3.7. Непараметричні критерії оцінки вірогідності результатів дослідження

Розглянуті в попередніх розділах статистичні параметри (середня арифме­тична, середнє квадратичне відхилення, коефіцієнт варіації, середня похибка), які використовують для аналізу варіаційних рядів, є його параметрами і вимага­ють представлення вихідних даних у кількісному вигляді. Протепри проведенні медичних досліджень досить часто доводиться використовувати методи статис­тичного аналізу даних, представлених у напівкількісному, напів'якісному та якісному вигляді. Сукупність статистичних методів, що дозволяють оцінити їх результати як в кількісному (числовому), так і в напівкількісному та якісному вигляді об'єднують в групу непараметричних критеріїв оцінки. Використання їх не потребує розрахунку параметрів варіаційного ряду. Тут має значення порядок розташування варіант в сукупностях. Статистична оцінка спостережень за допомогою непараметричних критеріїв, як правило, простіша, ніж оцінка параметричними методами та не вимагає громіздких розрахунків.

Переважна більшість параметричних статистичних методик передбачає наявність нормального розподілу варіант у досліджуваній сукупності. Але на практиці зустрічаються не тільки нормальні, але й інші види розподілу ознак. За наявності таких ситуацій використання параметричних критеріїв підвищує ймовірність помилок. Практичне застосування непараметричних критеріїв, не пов'язане з певною формою розподілу досліджуваних ознак, робить доцільним їх самостійне використання або в комплексі з параметричними.

Незважаючи на певну простоту методик, надійність непараметричних кри­теріїв досить висока. Вони можуть бути використані для оцінки вірогідності медико-біологічних результатів однієї сукупності, різниці двох та більше вибір­кових сукупностей.

Зважаючи, що одним із найбільш важливих розділів їх використання є оцінка вірогідності різниці порівнюваних спостережень, весь комплекс вказаних методик можна розподілити на дві групи: 1) непараметричні критерії оцінки вірогідності різниці у двох взаємопов'язаних сукупностях; 2) непараметричні критерії оцінки вірогідності різниці у двох незалежних сукупностях.

Першу групу використовують для оцінки вірогідності різниці за результатами, які отримані для однієї групи хворих протягом різних періодів (до лікування -після лікування, перший день - п'ятий день та інші). Порівняння їх результатів може бути проведено за критеріями знаків та Вілкоксона.

Критерій знаків дозволяє включати в аналіз до 100 пар спостережень і базується на підрахунку числа однонаправлених результатів при парному їх порівнянні.

В табл. 1 наведено динаміку швидкості осідання еритроцитів (ШОЕ) за 10-денний період лікування.

Таблиця 1

Динаміка швидкості осідання еритроцитів (шое)

Хворі	ШОЕ					Спрямованість
(№ п/п)	1 день		10 день		різниці
1	13			23	+
2	.. 22			15	—
3	16			18	+
4	20			14	—
5	19			11	—
6	25			13	—
7	23			12	—
8	20			13	—
9	17			18	+
10	18			18	=.

Основні етапи розрахунку за критерієм знаків:

62. Визначення спрямованості різниці в порівнюваних групах результатів. Динаміка при цьому позначається відповідними знаками: +, =. З подальшого розрахунку виключають результати без динаміки (=).

63. Підрахунок числа спостережень з позитивними та негативними результа­тами. З 10 наведених зміни виявились у 9 хворих.

64. Підрахунок числа знаків, які рідше зустрічаються. Зниження ШОЕ (-) виявлено у 6 хворих, а приріст (+) зареєстровано в трьох випадках.

65. Порівняння меншого числа знаків (критерій 2) з табличними критичними значеннями для відповідного числа спостережень. Для п = 9 визначений критерій 2 = 3 вище граничного табличного (2_0% = 2). Отже, не можна зробити висновок про суттєвість динаміки швидкості осідання еритроцитів -ймовірність похибки більше 5 % (р>0,05).

Т-критерій Вілкоксона передбачає можливість попарного порівняння від 6 до 25 пар спостережень. Його доцільно використовувати в тих випадках, коли виявляються неоднозначні кількісні зміни досліджуваного параметра (зниження та підвищення). При цьому враховують не тільки спрямованість різниці, а і її величину.

ч Методика аналізу за Т-критерієм Вілкоксона наведена в табл. 2.

66. Визначається різниця в парах спостереження між кінцевим та початковим рівнями артеріального тиску.

67. Рангування отриманих результатів за величиною різниці між показниками без врахування спрямованості змін. Результати без динаміки виключають з подальшої оцінки. Якщо два результати мають однакові абсолютні значення змін, їх ранги визначають як півсуму порядкових номерів.

68. Підрахунок суми однозначних рангів (позитивних та негативних).

69. Оцінка за меншою сумою рангів шляхом порівняння визначеного Т-кри-терію з табличним значенням при відповідному числі пар спостережень.

Таблиця 2