Соціально-економічні наслідки злоякісних новоутворень визначаються за втратами

Хворого

Сім'ї

Суспільства

Зниження

соціального статусу,

суспільної

активності, міжособистих

контактів, якості життя,

Фізичні та психічні страждання,

зниження матеріальної

забезпече­ності

_і

Зниження доходу, розпад сім'ї, сирітство, удівство

1					г
Зміна				Зміна
соціально-				демогра-
біологічних				фічних
показників				показників
(середня				(демогра-
очікувана				фічного
тривалість				наванта-
життя				ження,
/сотж/,				смертності
загальні				та інших)
втрати років
життя )

Економічні втрати

Прямі 20 %

Опосередковані 80 %

Диспансеризація Обстеження Лікування Реабілітація

Підготовка медичних кадрів Наукові медичні дослідження Медичне обладнання Страхування Соціальне забезпечення Профілактика - освітні програми

Передчасна смерть у дитячому, працездатному віці, тимчасова непрацездатність, інвалідизація

Мал. 3. Соціально-економічні наслідки злоякісних новоутворень.

дія яких посилюється (темпи індустріального розвитку країн, техногенне та інформаційне перевантаження, забруднення навколишнього середовища -"екологічна криза", розповсюдження канцерогенів, шкідливі звички тощо).

Основними чинниками ризику виникнення новоутворень провідні вчені різних країн світу вважають канцерогени (як хімічні, так і фізичні), вірусні агенти та успадковану генетичну схильність. Останнім часом переважає комплексна теорія - вважають, що поєднання дії комплексу факторів ризику відіграє вирішальну роль у виникненні патології конкретної особи.

Різні нозологічні форми злоякісних новоутворень відрізняються за ступе­нем соціально-економічних витрат, про що свідчать показники впливу кожної форми пухлин на середню очікувану тривалість життя (СОТЖ) й економічні витрати. СОТЖ найбільше скорочується внаслідок смерті від злоякісних новоутворень легень, шлунка, лімфатичної та кровотворної систем (у чоловіків) і молочної залози, шийки матки, шлунка (у жінок). Жінка, що вмерла від ЗН, втрачає 19,1 років життя, а чоловік - 17,3. Окремі нозологічні форми та локалізації зумовлюють скорочення СОТЖ на 17-28 років, максимальні втрати характерні для новоутворень кісток і сполучної тканини.

Вплив злоякісних пухлин на здоров'я населення визначається також показниками інвалідності та смертності. За прогнозом в окремих регіонах світу, в Україні також, рівні захворюваності, інвалідності та смертності будуть зростати. Смертність від ЗН має віково-статеві особливості, вона підвищується з віком і досягає максимальних рівнів у 75-79 років.

Загалом, за даними ВООЗ, протягом останніх 20 років знизилась смерт­ність чоловіків від раку органів травлення, жінок - від раку шийки матки, підвищилась від раку органів дихання.

Захворюваність у цілому має такі віково-статеві особливості: у віці до 50 років вона вища у жінок, а після 50-ти - у чоловіків. ЗН посідають друге місце в структурі інвалідності населення України. Питома вага окремих злоякісних новоутворень у структурі інвалідності становить 20-29 %.

У розвинутих країнах, насамперед у США, з 1992 року має місце тенденція до стабілізації та зниження рівня смертності від усіх форм новоутворень на З % протягом року, що призводить до підвищення кількості осіб дитячого і працездатного віку та інтенсивнішого накопичення контингентів хворих стар­шого працездатного віку. Експертна оцінка цього явища не однозначна. Перева­ги від зниження смертності (економічні, соціальні, медичні, психологічні тощо), розробка нових методів реабілітації інвалідів із максимальним включенням у соціум і використанням резервів їх працездатності на основі нових технологій дозволяють позитивно оцінювати прогрес медицини в виліковуванні хворих на злоякісні новоутворення.

В Україні захворюваність населення на ЗН зростає з 1990 року (мал. 4). Показ­ник вперше зареєстрованих випадків становить 314,4 на 100 тис. всього населення, для міських жителів 312,9, а для сільських - 317,7 на 100 тис. (1997 р.). В 1998 році - 316,5 та 318,0 і 313,4; а в 1999 році - 317,2 та 315,9 і 320,0 відповідно.

290 -І 1 1 1 1 1 1 1 1

1990 1991 1992 1994 1996 1997 1998 1999

Мал. 4. Динаміка первинної захворюваності на злоякісні новоутворення в Україні (на 100 тис. населення).

Рівень захворюваності має виражені регіональні відмінності (табл. 2). Високий рівень у південних областях (Одеській, Херсонській) обумовлений впливом кліматичних умов (потужністю сонячного випромінювання, кількістю сонячних днів протягом року), а також більш широким розповсюдженням шкідливих звичок серед мешканців регіону. Традиційно високі рівні захворюва­ності та смертності в Кіровоградській області. Мінімальні рівні захворюваності реєструють у західних областях України - Закарпатській, Івано-Франківській, Чернівецькій і Тернопільській (від 216,0 до 243,0 на 100 тис. відповідного населення). В 1998 та 1999 роках тенденції не змінилися.

Таблиця 2

Регіональні особливості захворюваності на злоякісні новоутворення в 1996 і 1997 рр. (на 100 тис. населення)

Територія	Рік
	1996	1997
Україна	309,4	314,4
Області з максимальними рівнями:
Одеська	421,9	426,1
Полтавська	385,9	380,6
Кіровоградська	331,8	350,5
Черкаська	349,2	345,7
Херсонська	334,9	343,5
Області з мінімальними рівнями:
Закарпатська	220,0	215,6
Івано-Франківська	237,9	231,6
Чернівецька	241,2	242,7
Рівненська	244,5	243,5
Тернопільська	266,6	278,4

Рівень захворюваності невпинно підвищується, що сприяє накопиченню контингентів хворих. їх кількість в Україні у 1999 році перевищує 75 тис. осіб.

Структура захворюваності має статеві особливості. На першому місці у чоловіків рак легенів, шлунка, шкіри, а у жінок переважає рак молочної залози, на другому місці - рак шкіри, на третьому - шлунка.

Рівні захворюваності окремих вікових груп як у чоловіків, так і у жінок відрізняються. Найбільш високі спостерігаються у віковій групі 75-79 років, хоча різке зростання починається з 40-44 років.

Окремі нозологічні форми пухлин мають різну динаміку: при сталому зростанні ураження населення раком щитовидної залози, зростають рак перед­міхурової залози, сечового міхура, молочної залози, тіла матки (темпами 3-5 % за останній рік). Знижується рівень захворюваності на рак ротової порожнини, губи, трахеї, бронхів, легень (що найбільш реально пов'язане зі зниженням профілактичних флюорографічних оглядів населення).

Поширеність захворювань серед міських жителів України має дещо більш високий рівень порівняно з сільським майже в усіх областях.

Протягом 90-х років захворюваність дитячого населення на ЗН значно зросла. Особливо високий темп приросту спостерігався в 1997 році. Найвищі рівні в м. Севастополі, Черкаській, Дніпропетровській областях, де показники перевищують середній рівень по Україні в 1,5-2 рази.

Структура онкологічної захворюваності в дітей має свої особливості (мал. 5). Перше місце займають злоякісні новоутворення лімфатичної та кровотворної тканин, на які припадає 46,1 % всіх захворювань. Найвищий рівень захворю­ваності на гострі лейкози в дітей зареєстровано в Харківській, Івано-Франківсь­кій та Чернігівській областях.

46,1

Злоякісні	Питома вага,
новоутворення	%
Лімфатичної та	46,1
кровотворної тканини
Головного мозку	16,4
Кісток і суглобових	6,4
хрящів
Сечових органів	6,6
Органів травлення	4,5
Інших локалізацій	17,4

Мал. 5. Структура онкологічної захворюваності дітей в Україні (1997 рік).

У дітей часто трапляється рак щитовидної залози - він має найвищі показники в областях, що найбільш постраждали внаслідок аварії на ЧАЕС (Чернігівська, Житомирська, Київська) (мал. 6).

1994 1995 19% 1997

Мал. 6. Динаміка захворюваності дитячого населення України на гіперплазію щитовидної залози І-ІІ ст. в 1994-1997 рр.(на 1000 дітей).

Онкозахворюваність взагалі, та особливо серед дитячого населення, є чутливим індикатором змін навколишнього середовища, чим і пояснюється рівень і темп ураження дітей в Україні.

У структурі причин смерті новоутворення займають друге місце. В 1997 р. вони обумовили 14,6 % чоловічих і 11,0 % жіночих смертей. Рівень смертності від них підвищувався до 1995 року, а після почав знижуватися. Смертність з цієї причини зростає від більшості локалізацій раку в Україні швидше, ніж у країнах Західної Європи, що суттєво впливає на розрив між нашою державою та розвиненими країнами світу.

Смертність від ЗН має регіональні відмінності. Максимальні рівні заре­єстровані в південно-східних (Одеська, Херсонська, Миколаївська, Луганська, Донецька, Дніпропетровська, Запорізька) та областях інших регіонів із висо­ким ступенем постаріння населення (Чернігівська, Черкаська, Кіровоградська).

Смертність від новоутворень у чоловіків зростає більш значними темпами, ніж у жінок у більшості областей України. їй притаманні розбіжності між міським і сільським населенням (табл. 3).