Тема 5. Період стабілізації в Європі та Північній Америці (1924–1929 рр.) 191

Фашизація країни

3. 3 квітня 1926 р. — видано закон про контроль уряду над профспіл-

ками

4. 5 листопада 1926 р. — закон про розпуск усіх «антинаціональних»

партій

5. Запроваджено заслання без суду і слідства, відновлено смертну кару

щодо ворогів держави

6. Підростаюче покоління охоплювалося дитячими і юнацькими фа-

шистськими організаціями

7. Студентська молодь була організована в університетські фашистські

групи, а викладачі навчальних закладів повинні були присягати на

вірність фашистському режиму

Завдання до таблиці

Проаналізуйте основні заходи щодо фашизації країни і дайте їх

власну оцінку.

У ч и т е л ь. Найбільш помітним у фашизмі був корпоративізм

як гармонічний принцип організації суспільства, що не розділяє

його за класовою або за партійною ознакою, а об’єднує різні класи.

Основні поняття уроку

Корпорація (від лат. corpus, corporatio — тіло, стан, об’єднан-

ня) — це об’єднання людей за їхнім місцем на службі суспільству.

Можливі корпорації різних галузей господарства незалежно від

конкретних професій працівників. Різні корпорації виконують на-

стільки ж взаємно необхідні функції в суспільстві, як органи одно-

го тіла. Найважливіше положення корпоративізму — заперечення

класової боротьби, яка призводить до розколу нації.

Корпоративізм — прихильність, захист інтересів певної спілки

чи організації, створеної на основі професійних або інших інтересів.

У ч и т е л ь. Засновники корпоративізму бачили в ньому «еко-

номічну демократію, що органічно виростає й спирається на широ-

ку народну основу…» «Корпоративна система долає соціалізм і лі-

бералізм і створює новий синтез», — писав Муссоліні. При цьому

корпорація виконує не тільки функцію захисту економічних інте-

ресів даної групи трудящих перед роботодавцем і державою, але

й спільну з ними функцію гармонізації соціально-економічного

життя як своєї галузі, так і всієї країни — аж до законодавчого рів-

ня (корпоративний парламент).

192 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас

21 квітня 1927 р. ВФР була опублікована «Хартія праці». Вели-

ка фашистська рада — вищий орган фашистської ієрархії — фор-

мально не мав законодавчої влади, тому сама Хартія не була зако-

ном, проте згодом вона створила підґрунтя низки законодавчих

актів, що мали правовий та юридично-нормативний характер.

Робота в групах

Клас ділиться на дві групи, які аналізують тексти і дають відпо-

віді на запитання.

1-а група

Документ 2

«Хартія праці» проголосила державотворення й оголошує

страйки та інші форми боротьби пролетаріату карним злочином.

Хартія була спрямована на затвердження ідеї союзу про співро-

бітництво класів «в ім’я загальних національних інтересів». Ви-

хідним пунктом такого роду ідеології була перша стаття хартії:

«Італійська нація є організмом, цілі, життя й засоби дії якого пере-

вищують силою й тривалістю цілі, життя й засоби дії, що є складо-

вими цього організму окремих осіб та їх груп. Вона становить мо-

ральну, політичну й економічну єдність і цілковито здійснюється

у фашистській державі».

Процес перетворення фашистської держави на тоталітарну кон-

кретизувався в Хартії розширенням державного втручання у сферу

виробництва. У спеціальній статті уточнювалися форми державно-

го втручання в цю сферу: «Втручання держави у виробництво може

мати місце лише тоді, коли відсутня приватна ініціатива, або коли

вона є недостатньою, або коли в цьому замішані політичні інтереси

держави. Втручання його може набути форми контролю, заохочен-

ня або безпосереднього управління». Таким чином, принцип при-

ватної власності залишався непорушним, і це важливо мати на ува-

зі під час характеристики фашистської системи в цілому, яку самі

фашисти намагалися зобразити чи не як нове слово у розвитку люд-

ської цивілізації.

В основу «нової фашистської держави» були покладені корпо-

рації, що об’єднують підприємців і робітників за галузями вироб-

ництва. Проте протягом ряду років ці корпорації залишалися тіль-

ки на папері, тому що їх створення наштовхнулося на серйозні

труднощі. Опиралися цьому й робітники, й підприємці. Підприєм-

ці були незадоволені тими розділами «Хартії праці», де містилися

гарантії для робітників: принцип оплати праці, право на щорічну

оплачувану відпустку, компенсацію для звільнених не через про-