Тема 5. Період стабілізації в Європі та Північній Америці (1924–1929 рр.) 185

літичної стабільності французького суспільства, відновлення демокра-

тії. Високі темпи промислового розвитку Франції досягалися за

рахунок отримання репарацій з Німеччини (9 млн марок золотом),

використання саарського вугілля та лотаринзької руди, дешевої робо-

чої сили в колоніях. До того ж у міжвоєнний період Франція перетво-

рилася на своєрідну Мекку для іноземного туризму, зокрема із США,

що сприяло розвиткові сфери обслуговування.

Сільське господарство теж розвивалося досить успішно. У 1931 р.

кількість міського населення вперше перевищила сільське, частка

якого все ще залишалась на рівні 49,2 %, що було значно більше, ніж

в інших розвинених країнах. Незважаючи на появу та розвиток вели-

ких підприємств, понад 40 % французьких робітників працювали на

дрібних підприємствах, 25 % торговельних закладів і 53 % сільських

господарств не використовували найману працю.

Франція залишалася державою-рантьє: у 1929 р. прибутки від

цінних паперів майже утричі перевищували прибуток від промис-

ловості.

За темпами промислового розвитку у роки стабілізації Франція

випереджала Німеччину та Велику Британію й поступалася лише

США. Максимальний у міжвоєнний час обсяг промислового вироб-

ництва був досягнутий 1930 р. — він на 40 % перевищив довоєнний

рівень.

Запитання та завдання

1. Який період характеризується частковою стабілізацією в еко-

номіці?

2. Якими були причини стабілізації?

3. Назвіть основні ознаки стабілізації економіки.

4. Порівняйте даний період розвитку у Франції з іншими європей-

ськими країнами.

У ч и т е л ь. Розглянувши економічну ситуацію в країні, давай-

те з’ясуємо, яким чином розвивалося політичне життя Франції

у 1918–1929 рр.

Складання логічного ланцюжка

Уряд Ж. Клемансо (1917–1919 рр.)

Жорж Клемансо провів низку заходів щодо послаблення повоєнної на-

пруженості та припинення страйків робітників.

1. Встановив 8-годинний робочий день.

2. Профспілки отримали право на укладення колективного договору.

3. Намагався посилити патріотичні настрої серед населення

186 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас

4. Зумів невдоволення людей змінити на стан очікування кращих ча-

сів, які настануть для Франції

Уряд «Національного блоку»

Перший уряд «Національного блоку» очолив А. Мільєран (1919–1922 рр.).

1. Проголосив курс «твердої руки».

2. Намагався придушити страйкову боротьбу.

3. Намагався подолати кризу.

4. Прагнув відродити економіку.

5. Домагався від Німеччини повної сплати репарацій.

6. Прагнув зменшити втручання держави в економічне життя.

У 1922–1924 рр. уряд «Національного блоку» очолив Р. Пуанкаре.

У країні посилилося незадоволення провалом Рурської акції 1923 р., ко-

ли франко-бельгійські війська були вимушені залишити німецький Рур.

Проти уряду виступило духівництво й масові релігійні організації

Уряд «Лівого блоку» («картель лівих» — 1924–1926 рр.)

Уряд очолив Едуард Ерріо.

У передвиборчій програмі уряд обіцяв:

1. Амністію політичним в’язням.

2. Відновлення на роботі звільнених страйкарів.

3. Створення системи соціального страхування.

4. Введення прогресивно-прибуткового податку.

5. Дотримання закону про 8-годинний робочий день

Проте всі ці демократичні заходи уряд не впроваджував у життя, що

спричинило його кризу

Уряд «Національного блоку» — союзу правих партій

і частини радикалів (1926–1928 рр.)

Уряд очолив лідер правих, екс-президент Франції Р. Пуанкаре.

Заходи уряду Р. Пуанкаре:

1. Вів боротьбу проти інфляції, за стабілізацію франка.

2. Скоротив витрати за рахунок зменшення чисельності державних

службовців.

3. Було запроваджено нові податки.

4. У 1926 р. вперше була запроваджена державна допомога з безробіття.

5. Були запроваджені пенсії за віком, допомога у зв’язку із хворобою та

інвалідністю.

1928–1929 рр. — внаслідок нового виборчого закону 1928 р. до влади

прийшов «Союз правих партій» без радикалів.

1929 р. — Р. Пуанкаре подав у відставку