Тема 4. Період повоєнної кризи та революцій (1919–1923 рр.) 107

цифічними економічними, соціальними й політичними проблема-

ми, що виникли уже в ХІХ ст. і загострилися ще більше після Пер-

шої світової війни. Хоча Італія зазнала в Першій світовій війні ряд

тяжких поразок, вона була в числі країн-переможців. Італія одер-

жала Південний Тіроль та Істрію з Трієстом, але їй довелося відмо-

витися на користь Югославії від Далматинського узбережжя, на

яке вона також претендувала, тоді як Фіуме (Ріска) був оголоше-

ний вільним містом.

…Італійські війська під проводом поета Габріеле Д’Аннунціо не

виконали наказу про відхід і 12 вересня 1919 р. самочинно окупу-

вали місто Фіуме. Упродовж 16 місяців Д’Аннунціо, що привлас-

нив собі титул «начальника», порядкував у місті, застосовуючи

уже тоді елементи політичного стилю фашистської Італії. Достат-

ньо пригадати масові ходи й паради його прихильників у чорних

сорочках під прапорами із зображенням мертвої голови, войовничі

пісні, вітання на давньоримський зразок й емоційні діалоги натов-

пу з його вождем.

23 березня 1919 р. у Мілані Муссоліні створив організацію

«Бойові загони», яка перебрала за зразок політичний стиль

Д’Аннунціо.

Уряд і поліція не тільки не заважали фашистам, але навіть за-

охочували їх. Фашизм отримує могутніх заступників в особі За-

гальної конфедерації промисловців і поміщицьких союзів.

28 жовтня 1921 р. Муссоліні став головою уряду. 2 жовтня

1925 р. були засновані фашистські корпорації, що об’єднували ро-

ботодавців і працівників. У країні створювалися 22 корпорації (за

галузями промисловості), у складі кожної з них перебував пред-

ставник фашистських профспілок, підприємницьких союзів, фа-

шистської партії. Головою кожної з 22 корпорацій став «сам» Мус-

соліні; він же очолив міністерство корпорацій. Закон надав

корпораціям право визначення умов праці (робочий час, заробітна

плата) і розв’язання трудових суперечок (страйки заборонялися

й пригнічувалися).

Установлення корпоративного ладу дозволило Муссоліні покін-

чити з парламентом, зокрема з тим, що від нього залишилося. За-

мість нього була створена «палата фашистських організацій і кор-

порацій». Члени її призначалися Муссоліні.

За цим на початку листопада 1925 р. пішли «вищі фашистські

закони», що розширили владу глави уряду за рахунок парламенту,

який був відтепер повністю підпорядкований виконавчій владі.

Подальшими законами були розпущені міські збори депутатів,

108 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас

скасована свобода зібрань та об’єднань, друку, були звільнені по-

літично неблагонадійні службовці. «Надзвичайні закони» випли-

вали один за іншим:

– було заборонено професійні союзи (за винятком державних

фашистських) і політичні партії (за винятком однієї — фашист-

ської);

– відновлено смертну кару за «політичні злочини»;

– запроваджено надзвичайну юстицію (трибунали) та адміні-

стративну висилку;

– комуністична партія була оголошена поза законом;

– органі місцевого самоврядування скасовувалися: замість них

порядкували призначені урядом чиновники (подеста)…

Завдання

• Визначте основні ознаки італійського фашизму.

Орієнтовна відповідь

1. Тенденція «вождізму», єдиної диктатури.

2. Фашистська партія стала складовою частиною державного апа-

рату. Партійні з’їзди були скасовані, так само як і всякі форми

партійного «самоврядування».

3. Терор. Фашистський режим не може інакше триматися, крім

як засобами масового придушення, кривавими розправами.

німецький фашизм. націонал-соціалізм (нацизм)

2-а група

Зазнавши поразки у Першій світовій війні, Німеччи на пережи-

вала глибоку економічну, політичну, моральну кризу. Після Вер-

сальського договору, який глибоко принизив німців, економіка

країни опинилася у надзвичайно скрутному становищі. На цьому

ґрунті поча ли розвиватися реваншистські ідеї, виникати націона-

лістичні рухи. Однією з таких організацій стала Німецька робітни-

ча партія (ДАП), утворена в січні 1919 р. в Мюнхені. Її організатор

А. Дрекслер того ж року запросив до лав партії Адольфа Гітлера.

Емблемою партії було обрано свастику — хреста із загнутими

під пря мим кутом кінцями. Цей знак відомий ще з глибокої давни-

ни і символізує безперервний рух сонця. У націоналі стичному русі

Німеччини цей символ уперше з’явився на прапорах окульт ного

товариства Туле, з яким були тісно пов’язані керівники НСДАП.

Гітлер обрав емблемою партії чорну свастику, вписану в біле коло

на червоному тлі. Для нього червоний колір символізував соціальні

ідеали партії, білий — націоналістичні, а свастика вказувала на пе-

ремогу німецького духу.