5.4. Психічні розлади

Психічні розлади - це той клас хвороб, поширеність якого тісно пов'язана з соціальними чинниками. Психічне здоров'я та благополуччя розглядають як єдине ціле, що включає широкий діапазон - від відчуття повного задово­лення своїм здоров'ям і життям до тяжких психічних розладів особистості. До інших чинників, що сприяють виникненню психічних розладів відносять спадковість. Останнім часом вона підтверджена для ряду психічних хвороб, особливо шизофренії. Виникнення патології може бути пов'язане також з інфекційними агентами, травмами, різними соматичними захворюваннями.

Дуже важко конкретно визначити поняття "випадок психічного захворю­вання". До 80-х років не існувало безперечних міжнародних критеріїв оцінки. Вони були розроблені в 80-ті роки і представлені на міжнародному рівні єдиною класифікацією (ОБМ-Ш, ОБМ-ІУ, 1994) з чітко визначеними конкрет­ними синдромами.

З точки зору ВООЗ до найбільш важливих відносяться такі психічні розлади:

• сильні депресії;

• деменції (втрати пам'яті), переважно короткочасні розлади;

• депресії;

• самогубства.

За оцінками спеціалістів Національного інституту психічного здоров'я США (1992) популяційні дослідження поширеності депресій свідчать про їх зростання. Основні фактори, що впливають на цей процес - це соціальна дезадаптація при швидких змінах умов сучасного життя, урбанізація; геогра­фічна мобільність, структурні зміни в сім'ях.

Не в усіх країнах проводиться суцільна реєстрація звертань за амбулатор­ною допомогу та госпіталізованої захворюваності. При державній системі охорони здоров'я обліку підлягають стаціонарні та амбулаторні хворі. Спеціалі­зована психіатрична мережа забезпечує більш повні дані про кількість психічно-хворих.

Експерти ВООЗ вважають, що 5-10 % населення розвинутих країн потре­бують психіатричної допомоги. Депресії, неврози, психічні дисфункції в сукуп­ності з соматичними розладами частіше трапляються у осіб похилого віку, вражаючи до 40 % шестидесятирічних чоловіків і 70 % жінок. Постаріння населення світу сприяє розповсюдженню психічних захворювань. Останнім часом з'явилися нові дані, що свідчать про більшу поширеність психічної патології (в основному в прихованих формах) у віковій групі 25-34 роки, порівняно з 65-річним і старшим населенням.

Досить часто психічні розлади поєднуються з соматичними - у 9-25 % хворих. Із загальної кількості осіб з фізичними вадами майже ЗО % мають психічні хвороби. Матеріали проведеного в Канаді (1992 р.) дослідження взаємозв'язку психічної та соматичної патології підтверджують концепцію цілісності здоров'я та "загальної вразливості" людини.

Кількість хворих у світі швидко зростає за рахунок неврозів з розладами особистості. Рівень ураження населення в сільській місцевості нижчий. Чим більше місто, тим частіше в ньому трапляються нейропсихічні захворювання.

Переважають ураження в працездатному віці. Госпіталізована захворюва­ність вища у людей похилого віку. Захворюваність значно вища серед бідніших прошарків населення. Забезпеченість вище середнього рівня зменшує частоту ураженості в 10-15 разів.

Психічні розлади зумовлюють підвищення потреби населення в амбула­торно-поліклінічній, стаціонарній медичній допомозі. В середньому у світі потребують стаціонарної допомоги 3-5 % хворих. Останнім часом в Україні теж спостерігається тенденція до зростання їх кількості. Підвищується розпо-всюдженість і смертність від психічних розладів.

Таблиця 5