Тема 1. Світ на початку хх ст. 35

номічного підйому на початку ХХ ст. був ряд реформ, що розпоча-

лися в період правління імператора Муцухіто — «доба Мейдзі».

Імператор Мейдзі поставив перед собою завдання європеїзувати

Японію. Для цього було проведено ряд заходів:

• проголошено загальну рівність всього населення;

• проголошено свободу релігії;

• запроваджено обов’язкову освіту спочатку французького, а зго-

дом німецького типу;

• запроваджено загальну військову повинність, нову армію було

організовано на прусський манер, а флот — на англійський;

• студенти отримали можливість навчатися у західноєвропей-

ських університетах;

• велика увага приділялася розвиткові легкої промисловості.

Велике значення для посилення патріотичних настроїв у країні

мала перемога Японії у російсько-японській війні 1904–1905 рр. та

приєднання Кореї у 1910 р.

Серед азійських країн Японія була першою та єдиною країною,

що самостійно стала на шлях капіталістичного розвитку. Своєрід-

ність розвитку Японії полягала в значному гальмуванні процесу

феодальними пережитками.

У Японії перехід до монополістичного капіталізму збігся з епо-

хою промислового перевороту. Перші монополії тут виникли вже

на ранньому етапі розвитку промислового капіталізму: у 1880 р.

було створено паперову компанію з виробництва та продажу папе-

ру; у 1882 р. виникло об’єднання пароплавного і транспортного

суднобудування; на концерн перетворилися компанії Міцуї та Мі-

цубісі (транспорт і транспортне машинобудування).

Напівфеодальний характер управління японським суспіль-

ством дав змогу перекласти на трудящих усі витрати на модерніза-

цію країни. Експлуатація тут досягла надзвичайно високого рівня:

неймовірно низька заробітна плата і найбільш тривалий робочий

день (15–18 год). Кількість робітників у 1914 р. становила 1 млн

осіб. Широко застосовувалася праця дітей, робочий день яких не

відрізнявся від робочого дня дорослих, а заробіток був у 10 разів

нижчим. У промисловості зберігалися феодальні пережитки (фі-

зичне покарання робітників та ін.).

На початку XX ст. Японія залишалась аграрною країною: 2/3 її

населення працювало в сільському господарстві, розвиток капіта-

лістичних відносин на селі пішов прусським шляхом. Це призвело

до посилення процесу пауперизації селян. На селі переважали

36 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас

кабальні умови земельної оренди (орендна плата часом становила

65–70 % урожаю, орендар повинен був ще й відробляти на землі по-

міщика). У землеробстві використовувалася застаріла техніка (за-

ступи й сапи). Слаборозвиненим було також тваринництво.

Дуже вузьким був внутрішній ринок Японії. Тому в 70–90-х ро-

ках XIX ст. японська буржуазія і поміщики виявляли підвищений

інтерес до опанування зовнішніх ринків. В особі самураїв країна

отримала готовий мілітаристський авангард. У 70-ті роки XIX ст.

почалася експансія Японії на Далекому Сході. Японський капіта-

лізм із самого початку набув специфічних ознак воєнно-феодально-

го імперіалізму. Це означало панування в економічному житті мо-

нополій, яке поєднувалося із засиллям мілітаристських клік, яких

підтримували поміщики.

Незважаючи на такі суперечності, перетворення Японії на цент-

ралізовану державу відбувалося високими темпами. Зі слабкої від-

сталої феодальної країни вона перетворилася на велику державу на

Азійському континенті, ставши прикладом для інших азійських

країн, які залишилися в становищі колоній або напівколоній.

Створення економічного потенціалу. Для подальшого еконо-

мічного розвитку Японії важливе значення мала перемога в японо-

китайській війні 1894–1895 pp. Отримана від Китаю контрибуція,

пограбування Китаю та Кореї стали додатковим джерелом капіта-

лу для японської економіки. Загальна сума капіталу, який інвесту-

вався в господарство країни, з 1894 по 1903 р. зросла у 3,5 раза

і склала 887,6 млн єн (1894 р. — 249,8 млн єн). Капіталовкладення

спрямовувалися насамперед у промисловість і на транспорт, проте,

як і раніше, текстильна промисловість залишалась провідною га-

луззю країни. Обсяг виробленої на ткацьких підприємствах про-

дукції в 1894–1898 pp. зріс більш ніж у 2 рази.

Прискорений розвиток гірничорудної та видобувної промисло-

вості (зріс видобуток вугілля, нафти, залізної руди та ін.) створив

більш сприятливі умови для розвитку важкої промисловості — їй

з кінця 90-х років XIX ст. в Японії приділяли особливу увагу. Пере-

дусім інвестували металургію і машинобудування. З 1896 по 1904 р.

японський уряд витратив на металургійну промисловість 19 млрд

єн, що сприяло задоволенню внутрішніх потреб країни в чавуні на

60, а сталі — на 40 %.

Найбільш розвиненою серед машинобудівних галузей було суд-

нобудування. Це пояснюється як острівним положенням країни,

так і новими планами підготовки до війни. Із 1893 р. японський

уряд надав приватним суднобудівним компаніям субсидію на суму