У 1988-1996 роках

Контингенти	1988-1994	1995	1996	Разом
	роки	рік	рік	абс.	%
Гомо- та бісексуали	5	4	4	13	5,7
Ін'єкційні наркомани	1	13	106	120	52,6
Комбінація перших двох категорій	-	—	1	1	0,4
Хворі на гемофілію чи особи з пору-	- •	- -	-	-	-
енням згортання крові
Реципієнти крові чи її компонентів	2	1	-	3	1,3
Гетеросексуали	23	16	зо	69	30,3
Діти, інфіковані від матері	4	2	6	12	5,3
Особи, інфіковані під час медичних	3	-	-	3	1,3
маніпуляцій
Інші	5	2	—	7	3,1
Разом	43	38	147	228	100

У Бєларусі та Росії початком епідемії ВІЛ вважають 1996 р. і, вірогідно, зріст захворюваності на СНІД очікується в найближчий час.

За оцінками експертів ВООЗ у всіх регіонах має місце неповна реєстрація випадків СНІДу, пов'язана з:

• недостатньою діагностикою, нерозпізнаванням клінічних проявів;

• необізнаністю лікарів;

• дефектами обліку даних.

У Європі реєструють кожний 4-й випадок, у США - кожний 3-й, а в Африці реєструється тільки 10-12 % випадків СНІДу.

Взагалі в світі поширена практика реєстрації тільки випадків СНІДу, а ВІЛ-інфікованих разом з хворими реєструють головним чином у країнах колишнього СРСР.

Для встановлення діагнозу СНІДу за міжнародними підходами необхідне проведення тестування крові хворого.

За рекомендаціями ВООЗ тестування базується на принципах: добровіль­ності, доступності, анонімності та безкоштовності.

Тестування розподіляють на первинне (методом імуноферментного ана­лізу), скринінгове та остаточне (методом імуноблотингу). Для його проведення у країні повинна існувати розвинена інфраструктура закладів охорони здоров'я з сучасними діагностичними лабораторіями, фахівцями-імунологами, підготов­леним середнім медичним персоналом. Для країн, що не відповідають цим вимогам, розроблені тимчасові описи клінічних ознак, за якими можна орієн­товно встановити діагноз СНІДу.

В Україні розгорнута мережа діагностичних лабораторій (близько 200), виробництво сучасних тест-систем, підготовлені фахівці, тому тестування проводиться у 2 етапи.

Результати обстеження свідчать про великі масштаби тестування - тільки за рік (1996) ним охоплено майже 6 % населення України. За його результатами рівень інфікованості є максимальним у дітей, народжених від ВІЛ-інфікованих матерів, і у осіб, які мали статеві стосунки з ВІЛ-інфікованими та наркоманами.

Дані тестування підтверджують висновок: СНІД - це соціально детерміно­вана хвороба, що демонструється розбіжностями в рівні ураження різних соціальних верств населення, окремих віково-статевих, професійних, різних за місцем проживання груп населення.

З 1995 року аналіз епідситуації Українським Центром профілактики та боротьби зі СНІДом базується на даних чотирьох статистичних форм -квартальної ("СНІД-1"), річної ("СНІД-2") та двох щомісячних. Дві перші належать до державної статистичної звітності, затверджені Міністерством статистики України в жовтні 1995 р. (Наказ № 257 от 10.10.95) і стосуються диспансерного обліку осіб з ВІЛ/СНІДом. Дві останні були розроблені Націо­нальним Комітетом боротьби із захворюванням на СНІД при Президентові України в січні 1996 року (№ 55/05 от 30.01.96) та введені в дію як "тимчасові схеми оперативної інформації".

Таблиця ІЗ