11.3. Організація стоматологічної допомоги вагітним жінкам і дітям

Важливе місце в організації лікувально-профілактичної допомоги населен­ню належить закладам охорони здоров'я матері та дитини. Не підлягає сумніву й те, що в зниженні захворюваності серед вагітних жінок і дітей важлива роль належить лікарю стоматологічного профілю.

В період вагітності в організмі жінки відбувається інтенсивна перебудова всіх видів обмінних процесів, котра може призвести до змін зі сторони щелепно-лицевого апарату, вимивання кальцію з кісток, у тому числі зубів, шкідливих для формування плода. Порушення обмінних процесів може також викликати розхитування зубів, їх ламкість, піорею та інші зміни. В цей період можуть загостритись хронічні захворювання, активізуватись латентна інфекція, вогнищем якої можуть бути насамперед каріозні зуби.

Стоматологічна допомога є суттєвою складовою частиною динамічного спостереження за вагітними жінками. Тому їх щонайменше два рази протягом вагітності має оглянути лікар-стоматолог. Перший стоматологічний огляд прово­диться відразу після взяття вагітної жінки на диспансерний огляд (до 12 тиж­нів вагітності). За результатами цього огляду протягом першої половини вагіт­ності необхідно провести повну санацію порожнини рота. В другій половині вагітності проводиться повторний (контрольний) огляд.

Диспансеризація вагітних жінок, які мешкають у містах, проводиться в жіночій консультації, де передбачені стоматологічний кабінет і посада стомато­лога (з розрахунку одна посада на 100 тисяч дорослого населення, яке проживає на території обслуговування жіночої консультації).

В сільській місцевості вагітних жінок оглядає стоматолог сільської лікарсь­кої амбулаторії чи відповідного підрозділу центральної районної або районної лікарень. Якщо вагітна жінка потребує більш складної стоматологічної допомоги, вона направляється на консультацію в обласну стоматологічну поліклініку.

Спеціалізована стоматологічна допомога жінкам поза вагітністю надається в загальновизначеному порядку всією мережею стоматологічних установ.

Велика роль лікаря-стоматолога й в зниженні захворюваності порожнини рота в дітей. Як і у вагітних, так і у дітей найбільш поширеним є карієс зубів. Каріозна порожнина є постійним джерелом інфекції і може викликати такі захворювання як ангіна, ревматизм, нефрит тощо.

Ранній та дошкільний вік вважають найбільш сприятливим для попередження щелепнозубних аномалій, тому що саме в цей час і проходить активний ріст щелепів, формування молочного та змінного прикусів.

Первинна стоматологічна допомога дітям здійснюється постійно діючимистаціонарними кабінетами в школах та інших навчальних закладах (принаявності 800 і більше учнів). Ці кабінети підпорядковані дитячій стоматоло-гічній поліклініці чи відділенню за територіальною ознакою. Основними функ-ціями цих кабінетів є первинна та вторинна профілактика карієсу, гігієнічневиховання та навчання дітей, планова санація порожнини рота та санація їхпри зверненні за стоматологічною допомогою, а також екстрена стоматологічнадопомога.

Діти, які проживають у населених пунктах з чисельністю дитячого населення менш ніж 25 тисяч, отримують зуболікарняну допомогу в стоматологічних відділеннях центральних районних, міських або районних загальних або стомато­логічних поліклінік.

Такі відділення створюються з розрахунку 0,27 посади стоматолога та стоматолога-хірурга (сумарно) на 1000 дитячого населення, яке проживає в зоні обслуговування, та 0,25 посади на 1000 дітей приписної дільниці та 0,02 посади на 1000 дітей іншої території району.

Посада завідувача дитячого стоматологічного відділення встановлюється при мінімальній кількості посад лікарів-стоматологів 7 чоловік (замість 0,5 посади лікаря).

При наявності в місті більше як 25 тисяч дитячого населення у віці 14 років 11 місяців і 29 днів організується самостійна міська дитяча стоматологічна поліклініка. Діти до 16 років, які продовжують навчання в школі, належать до контингенту, який теж обслуговується дитячою поліклінікою.

Дитяча стоматологічна поліклініка є лікувально-профілактичним закладом, діяльність якого спрямована на профілактику стоматологічних захво­рювань, своєчасне виявлення та лікування дітей із захворюванням щелепно-лицевої ділянки (мал. 4).

Головний лікар

Заступник з медичної частини

Реєстратура

Заступник з адміністративно-господарської частини

Відділення профілактики стоматологічних захворювань

Рентген­кабінет

Фізіо­терапев­тичний кабінет

Лабораторія

Адміністративно-господарча частина

Оглядовий кабінет

Відділення терапевтичної стоматології

Кабінети дитячих лікарів-стоматологів

Кабінет з лікування захво­рювань пародонта та санації органів порожнини рота

Відділення хірургічної стоматології

Кабінети стоматологів-хірургів

Операційна

Ортопедичне відділення

Кабінети лікарів-ортодонтів

Зуботехнічна лабораторія

Мал. 4. Структура дитячої стоматологічної поліклініки.

В структурі дитячої стоматологічної поліклініки повинен бути оглядовий кабінет (кабінет первинного прийому). Лікар цього кабінету забезпечує об­грунтоване направлення хворих до лікарів поліклініки, які надають спеціалізо­вану медичну допомогу.

Якщо дитяча стоматологічна поліклініка є обласною, то до її функції належить і організаційно-методичне керівництво дитячою стоматологічною службою області.

Основними завданнями дитячої стоматологічної поліклініки є:

• надання кваліфікованої амбулаторної стоматологічної допомоги дитячому населенню;

• проведення заходів з профілактики захворювань щелепно-лицевої ділянки серед дитячого населення;

• організація та проведення заходів, спрямованих на раннє виявлення дітей із захворюваннями щелепно-лицевої ділянки та своєчасне їх лікування.

Для виконання цих завдань поліклініка організовує та проводить:

• надання невідкладної медичної допомоги хворим дітям при гострих захворюваннях і травмах щелепно-лицевої ділянки;

• надання кваліфікованої стоматологічної допомоги із здійсненням своє­часної госпіталізації дітей, які потребують стаціонарного лікування;

• повний комплекс реабілітаційного лікування патології щелепно-лицевої ділянки та, перш за все, ортодонтичне лікування;

• здійснення повної санації порожнини рота всім дітям, що звертаються в поліклініку за допомогою;

• в плановому порядку за узгодженням з керівниками шкіл і дитячих колективів профілактичні огляди дітей із одночасним лікуванням виявлених хворих;

• диспансерне спостереження за контингентами хворих стоматологічного профілю;

• розробку, впровадження та контроль виконання комплексних програм профілактики стоматологічних захворювань серед дітей;

• гігієнічне виховання дитячого населення і їх батьків з профілактики стоматологічних захворювань;

• експертизу втрати працездатності;

• аналіз стоматологічної захворюваності дітей та розробку заходів зі зниження захворювань і усунення причин, які сприяють їх ускладненням;

• підвищення кваліфікації лікарів і середнього медичного персоналу;

• аналіз стану стоматологічної допомоги дітям.

1. Посади дитячих лікарів-стоматологів, лікарів-стоматологів-хірургів, лікарів-стоматологів-ортодонтів встановлюються з розрахунку:

- 0,5 посади сумарно на 1000 дітей, які проживають у місті, де розташована поліклініка;

• 0.25 посади сумарно на 1000 дітей сільських населених пунктів;

• 0,27 посади сумарно на 1000 дітей інших населених пунктів;

• 0,5 посади сумарно на кабінет для лікування дітей, хворих на пародонтоз.

663. 1 посада лікаря-рентгенолога на 15 тисяч рентгенівських знімків на рік.

664. 0,1 посади лікаря фізіотерапевта на 15 тисяч дітей.

4. 1 посада завідувача стоматологічного відділення на кожні 12 посадлікарів-стоматологів усіх найменувань, але не більше 3 посад на установу.

665. Посада заступника головного лікаря з медичної частини встановлюється за наявності не менше 40 лікарських посад, включаючи посаду головного лікаря.

666. Посади медичних сестер лікарських кабінетів встановлюються з розра­хунку 1 посада на:

• 1 посаду лікаря-стоматолога-хірурга;

• на 2 посади лікарів-стоматологів і лікарів-стоматологів-ортодонтів.

667. Посади зубних техніків встановлюються відповідно до посад лікарів-стоматологів-ортодонтів, тобто 1 посада техніка на 1 посаду лікаря.

668. Одна посада молодшої медичної сестри встановлюється на 1 посаду лікаря-стоматолога-хірурга, на 3 посади лікарів-стоматологів і лікарів-стомато-логів-ортодонтів.

Сапованою вважається дитина, якій запломбовано всі уражені карієсом молочні і постійні зуби, видалені зуби та корені, які .не підлягають лікуванню та вилікувані запальні захворювання слизової оболонки ротової порожнини.

Дитячий лікар-стоматолог разом з іншими спеціалістами дитячих поліклінік (хірургом, ЛОР, невропатологом, офтальмологом, а за показаннями та іншими спеціалістами) обов'язково бере участь у комплексних медичних оглядах дітей, які проводяться на першому році життя, в трирічному віці, перед вступом до школи, а також щорічно під час навчання в школі.

Завданням таких профоглядів є виявлення патології та визначення рівня фізичного розвитку дітей. На підставі цих обстежень складається "Індивідуаль­на карта розвитку дитини" (ф. №112/0), а дільничний лікар-педіатр все це підсумовує та визначає, до якої групи здоров'я відноситься дитина.

Під час таких профілактичних оглядів санацію порожнини рота зазвичай не проводять, а тільки визначають потребу в ній.

Диспансеризація в дитячих стоматологічних закладах проводиться поетапно:

• планова санація;

• активне динамічне спостереження;

• профілактика та реабілітація тощо.

Для кожного вікового періоду існує свій порядок огляду, свої діагностичні прийоми, спрямовані на виявлення патології, яка найчастіше зустрічається саме в цьому віці. Зокрема при огляді школярів обов'язково при наявності карієсу визначають ступінь його активності.

При першому ступені активності карієсу індекс КПВ (для постійних зубів), кп (для молочних зубів) чи КПВ+кп (у період змішаного прикусу) не перевищує показників середньої інтенсивності карієсу відповідної вікової групи. За даними Т.Ф. Виноградової (1988) для учнів 1-4 класів показники індексу КПВ чи КПВ+кп становлять менше 5,0; 5-8 класів - менше 4,0; 9-11 класів -менше 6,0.

Другим ступенем активності карієсу вважається такий стан, коли інтен­сивність карієсу за індексами КПВ чи кп, чи КПВ+кп є більшою від середнього значення КПВ чи кп, чи КПВ+кп і трьох сигмальних відхилень: X +3а (при оптимальному прояві клінічних ознак карієсу). Другий ступінь активності ка­рієсу визначається рівнями індексу КПВ та КПВ+кп: для учнів 1-4 класів показ­ники індексу КПВ чи КПВ+кп - до 8,0; 5-8 класів - до 8,0; 9-11 класів - до 8,0.