Види та розподіл обсягів надання пільг постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до встановлених чотирьох категорій *

№	Види пільг		Надання пільг за категоріями
			І		II	III	IV
1	Безкоштовне придбання ліків за рецептами лікарів	+		+	+	+
2	Позачергове зубопротезування (за винятком використан­ня з дорогоцінних і прирівнених до них металів, визначе­них МОЗ України)	+		+	+	50% вар­тості
3	Першочергове обслуговування в ЛПЗ і аптеках			+	+	+
4	Користування поліклініками, до яких вони були прикріп­лені, при виході на пенсію та зміні місця роботи	+		+	+	+
5	Щорічне медичне обслуговування, диспансеризація за­кріпленими фахівцями, лікування в спеціалізованих ста­ціонарах	+		+	+	+
6	100 % оплата листків непрацездатності незалежно від загального стажу роботи			+
7	Одержання лікарняного листка на весь період лікування в санаторіях і спеціалізованих лікувальних закладах з ура­хуванням часу проїзду туди та назад, з виплатою допомо­ги із державного соціального страхування незалежно від того, ким і за який рахунок видано путівку	+
8	Позачергове влаштування і обслуговування службами соціального захисту хворого вдома при відсутності близь­ких родичів, які проживають з ним. У разі його неможли­вості відшкодовуються витрати на догляд хворих	+		+	+

• • Витяг із ст. 20-24 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи "₄

  І категорія - інваліди з числа учасників ліквідації аварії та потерпілих від неї;

• II та III категорії - учасники ліквідації наслідків аварії залежно від кількості відпрацьованих днів у зоні відчуження, пунктах санітарної обробки, дезактивації; постійні мешканці зони гарантованого добровільного відселення (за станом на якусь дату, рік);

• IV категорія - населення території посиленого радіоекологічного контролю, яке за станом на 1 січня 1993 р. проживало на ній не менше 4 років.

Крім вказаних в таблиці 9, надаються інші пільги, а саме:

• забезпечення житловою площею та плата за користування нею;

• одержання безвідсоткової позики на індивідуальне житло;

• взяття на квартирний облік;

• безкоштовне користування міським і приміським транспортом;

• вступ поза конкурсом до державних вищих, професійно-технічних закла­дів освіти.

Гарантуються:

• переважне право залишати на роботі при звільненні працівників у зв'язку зі змінами в організації виробництва; при ліквідації, реорганізації або перепрофілізації підприємств, установ, організацій, скороченні чисельності або штату працівників, а також працевлаштування;

• позачергове обов'язкове забезпечення дітей місцями в дошкільних закла­дах незалежно від відомчої підпорядкованості тощо.

За шкоду, заподіяну здоров'ю, надається одноразова, а при наявності в родині непрацездатних на кожного з них щомісячна компенсація - інвалідам внаслідок Чорнобильської катастрофи, учасникам її ліквідації та родинам за втрату годувальника.

Пенсії встановлюються у вигляді державної та додаткової. Особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, їх виплачують зі зменшенням пенсійного віку від 2 до 10 років.

У державі існують дві різні класифікації постраждалих.

Перша класифікація - соціальна. Вона використовується на правовому та законодавчому рівнях, у державній статистиці, Національних програмах. Відповідно до законодавства громадяни, причетні до наслідків аварії, мають назву постраждалих і поділяються на дві групи:

І група - учасники ліквідації наслідків аварії (УЛНА);

// група - потерпілі (включаючи дітей).

Облік здійснюється тільки за наявності відповідних посвідчень.

Друга класифікація - медична. За нею громадяни, пов'язані з наслідками аварії, мають назву осіб, які зазнали впливу радіації. Вони поділяються на чотири групи первинного обліку:

І група - особи, які брали та беруть участь у роботах з ліквідації аварії, або її наслідків у контрольній зоні;

// група - особи, які підлягають вивезенню (евакуації) або самостійно покинули зони евакуації;

/// група - особи, які проживають на територіях спостереження, встанов­лених у директивному порядку або проживали там після аварії; перебували на диспансерному спостереженні, а потім переїхали в іншу місцевість;

IV група - діти, які народилися від осіб, віднесених до МИ груп спосте-реження.

Залежно від отриманої дози зовнішнього або опромінювання щитовид­ної залози інкорпорованими радіоізотопами йоду всі потерпілі розподілені на V категорій спостереження, від чого залежать частота та обсяг медичного обстеження при проведенні диспансеризації.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 жовтня 1996 р. № 1218 затверджено перелік спеціалізованих медичних закладів, що забезпечують лікування постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи.

До цих закладів відносяться:

• обласні спеціалізовані диспансери радіаційного захисту (Вінниця, Рівне, Суми, Харків, Чернігів);

• обласні клінічні лікарні з центром радіаційного захисту (Донецьк, Херсон, Луцьк);

• обласні клінічні лікарні;

• Київський міський центр радіаційного захисту;

• Кримський республіканський діагностичний центр;

• Український спеціалізований диспансер радіаційного захисту;

• Науково-дослідний інститут онкології та радіології МОЗ;

• Науково-дослідний інститут ендокринології та обміну речовин Академії медичних наук;

• Науковий центр радіаційної медицини Академії медичних наук.

Рада Міністрів Автономної Республіки Крим, обласні, Київська та Севасто­польська міські державні адміністрації визначають перелік регіональних спеціа­лізованих медичних закладів для лікування осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Первинна медико-санітарна допомога постраждалим надається дільнич­ними лікарями. Вони ведуть їх повний облік, направляють на стаціонарне, санаторно-курортне, реабілітаційне лікування, на консультацію до спеціалізо­ваних медичних закладів.

V лікувально-профілактичних закладах призначають лікаря, відповідального за організацію допомоги даному контингенту.

Він зобов'язаний здійснювати:

• контроль за переміщенням контингенту (прибули, вибули та ін.);

• аналіз здоров'я;

• своєчасне внесення до державного реєстру зміни в стані здоров'я;

• експертну оцінку якості надання допомоги тощо.

Спеціалізовані медичні заклади:

• надають кваліфіковану консультативну допомогу постраждалим за на­правленням лікувально-профілактичних закладів;

• координують заходи щодо диспансерного спостереження за потерпілими;

• впроваджують в роботу лікувально-профілактичних закладів нові методи діагностики та лікування постраждалих;

• проводять аналіз організації амбулаторно-поліклінічної та стаціонарної допомоги потерпілому населенню.

Наслідки аварії трагічно відбилися на долі мільйонів людей і будуть негативно впливати на здоров'я наступних поколінь.

На території України станом на 1.01.98 р. на обліку в лікувально-профілак­тичних закладах МОЗ перебувало майже 2 млн. 750 тисяч потерпілих, у т.ч. 78,6 % дорослих і підлітків, а також 21,4 % дітей*.

При розподілі потерпілих на групи первинного обліку в 1987 та 1997 роках були виявлені великі розбіжності (мал. 22).

1987 р. 1997 р.

Ш 1 група первинного обліку Ш2 група первинного обліку

□ 3 група первинного обліку П4 група первинного обліку

Мал. 22. Структура потерпілих за групами первинного обліку (%).

Аналіз цих даних показує, що частка осіб першої групи первинного обліку серед потерпілих у 1987 р. становила 45 % і в 1997 р. зросла до 72,9 %.

Захворюваність потерпілих має тенденцією до щорічного зростання. Так, показник поширеності захворювань за 11 років (1987-1997 рр.) збільшився серед дорослих і підлітків у 3,4 раза, а первинна захворюваність - у 3,9 раза. Темпи зростання перевищують аналогічні дані серед всього населення України (мал. 23, 24).

* Статистичний огляд основних показників здоров'я населення України та ресурсів охорони здоров'я за 1993-1997 рр., Київ, 1998.

Як свідчать дані, представлені на малюнку 23, показники поширеності захворювань дорослих і підлітків до 1991 року, незважаючи на тенденцію до зростання, залишались нижчими порівняно з середніми для України. З 1992 р. спостерігається більш високий її рівень серед потерпілих. Первинна захворюва­ність потерпілих значно збільшилась. В останні роки вона залишилась майже на рівні показника для всього населення України (мал. 24).

Ш Потерпілі (1,2,3 групи) ■ Україна Мал. 23. Поширеність хвороб на 10 тисяч населення.

6000

1987 1988 1989 1990 1991 1992 1993 1994 1995 1996 1997

Щ Потерпілі (1,2,3 групи) В Україна Мал. 24. Зареєстровано захворювань з діагнозом, встановленим уперше в житті,