4.3. Методика вивчення захворюваності (загальної, з тимчасовою втратою працездатності)

^Захворюваність населення - збірне поняття, що включає в себе показ­ники, які характеризують рівень різних захворювань та їх структуру серед усього населення або окремих його груп на даній території.

В комплексі медичних показників здоров'я захворюваність посідає особливе місце. її медико-соціальне значення визначається тим, що саме захворювання є основною причиною смерті, тимчасової та стійкої втрати працездатності, що в свою чергу призводить до великих економічних втрат суспільства, негатив­ного впливу на здоров'я майбутніх поколінь і зменшення чисельності населення.

Матеріали про рівень і структуру захворюваності в різних регіонах, а також в окремих статево-вікових групах, особливо в динаміці за ряд років, необхідні для цілеспрямованої розробки програм щодо зміцнення здоров'я населення, зокрема при плануванні розвитку мережі лікувально-профілактич­них закладів і підготовки медичних кадрів.

Важливо також, що показники захворюваності є одним із найбільш інфор­мативних критеріїв діяльності органів і закладів охорони здоров'я та ефектив­ності проведення лікувальних, профілактичних, соціальних та інших заходів.

Нарешті, вивчення їх визначає шляхи профілактики тих або інших захворювань.

Статистика захворюваності багато в чому доповнює статистику смертності при оцінці здоров'я населення та має порівняно з нею важливу перевагу, а саме оперативність. Разом з тим, на відміну від демографічних явищ (наро­дження, смерть), які легко піддаються визначенню, вивчення захворюваності пов'язано зі значними труднощами. Захворювання може мати невизначений початок і в такій же мірі невизначений у часі кінець. Можуть спостерігатися "стерті" форми захворювання, бацилоносійства, важко буває відрізнити захворювання від морфологічних, скелетних змін тощо.

До цього ж, населення не завжди звертається за медичною допомогою. Захворювання здебільшого стає доступним для реєстрації лише тоді, коли хворий за нею звертається. Внаслідок цього повнота даних про захворюваність перш за все залежить від об'єму та характеру медичної допомоги, її доступності та якості.

Основними методами вивчення захворюваності є методи, що передбача­ють використання таких даних:

-звертань за лікарською допомогою в медичні заклади; -медичних оглядів окремих груп населення; - про причини смерті; -опитування населення; -спеціальних вибіркових досліджень.

Кожний метод має позитивні сторони та недоліки, які необхідно знати та враховувати в практичній діяльності. Жоден з них не дає вичерпаного уявлення про захворюваність населення. Тільки використання їх у поєднанні дозволяє одержати досить повну інформацію (табл. 4).

Таблиця 4

Порівняльна характеристика основних методів вивчення захворюваності населення

Наймену­вання методу	Переваги методу	Недоліки методу
1. Метод реєстрації звертань за медичною допомогою	•доступність для всіх верств насе­лення; •безперервність та динамічність спостереження за станом здо­ров'я населення; •оперативність обліку захворю­вань; •найбільш повний облік гострих захворювань; •можливість виділення вперше зареєстрованих протягом року захворювань; •більша економічність	•неповний облік хронічних захворювань; • неповний облік початкових і безсимптомних стадій та форм хвороб; • неповний облік захворювань у випадках: недостатньої доступ­ності медичної допомоги, недо­статньої повноти реєстрації захворювань і ступеня спеціалі­зації медичної допомоги, низь­кої санітарної культури насе­лення; при обслуговуванні насе­лення в приватних медичних закладах
2. Вивчення захворюва­ності за дани­ми медичних оглядів	•достатньо повний облік хронічних захворювань; •виявлення хвороб на початкових стадіях; • незалежність результатів оглядів від доступності медичної допо­моги, санітарної культури населення тощо	• неможливість обліку гострих захворювань; •охоплення тільки окремих груп населення: дітей, учнівської молоді, працівників деяких про­фесій; •досить висока вартість

Найбільш прийнятним є метод вивчення захворюваності за звертаннями за медичною допомогою. Це пов'язано з обов'язковою реєстрацією захворю­вань, що здійснюється в державних лікувально-профілактичних закладах. Але повнота даних про захворюваність населення за методом звертань може бути обмежена:

• при недостатній доступності медичної допомоги (наприклад, у сільській місцевості);

• низькому рівні медичної культури населення;

• недостатньому авторитеті серед населення медичного закладу в цілому або окремих лікарів тощо.

Вивчення захворюваності за даними звертань дозволяє найбільш повно враховувати так звані "гострі" захворювання. Цей метод не потребує додатко­вих коштів.

При вивченні захворюваності за даними медичних оглядів, повнота інфор­мації про захворюваність залежить від:

• систематичного їх проведення;

• участі лікарів необхідних спеціальностей;

• достатнього діагностичного забезпечення;

• контролю своєчасності та повноти оглядів.

При використанні цього методу забезпечується найбільш повний облік раніше невідомих хронічних захворювань, або тих, з приводу яких населення активно не звертається до медичних закладів. Перевагою цього методу є також виявлення початкових форм і стадій захворювань, уточнення діагнозу деяких хронічних захворювань тощо.

Вивчення захворюваності за даними причин смерті є додатковим методом до двох вищевказаних. Він особливо актуальний щодо обліку тих захворювань, які можна зареєструвати тільки при звертанні за одержанням лікарського свідоцтва про смерть (йдеться про хворих, що раніше не звертались до медичних закладів і померли вдома), а також раптових хвороб, які дають високу летальність і не були виявлені обома першими методами (Інфаркти, інсульти, травми тощо).

Якщо в попередні роки методи вивчення захворюваності за даними звертань і медичних оглядів були провідними, то в сучасних умовах, при появі значного числа недержавних медичних закладів і особливо при впровадженні елементів страхової медицини, найбільш повна інформація про захворюваність може бути отримана за даними спеціальних вибіркових досліджень і опитування населення.

Перевагою методу опитування є можливість обліку захворювань, з якими населення не зверталось з тих або інших причин за медичною допомогою, а також з'ясування думки людини щодо свого захворювання.

В той же час йому притаманна в певній мірі суб'єктивність, пов'язана з самодіагностикою захворювань, а також значною кількістю помилкових від­повідей на запитання анкети.

Вивчення захворюваності з використанням окремо кожного із вказаних методів не дає уявлення про дійсну вичерпну поширеність патології. Цим завданням більш повно відповідають спеціальні вибіркові, поглиблені дослі­дження. При їх проведенні визначають регіональні, статево-вікові особливості захворюваності при різних рівнях медичного забезпечення.

Вибіркові спеціальні дослідження, в тому числі захворюваності населення, дозволяють отримати більш детальну та якісну інформацію в коротші терміни та за менші кошти. Широке розповсюдження їх передбачено Програмою реформування державної статистики на період до 2000 року, затвердженою Постановою Кабінету Міністрів України № 971 від 22 червня 1998 року.

Вибіркові спеціальні дослідження є частиною програм поглибленого вивчення здоров'я, які застосовуються при проведенні переписів населення.

Останні за часом дослідження такого роду були приурочені в Україні до Всесоюзних переписів населення 1970 та 1989 рр. У зв'язку з першим Всеукраїнським переписом 2001 року заплановано чергове вибіркове поглибле­не дослідження захворюваності в межах загальної програми вивчення здоров'я населення України.

В більшості зарубіжних країн для характеристики захворюваності вико­ристовується вибіркове вивчення документації про госпіталізацію хворих і опитування вибіркових груп населення із застосуванням анкетного методу.

Лише в деяких країнах проводиться вивчення загальної захворюваності за даними лікарів загальної практики, органів соціального страхування та ін.

У Великій Британії, де існує державна система охорони здоров'я, прово­дяться дослідження загальної захворюваності на основі записів лікарів загальної практики.

Більшість економічно розвинутих країн використовують з цією метою інше джерело інформації - опитування (інтерв'ю) вибіркових груп населення.

Так, у США перманентні дослідження здоров'я населення, починаючи з 1958 року, включають вивчення захворюваності на вибірковій сукупності сімей за допомогою анкети, яка містить понад 40 питань щодо членів родини, їх захворювань, одержаної медичної допомоги, використаних медикаментів тощо. Методика проведення таких досліджень у США з роками вдосконалю­ється, їх координацією займаються кілька спеціалізованих "Центрів по контролю захворюваності", які, крім опитування населення, застосовують інтерв'ю теле­фоном, а також виїзди спеціальних бригад, що проводять інструментальні методи обстеження.

Японія проводить вивчення захворюваності методом опитування населення вибіркових районів. Реєструються відповіді про перенесені захворювання, що мали місце лише за 2 місяці до опитування.

Дослідження, що проводяться в Данії, Франції, також базуються на опитуванні населення за спеціальною анкетою.

Неодмінною умовою при вивченні здоров'я населення, зокрема захворюва­ності, є уніфікація підходу лікарів різних країн світу до визначення та формулю­вання діагнозів хвороб, що дає можливість порівнювати захворюваність у часі та в різних регіонах.

Як відомо, існує близько 5000 діагностичних термінів, що застосовуються лікарями в практичній діяльності. Природно, що статистична розробка даних про захворюваність не можлива без раціонально побудованого групування, тобто класифікації та номенклатури захворювань.

Проект міжнародної номенклатури та класифікації захворювань був уперше затверджений в 1900 р. на Міжнародній статистичній конференції в Парижі, яка зібрала представників 26 країн. В подальшому міжнародні класифікації час від часу переглядались і змінювались відповідно з прогресом медичної науки. Відбувалося це приблизно кожні 10 років.

Починаючи з 1962 р., в нашій країні використовується Міжнародна класи­фікація хвороб, травм і причин смерті (МКХ), яка періодично переглядається та затверджується спеціальним комітетом експертів з медичної статистики та підкомітетом з класифікації хвороб Всесвітньої організації охорони здоров'я.

Міжнародна статистична класифікація хвороб останнього Десятого пере­гляду (МКХ-10) була затверджена сорок третьою Асамблеєю ВООЗ 1 січня 1993 року. Згідно з рішенням Асамблеї документ має нову назву "Міжнародна статистична класифікація хвороб і споріднених проблем охорони здоров'я", хоча зручну абревіатуру МКХ збережено (табл.- 5).