Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
біостатистика нові ООЗ / книги ООЗ / Москаленко, Вороненко - Соціальна медицина та організація охорони здоровя.doc
Скачиваний:
4637
Добавлен:
16.05.2015
Размер:
16.89 Mб
Скачать

4.4. Загальні тенденції захворюваності населення

України (загальна захворюваність, захворюваність із тимчасовою втратою працездатності)

Загальна захворюваність

Аналіз ситуації із захворюваністю за даними звертань населення України за медичною допомогою показує, що протягом останніх десятиріч рівні пошире­ності усіх хвороб знаходяться в межах 1100-1300 випадків захворювань на 1000 населення, рівні первинної захворюваності відповідно 600-800 %о (1999 р.).

З окремих захворювань найбільш високі рівні поширеності реєструються для органів дихання: 344 випадки на 1000 населення.

На другому місці серед усіх зареєстрованих захворювань - хвороби системи кровообігу - 316 випадків на 1000 населення.

На третьому місці - хвороби органів травлення - 127 випадків на 1000 населення.

На три вищезазначені класи припадає 55,8 % випадків серед усіх зареєстро­ваних хвороб (мал. 22).

Серед вперше зареєстрованих протягом року (1999 р.) захворювань най­більші рівні на 1000 населення мають хвороби органів дихання - близько 300 випадків; травми та отруєння - 48 випадків, хвороби шкіри та підшкірної клітковини - 40 випадків.

1200 і

1000

800

600

400

200

0

Мал. 23. Показники первинної захворюваності серед окремих вікових груп за даними звертань за медичною допомогою.

На ці три класи у струк-турі первинної захворюванос­ті населення припадає 57,4 % (мал. 22).

Існують досить суттєві відмінності як показників поширеності, так і первинної захворюваності за віком і статтю (мал. 23).

За віком найбільш високі рівні як поширеності, так і первинної захворюваності ре­єструються серед дитячого населення - близько 1000 ви­падків, особливо у дітей до 1 року - близько 2000 ви­падків на 1000 населення.

Зі збільшенням віку пер­винна захворюваність змен­шується. Серед осіб працездат-

ного віку (жінки до 55 років, чоловіки до 60 років) вона становить 573 %о.

У населення непрацездатного віку (жінки старші 55 років, чоловіки старші 60 років) показники значно нижчі, ніж у працездатному - 394 %о.

Вказана тенденція пов'язана зі зменшенням звертань за медичною допомо­гою, на що істотно впливає відсутність потреби в одержанні лікарняного листа у більшої частини осіб пенсійного віку.

Показники захворюваності, що включають також і дані медичних оглядів осіб непрацездатного віку, значно вищі, ніж в працездатному. Ця закономір­ність підтверджує, що у старших вікових групах зменшується не сама захворю­ваність, а лише число звертань за медичною допомогою.

Різниця між показниками поширеності та первинної захворюваності у різних вікових групах не однакова. Це залежить від того, яку частку в них становлять хронічні захворювання.

Якщо в дитячому віці відсоток первинної захворюваності в загальній поши­реності становить близько 80 %, у населення працездатного віку 51 %, то в осіб непрацездатного віку - лише 24 %.

Загальні тенденції рівнів первинної захворюваності серед чоловіків і жінок майже однакові, а поширеність хвороб у жінок вища, ніж у чоловіків.

По окремих класах, групах та нозологічних формах мають місце суттєві відмінності за статтю як за показниками поширеності, так і первинної захворю­ваності (табл. 7).

У чоловіків захворюваність на туберкульоз утричі перевищує аналогічні показники у жінок, на інфаркт міокарда - вдвічі, на психічні розлади та травми - в 1,8 раза, на бронхіальну астму - в 1,5 раза.

Таблиця 7

Найбільш поширені захворювання у чоловіків та жінок

Показники

Чоловіки

Жінки

Поширеність

Хронічний бронхітТравми та отруєнняВиразкова хвороба шлункаПсихічні розладиХвороби периферичної нервовоїсистеми

Тиреотоксикоз ДіабетГіпертонічна хвороба ХолециститХвороби сечостатевої системи Мозковаскулярні хвороби

Первинна захворюваність

Туберкульоз Стенокардія Інфаркт міокарда Бронхіальна астма

Рівні захворюваності міських та сільських мешканців також суттєво відрізняються.

За даними звертань за медичною допомогою показники поширеності та первинної захворюваності міського населення вищі, ніж сільського. Це обумов­лено недостатніми рівнем, доступністю, об'ємом і якістю допомоги останнім.

Спеціальні вибіркові дослідження так званої повної або "вичерпної" захво­рюваності, які враховували інформацію про звертання за медичною допомогою за 3 роки та результати поглибленого медичного огляду населення, свідчать про протилежне: показник у сільського населення вищий, ніж у міського.

Аналіз регіональних особливостей захворюваності в Україні показує, що різниця між максимальними та мінімальними значенням відповідних показників досить відчутна: за поширеністю хвороб - від 1728,6 на 1000 населення у Во­линській до 1136,8 %о у Миколаївській областях (мал. 24), за первинною захворюваністю - від 816 %о у Львівській до 523 %о - у Миколаївській (мал. 25).

На розбіжності рівнів у окремих регіонах України суттєво впливають:

  • статево-віковий склад населення;

  • повнота реєстрації захворюваності;

  • поєднання впливу різних факторів навколишнього середовища. Тенденції показників поширеності та первинної захворюваності в динаміці

вказують на наявність певних змін (мал. 26)

За період 1988-1999 рр. загальний рівень первинної захворюваності зменшився з 707 до 661 випадків на 1000 населення в основному за рахунок зменшення частоти хвороб органів дихання.

Проте за більшістю інших класів хвороб мало місце зростання показників первинної захворюваності - зокрема за хворобами крові та кровотворних

1800-1600-1400-1200-1000-800-600-400-

200-1; о

1411

8 1701 1688 1682

1207

П53 1136

£*' 0^

& 4?

Мал. 24. Територіальна диференціація показників поширеності захворювань серед населення України (на 1000 населення; 1999 р.).

900-

557 552


793 7 2 7?4

526 523

Мал. 25. Територіальна диференціація показників первинної захворюваності населення України (на 1000 населення; 1999 р.).

органів (майже втричі), сечостатевої системи та системи кровообігу. Помітно зросла серед усього населення частота вперше виявлених ендокринних і алер­гічних захворювань.

Значно збільшились показники інфекційної захворюваності. Окремі хвороби цього класу (туберкульоз, дифтерія, СНІД) мають сталу тенденцію до зростання та набувають характеру епідемії.

Зростання рівня первинної захворюваності по багатьох класах хвороб позначилося на показниках загальної захворюваності.

За період з 1988 по 1999 рр. поширеність усіх хвороб серед населення України зросла на 12 % (мал. 26).

1600 1 і

1137


1400 -1200 -1000 -

800

600

400

1988 1989 1990 1991 1992 1994 1995 1997 1998 1999

200

■ Первинна захворюваність

Поширеність захворювань

Мал. 26. Динаміка рівнів поширеності та первинної захворюваності населення України за 1988-1999 рр. (на 1000 населення).

За період 1995-1999 рр. на 38 % зросла поширеність серцево-судинної патології, хвороб крові - на 58 %, сечостатевої системи - на 24 %.

Особливо значно зросла поширеність хвороб крові та кровотворних органів, системи кровообігу, вроджених аномалій, хвороб сечостатевої системи, ендо­кринних хвороб, зокрема діабету (мал. 27).

Тенденції захворюваності з тимчасовою втратою працездатності

Зменшення захворюваності з тимчасовою втратою працездатності є знач­ним резервом у покращанні здоров'я, підвищенні продуктивності праці та добробуту народу.

На рівень захворюваності з тимчасовою втратою працездатності впливають різні чинники. Основними з них є:

  • санітарно-гігієнічні умови праці;

  • організація виробничих процесів;

  • умови побуту;

  • організація та якість медичного обслуговування;

  • якість лікарської експертизи працездатності;

  • склад працюючих за віком, професією, стажем роботи тощо Разом з тим мають вплив і деякі додаткові чинники, а саме:

  • законодавство в галузі соціального страхування;

  • розмір оплати при тимчасовій непрацездатності;

  • розмір середньомісячного заробітку;

  • система оплати праці;

  • ритмічність роботи підприємства;

  • плинність робочих кадрів тощо.

Слід врахувати ще одну додаткову обставину.

З різних об'єктивних і суб'єктивних причин сам хворий, особливо при відносно легкому перебігу хронічних захворювань, вирішує питання про те, брати лікарняний листок чи ні. Ця обставина в умовах зростаючого безробіття, простоїв або зменшення обсягів виробництва буде відігравати все більшу роль, все більше впливатиме на рівень захворюваності з тимчасовою втратою працездатності.

Рівень тимчасової непрацездатності в зв'язку з хворобами та іншими причинами становить 50,6 випадків на 100 працюючих і 686,0 календарних днів на 100 працюючих (1998 р.).

У переважній більшості як випадків, так і календарних днів причиною є захворювання'. 86,7 % загального числа випадків і 91 % - числа календарних днів (мал. 28).

За числом випадків За числом календарних днів

50,/ 9{0

Мал. 28. Структура причин тимчасової непрацездатності (%).

Серед захворювань у цілому по всіх галузях найбільш високі рівні тимчасо­вої непрацездатності реєструються для хвороб органів дихання (в основному за рахунок гострих респіраторних інфекцій та грипу): 18,8 випадків та 153,4 днів на 100 працюючих.

Наступні місця займають:

• за числом випадків - хвороби кістково-м'язової системи та сполучної тканини;

• за числом календарних днів - травми та отруєння.

Рівні та структуру причин тимчасової непрацездатності доцільно вивчати в різних галузях промисловості або на окремих підприємствах однієї галузі. Це дає можливість виявити вплив на показники виробничих чинників.

Численні дослідження дозволили встановити, що, зокрема, у працівників легкої промисловості (швейні, трикотажні, взуттєві, харчові підприємства тощо) спостерігається відносно високий рівень захворювань органів дихання. Цьому в значній мірі сприяють метеорологічні фактори, запиленість приміщень тощо.

В свою чергу, у працівників важкої промисловості (гірничорудної, вугіль­ної, нафтової, металургійної) вищі рівні травматизму, хвороб периферичної нервової системи.

Серед інших причин (крім захворювань), що становлять 13,3 % усіх випадків і 9 % календарних днів (1998 р.) найчастіше реєструються випадки та дні по догляду за хворим і в зв'язку з вагітністю та пологами.

Природно, що у промислово розвинутих та сільськогосподарських областях мають місце значні відмінності показників: від 96,9 випадків і 1234,4 днів на 100 працюючих у Донецькій області до 23,3 випадків і 343,6 днів - у Закарпатській області.

Показник середньої тривалості захворювань, як і показник числа календар­них днів на 100 працюючих, відображає важкість і тривалість перебігу хвороби, якість діагностики та лікування, організації лікарсько-трудової експертизи тощо.

Середня тривалість одного випадку тимчасової непрацездатності з при­воду лише хвороб становить 14,4 днів (1998 р.). Вона різна при різних захворю­ваннях.

Найбільш висока середня тривалість реєструється при новоутвореннях (38,9 днів), переважно злоякісних (55,1 днів); інфекційних та паразитарних захворюваннях (36,6 днів), зокрема при туберкульозі - 93,5 днів.

Впродовж останніх років відбувається незначне скорочення показників: числа календарних днів на 100 працюючих і середньої тривалості одного випадку. В той же час частота випадків дещо зростає.

Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності є результатом дії багатьох чинників: біологічних, соціальних, виробничих, психологічних, юри­дичних і медичних. У зв'язку з цим зниження можливе лише при комплексній взаємодії адміністрацій підприємств, громадських організацій та добре організо­ваних лікувально-оздоровчих заходах.

Сучасний стан здоров'я населення України, який досить суттєво відтво­рюють показники захворюваності, характеризується такими основними тенденціями:

1. Зростає поширеність та первинна захворюваність за більшістю класівхвороб.

2. Зростає частота переходу гострих захворювань у хронічні.

3. Домінуюче місце в структурі посідають хронічні неінфекційні захворю-вання, передусім хвороби органів дихання, системи кровообігу, органів трав-лення.

4. Підвищується частота вроджених вад і спадкових захворювань.

  1. Значно збільшується інфекційна захворюваність, і в першу чергу тубер­кульоз, кишкові інфекції, дифтерія, вірусний гепатит.

  2. Зростає поширеність соціально обумовлених хвороб, насамперед венеричних, СНІДу, туберкульозу.

  3. Відбувається диференціація рівнів захворюваності в основних соціальних групах, зокрема підвищення захворюваності серед малозабезпечених верств населення.

Розглянуті вище тенденції відображають погіршення соціально-економічної та екологічної ситуації в нашій країні, адже показники захворюваності -найбільш чутливий індикатор змін, які відбуваються.

В наступних підрозділах підручника будуть детально розглянуті медико-соціальні проблеми найважливіших неепідемічних та інфекційних захворювань.

Контрольні питання

  1. Медико-соціальне значення захворюваності як показника здоров'я населення.

  2. Методи вивчення захворюваності, їх порівняльна оцінка.

  3. Фактори та умови, що впливають на повноту даних про захворюваність міського та сільського населення.

  4. Методика вивчення захворюваності за даними звертань у лікувально-профілак­тичні заклади.

  5. Види захворюваності, їх порівняльна оцінка.

  6. Загальна захворюваність, джерела інформації. Правила заповнення облікових документів. Показники, що характеризують захворюваність.

  7. Основні тенденції, що характеризують динаміку та сучасний стан захворюваності населення України.

  8. Захворюваність з тимчасовою втратою працездатності. Облікові документи, показники. Особливості поглибленого вивчення цього виду захворюваності.

  9. Основні тенденції показників захворюваності населення з тимчасовою втратою працездатності.

4.5- Інвалідність Методика вивчення.

Основні тенденції показників інвалідності населення України

Поняття інвалідності тісно пов'язано з критеріями працездатності.

На відміну від захворюваності з тимчасовою втратою працездатності інвалід­ність характеризується стійкою (постійною або тривалою, не менш ніж на один рік) втратою працездатності або її значним зниженням, тобто*повною або частковою неможливістю продовжувати професійну діяльність за станом здоров'я. Отже, наслідком інвалідності є неможливість або обмежена можли­вість працювати в результаті порушення функцій організму.

Інвалідність як статистичне поняття - це сукупність показників, що характеризують частоту стійкої втрати працездатності населення та склад інвалідів на даній території за віком, групами, причинами тощо, її прийнято також називати захворюваністю зі стійкою втратою працездатності та вивчати самостійно.

Інвалідність є одним з найважливіших показників здоров'я населення, що має не тільки медичне, але й соціально-економічне значення.

Вона дуже тісно пов'язана із захворюваністю населення і по суті завжди є її результатом. Це ж відноситься і до інвалідності дітей внаслідок анатомічних дефектів і вроджених вад.

Людині, яка втратила працездатність на тривалий час, встановлюється певна група інвалідності: І, II, III. Визначенням причин та групи інвалідності займаються медико-соціальні експертні комісії (МСЕК). Про організацію їх роботи, критерії підходу до визначення причин та груп інвалідності йдеться в окремому підрозділі підручника.

Найбільш важливі показники інвалідності та методика їх розрахунку наведені в таблиці .8.

Таблиця 8