Тема 5. Період стабілізації в Європі та Північній Америці (1924–1929 рр.) 229

речності, що пояснювалися приналежністю народів Королівства до

різних віросповідань: православного (серби і чор ногорці), като-

лицького (хорвати, словенці), мусульманського (сер би Боснії, які

сповідували іслам). У країні виникла взаємна релі гійна нетерпи-

мість народів.

Запитання

1. Що стало каталізатором історичних процесів на Балканському

півострові?

2. Яка нова держава утворилася 29 жовтня 1918 р.?

3. Чому і з ким молода держава змушена була укласти союз?

4. Коли було утворене Королівство сербів, хорватів і словенців?

Які держави увійшли до його складу?

5. Які проблеми залишалися нерозв’язаними у Королівстві?

національне питання в Югославії

У ч и т е л ь. Найбільш гострим питанням для Королівства стала

великосербська політика, яку проводили король та уряд. Унітарне

Юго славське королівство на чолі з сербською династією Карагеор-

гієвичів не враховувало особливостей історичного розвитку та по-

літичного стану народів і територій, які входили до нього. Тому на-

ціональне питання протягом усього міжвоєнного часу було тією

віссю, навколо якої вирувало внутрішньополітичне життя країни.

Визначальними були сербо-хорватські суперечності. Деякі опо-

зиційні хорватські, словенські та мусульманські партії виступали

з вимогами надання рівних прав усім національностям. Зокрема,

1921 р. було створено Хорватський блок, до якого увійшли партії,

що вимагали федерального устрою королівства СХС.

Прихильником сепаратистів була Хорватська республікансь ка

селянська партія (ХРСП). Її популярність зросла після того, як

влітку 1924 р. її лідер С. Радич поїхав до СРСР і заявив про вступ

партії до Селянського Інтернаціоналу. Прагнучи внести розкол

в опозиційний рух, король і сербські партії пішли на компроміс із

Радичем. Його та інших представників цієї партії було включено до

складу уряду, партія перестала називати себе республікансь кою,

визнала Відовданську конституцію та вийшла з Селянсько го Інтер-

націоналу.

Проте компроміс був тимчасовим. 20 червня 1928 р. під час

бурхливої дискусії в скупщині депутат від правлячої партії смер-

тельно поранив С. Радича, а двох інших парламентарів від Хор-

ватської селянської партії було вбито. У Хорватії почалися ма сові

мітинги протесту.

230 Усі уроки до курсу «Всесвітня історія». 10 клас

Вибухонебезпечна ситуація складалася в Косові, де після по-

разки від турків 1389 р. Сербська держава припинила існування.

У національній самосвідомості сербів Косово посідало особливе міс-

це, адже тут перебував центр сербської державності. Проте від кін-

ця XVII ст. сербське населення з різних причин почало залишати

свою прабатьківщину, переселяючись переважно до Воєводіни,

а на їхнє місце турецька адміністрація поселяла албанців. Невдовзі

албанці склали тут більшість населення.

Албанізація Косова — роз’ятрена рана у сербській націо нальній

свідомості. У міжвоєнний період в цьому регіоні виникали числен-

ні кон флікти між сербами та албанцями. Прогресивні сили і в Хор-

ватії, і в Словенії, здіймаючи прапор націоналізму, прагнули суве-

ренітету й незалежності, що відповідало настроям значної частини

жителів цих районів королівства. Загострення національних су-

перечностей призвело до військово-монархічного перевороту в січ-

ні 1929 р.

Запитання

1. Що було найгострішим питанням для королівства? У чому по-

лягала причина загострення цього питання?

2. Як розвивалися сербо-хорватські відносини?

3. У чому полягала проблема Косово?

включення Бессарабії та Північної Буковини до складу Румунії

У ч и т е л ь. З’ясувавши ситуацію зі здобуттям незалежності

кожної з названих країн, хотілося б доповнити інформацію щодо

включення Бессарабії та Північної Буковини до складу Румунії.

Так, у січні 1918 р. вона розпочала інтервенцію в Бессарабії, де уже

було встановлено радянську владу. Селянський з’їзд, що зібрався

в умовах румунської окупації в Кишиневі, одностайно висловився

за радянську владу. Румунський уряд уклав угоду з радянським

урядом (березень 1918 р.), за умовами якої румунська влада мала

залишити протягом двох місяців терито рію Бессарабії та не вжива-

ти жодних дій проти радянської Росії. Проте у квітні 1918 р., ско-

риставшись з окупації України австро-німецькими військами піс-

ля підписання Брестського миру, Руму нія відмовилася від

виконання щойно підписаної угоди й анексу вала Бессарабію. Ру-

мунська окупаційна влада інсценувала «воле виявлення» населен-

ня про приєднання до Румунії за умови на дання територіальної ав-

тономії. У листопаді 1918 р. до складу Румунії було введено

й Буковину… Національні збори румун, що переважали в Півден-

ній Буковині, висловилися за приєднан ня до Румунії. А от населен-