 тис. єн і біль-

ше становила 89,1 % загальної суми капіталу, який інвестувався

в економіку країни. До початку XX ст. монополістичні об’єднан-

ня з’явилися в легкій промисловості: картелі — у текстильній,

38 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас

тютюновій, борошномельній та в інших галузях. Провідне місце

у важкій промисловості посіли великі приватні компанії «Міцуї»,

«Міцубісі», «Сумітомо», «Фудзіта» і державні підприємства. Бу-

дівництво державних підприємств сприяло збагаченню великого

капіталу. Надаючи уряду засоби для спорудження підприємств

шляхом підписки на державні позики, великий капітал одержував

високі відсотки під час будівництва, а після його завершення уряд

передавав підприємства одне за одним за безцінь тим самим вели-

ким підприємцям. Незважаючи на значну частку державних під-

приємств, у важкій промисловості зміцнювалися позиції приват-

ного капіталу.

Великі монополісти — «Міцуї» і «Міцубісі» — посіли панівне

становище у вугільній галузі. Цьому передувала запекла конку-

рентна боротьба, яка особливо загострилась у роки російсько-

японської війни. Великий капітал відігравав провідну роль не тіль-

ки у видобувній промисловості та суднобудуванні, а й у переробній

промисловості. Наприклад, електротехнічна компанія «Сібаура»,

яка перебувала під контролем «Міцуї», була провідним підприєм-

ством галузі і мала фактичну монополію. Концерн «Сумітомо» во-

лодів найбільшим у країні мідеплавильним заводом. На початку

XX ст. було створено картельні об’єднання в цементній, годинни-

ковій, нафтовій промисловості. Створений у 1904 р. на основі двох

великих нафтових компаній синдикат протистояв тиску американ-

ської компанії «Стандарт ойл». Кілька великих монополістичних

об’єднань посіли провідне місце в залізничному транспорті й мор-

ському судноплавстві.

Мілітаризація виробництва. Після перемоги у війні з Китаєм

для розширення колоніальних володінь на Азіатському материку

Японія прийняла програму розвитку на 10 років. Вона передбачала

створення галузей важкої, переважно військової промисловості,

реорганізацію й розширення збройних сил. У зв’язку з цим розви-

ток японської промисловості почав набувати однобічного характе-

ру. Військові галузі поступово посіли панівне становище у важкій

промисловості. У 1900 р. військові заводи й арсенали становили

40 % усіх державних підприємств, на яких було зосереджено 54 %

робітників із числа тих, хто працював на державних підприєм-

ствах, і вироблялося 74 % всіх двигунів, які застосовували в про-

мисловості країни.

Під час російсько-японської війни 1904–1905 pp. усю економі-

ку країни було поставлено на воєнні рейки. Поширювалися внут-

рішні позики, у тому числі й примусові. Із 3 до 17 % зріс земельний