Тема 5. Період стабілізації в Європі та Північній Америці (1924–1929 рр.) 227

рактеру набуло повстання в Північно-Західній Болгарії. Розпочав-

ши його у визначений строк, тоб то в ніч проти 23 вересня, повстан-

ці захопили м. Фердинанд (нині Михайловград) та інші населені

пункти. Декілька днів точи лися запеклі бої проти урядових військ,

але 27 вересня повстанці мусили залишити Фердинанд, а потім від-

ступити за кордон. У Софії, де владі вдалося заарештувати деяких

керівників ГРК, повстання не відбулося.

Запитання

1. Як поводилося керівництво БКП після встановлення фашист-

ської диктатури в країні?

2. Що спонукало їх до рішучіших дій?

3. Хто очолив повстання 23 вересня 1923 р.?

4. Якими були наслідки повстання?

5. Чому, на вашу думку, це повстання зазнало поразки?

У ч и т е л ь. Болгарія як член Четверного союзу у Першій світо-

вій війні за результатами Нейїського договору була відрізана від

Егейського моря і втратила значну частину своєї території. Болга-

рії заборонялося мати армію чисельністю понад 20 тис. вояків,

авіацію, військово-морський флот тощо. Упродовж 37 років країна

повинна була сплатити 2 250 млн золотих франків репарацій. Усе

це ускладнило і без того важке становище Болгарської держави.

Робота з підручником

Учні опрацьовують відповідний матеріал підручника, розгля-

даючи питання про політику уряду Стамболійського, та аналізують

її разом з вчителем.

Запитання

1. Якими були наслідки Нейїського договору для чинного уряду?

2. Яка партія стала одноосібно правлячою політичною силою

у Болгарії?

3. Що ставив на меті Стамболійський, проводячи ряд соціально-

економічних реформ?

4. Які реформи були проведені урядом Стамболійського? Чи були

вони популярними серед населення і чому?

5. Який курс провадився у зовнішньополітичній сфері?

Утворення Королівства сербів, хорватів і словенців

У ч и т е л ь. …Югославія — таку назву отримала держава, що

утворилася 1929 р. внаслідок об’єднання кількох південно слов’ян-

ських земель. Серед них були як незалежні держави — Сербія,

228 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас

Чорногорія, так і землі, що входили до складу Австро-Угорщини, —

Хорватія, Боснія та Герцеговина, Словенія та ін.

Перша світова війна виявилася каталізатором історичних про-

цесів на Балканському півострові. Сербія і Чорногорія, що воювали

на боці Антанти, під час війни значно зміцнили свій авторитет се-

ред південнослов’янських народів. Більшість впливових партій

Хорватії, Словенії, Боснії виступали за надання своїм народам су-

веренітету або широкої автономії.

…У серпні 1918 р. партії Словенії створили Народну раду, 5 жовт-

ня виникло Народне віче Хорватії, яке стало представ ницьким ор-

ганом усіх південнослов’янських земель й отримало функції коор-

динаційного центру. Незабаром воно дістало назву Народного віча

словенців, хорватів і сербів та 29 жовтня 1918 р. оголосило про роз-

рив зв’язків з австро-угорською монархією, про утворення неза-

лежної Держави словенців, хорватів і сербів. Проте нова держава

виявилася нежиттєздатною. Вона проіснува ла лише один місяць

і два дні й не змогла виконати жодної своєї обіцянки… В умовах ві-

йни… молода держава вимушена була піти на союз із Сербією.

Сербія не приховувала планів об’єднати всі південносло в’янські

землі під своєю владою. 1 грудня 1918 р. було підписано угоду між

Державою словенців, хорватів і сербів та Сербією про створення

спільної держави — Королівства сербів, хорватів і сло венців. До

його складу ввійшли: Сербія, Словенія, Боснія, Герце говина, Хор-

ватія, Далмація, частина Македонії та Чорногорія. Формою прав-

ління у новій державі була конституційна монархія на чолі з серб-

сь кою королівською династією Карагеоргієвичів, і король мав

пра во разом із парламентом (скупщиною) на законодавчу владу.

У політичному, економічному й культурному житті одразу ви-

никли складні проблеми, пов’язані з боротьбою між великосерб-

ською буржуазією… та хорватськими й словенськими сепаратиста-

ми. В уряді королівства головні посади належали сербським

політикам, де кілька міністерських портфелів віддали тим хорва-

там і словен цям, котрі були прибічниками централізації… У дер-

жавному апараті, поліції та армії переважали серби.

Найбільш економічно розвиненими регіонами були Словенія

і Хорватія, яких не влаштовувала відсутність реальної влади у но-

вій державі. Гострі суперечності виникли в зовніш ньополітичній

діяльності. Хорватія традиційно орієнтувалася на Німеччину, Сло-

венія — на Австрію, Сербія — на Росію, а Боснія — на мусульман-

ські країни. Ця орієнтація склалася історично й продовжувала

збері гатися в майбутньому. Найгострішими були релігійні супе-