Тема 4. Період повоєнної кризи та революцій (1919–1923 рр.) 125

Восени 1918 р. головним був Східний фронт. Тут розгорнувся

контрнаступ Червоної армії під командуванням І. Вацетіс, під час

якого білогвардійські частини були витіснені з Середнього Повол-

жя і Прикам’я.

четвертий етап (весна 1919 р. — квітень 1920 р.)

Комбінований наступ антибільшовицьких сил. На початок

1919 р. військово-стратегічна обстановка помітно загострилася на

всіх фронтах. У березні 1919 р., маючи на меті об’єднатися з дені-

кінцями для спільного удару, зі сходу на Москву почала наступ ар-

мія О. Колчака (наступ відбивав Східний фронт під командуванням

С. Каменева і М. Фрунзе), на північному заході армія М. Юденича

здійснювала бойові операції проти Петрограда. До літа 1919 р.

центр збройної боротьби перемістився на Південний фронт, де ар-

мія генерала А. Денікіна почала наступ на Москву, підійшовши до

Тули.

Наприкінці жовтня 1919 р. білі були зупинені військами Пів-

денного фронту (командуючий А. Єгоров) та за підтримки армії

Н. Махна відкинуті до Причорномор’я. Армія генерала Юденича

була витіснена до Естонії, залишки військ генерала Денікіна, які

очолив П. Врангель, закріпилися в Криму. Наприкінці 1919 — на

початку 1920 рр. Червона армія та селянські повстанські загони

остаточно розбили війська Колчака.

П’ятий етап (травень–листопад 1920 р.)

У травні 1920 р. Червона армія вступила у війну з Польщею, на-

магаючись захопити Варшаву і створити необхідні умови для про-

голошення там радянської влади. Проте ця спроба зазнала пораз-

ки. Через неузгодженість у діях військ армія М. Тухачевського

була розгромлена неподалік Варшави. У березні 1921 р. був підпи-

саний Ризький мирний договір, за умовами якого до Польщі віді-

йшла значна частина території України та Білорусії.

Головною подією завершального періоду Громадянської війни

став розгром Збройних сил Півдня Росії на чолі з генералом П. Вран-

геля. Війська Південного фронту під командуванням М. Фрунзе

в листопаді 1920 р. повністю оволоділи Кримом.

Протягом 1920–1921 рр. за допомогою загонів Червоної Армії

завершився процес радянізації на території Середньої Азії та За-

кавказзя. До кінця 1922 р. припинилися бойові дії на Далекому

Сході. 14 листопада Далекосхідна республіка, що існувала як бу-

ферна держава з 6 квітня 1920 р., возз’єдналася з РРФСР.

126 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас

У ч и т е л ь. У громадянській війні не буває переможця. Збит-

ки, завдані війною, становили 50 млрд карбованців. Промислове

виробництво в 1920 р. знизилося до 14 % проти 1913 р., сільсько-

господарське виробництво скоро тилося майже вдвічі. Величезни-

ми були людські втрати: за різни ми даними, від голоду, хвороб,

«білого» й «червоного терору» загинуло від 12 до 15 млн осіб. Із них

тільки 800 тис. були вояками. Понад 2 млн колишніх громадян

Росії опинилося в еміграції. Було заборонено діяльність усіх не-

більшовицьких партій, заарештовано їхніх лідерів, ліквідовано до-

революційні політичні інститути і громадські організації, встанов-

лено контроль над видавничою діяльністю, профспілками, іншими

громадськими організаціями.

Після замаху на життя В. Леніна 30 серпня 1918 р. та вбивства ке-

рівника петроградської НК М. Урицького Раднарком 5 вересня 1918 р.

видав постанову «Про червоний терор». Форми «червоного терору»

були різноманітними: розстріли за класовою ознакою, си стема заруч-

ників, створення концтаборів для ворожих елементів (Соловки) тощо.

На території, де панували білогвардійські війська, ситу ація так

само була дуже складною: відновлювалися старі порядки. Земля

поверталася поміщикам, фабрики — власникам, робітники й селя-

ни зазнавали репресій, тривали єврейські погроми. Патріо тизм,

проголошений теоретиками «білої справи», насправді перетво-

рювався на прагнення реваншу й помсти.

Щодо особливостей економічного життя країни, то тут більшо-

вики проводили політику, яка згодом отримала назву «воєнний ко-

мунізм». Основою воєнного комунізму були надзвичайні заходи

щодо постачання міст і армії продовольством, згортання товарно-

грошових відносин, націоналізації всієї промисловості, включаю-

чи дрібну, продрозкладки, забезпечення населення продовольчими

й промисловими товарами за картками, загальної трудової пови-

нності й максимальної централізації управління народним госпо-

дарством і країною в цілому.

аналіз основних положень політики воєнного комунізму

У галузі виробництва та управління

• Націоналізація. На основі декрету від 28 липня 1918 р. було

здійснено прискорену націоналізацію всіх галузей промисло-

вості. До 1921 р. було націоналізовано 80 % великих і середніх

підприємств, на яких було зайнято 70 % робітників.

• Знищення ринку й товарно-грошових відносин. 22 липня 1918 р.

був прийнятий декрет «Про спекуляцію», що забороняв будь-