9.2. Методика оцінки якості медичної допомоги

За даними звіту лікувально-профілактичного закладу (ф. № 20) неможливо оцінити багатопланову діяльність його структурних підрозділів і спеціалістів. Повноцінний аналіз вимагає використання первинних облікових документів для визначення окремих показників здоров'я населення, які обслуговуються відповідним закладом, і ефективності діяльності лікарні та її підрозділів.

Для характеристики діяльності амбулаторно-поліклінічних закладів було запропоновано використовувати талон амбулаторного пацієнта, розробле­ний і апробований у 80-х роках при проведенні економічного експерименту (Кемеровська область, Казахстан, м. Ленінград). У подальшому, після певних коректив він був застосований при проведенні аналогічного експерименту в Україні і продовжує використовуватися.

Облікові ознаки (реквізити) талона амбулаторного пацієнта мають багато­функціональне призначення. За ними можна отримати інформацію стосовно:

а) пацієнта: стать, вік, місце проживання, ставлення до праці, диспансеризація,інвалідність, тимчасова втрата працездатності;

б) лікаря: код фахівця, який почав і закінчив лікування; обсяг і видидопомоги; диспансерне спостереження ("Д");

в) захворюваності: уперше в житті зареєстроване гостре захворювання,новий випадок хронічного чи відомого раніше хронічного захворювання, йогозагострення;

г) обсягу поліклінічної допомоги: обсяг роботи кожного, групи спеціалістів,відділення поліклініки; обсяг поліклінічної допомоги на кожний випадокобслуговування пацієнта сукупно, на кожну особу, яка звернулась до полі-клінічного закладу;

д) мети обслуговування: лікувально-діагностична, консультативна, диспан-серне спостереження, профілактичний огляд, медико-соціальна, інші;

е) випадку обслуговування: первинний або повторний;

ж) наявності втрати працездатності та її строків;

з) результативності обслуговування (випадок закінчений, не закінчений). Введено також поняття "закінченість" випадку поліклінічного обслуго­вування.

Закінченим вважається випадок, коли досягнута мета звернення (лікар зробив все, що від нього залежало).

Певне число випадків залишається незакінченим:

• з провини хворого (не побажав з'явитись до лікаря, незважаючи на його наполегливі звертання);

• в зв'язку з незадовільною організацією лікувально-діагностичного про­цесу в поліклініці (відсутність консультантів, неспроможність провести потрібне дослідження).

Дані талона амбулаторного пацієнта можуть бути основою для форму­вання потоків у системі інформаційного забезпечення керівників лікувально-профілактичних закладів, структурних підрозділів, окремих фахівців. Ця інфор­мація дозволяє створювати банк даних звертань пацієнтів за амбулаторно-поліклінічною допомогою, отримувати характеристики на фізичну особу (протягом багатьох років) про захворюваність і поширеність окремих захворю­вань, диспансерне спостереження за різними групами населення, роботу денних стаціонарів і оперативні втручання в поліклініці; захворюваність із тимчасовою та стійкою втратою працездатності.

На основі цієї інформації можна визначати показники діяльності полі­клініки та здоров'я населення (табл. 1).

Таблиця І