5.3. Травми
Травматизм - це сукупність травм, які виникають протягом певного проміжку часу на певній території серед певної групи населення.
Основними видами травматизму є: дорожньо-транспортний, виробничий, побутовий, спортивний, вуличний.
Рівень травматизму невпинно зростає. Хоча в структурі загальної захворюваності населення його частка невелика (4-6 %), він є однією з трьох основних причин інвалідності і займає перше місце в структурі її причин серед працездатного населення. Питома вага смертності від травм досягла 10 % і більше багатьох розвинутих країн світу.
Епідемія травматизму швидко поширюється в усьому світі. Міжнародні конфлікти та стихійні лиха сприяють загальній тенденції його зростання. Особливо зростає дорожньо-транспортний травматизм. За даними ВООЗ смертність від нього становить третину загальної смертності відповідного класу.
В Україні найбільш поширеним видом є побутовий травматизм, який зустрічається частіше, ніж спортивний, вуличний, дорожній (мал. 7).
□ Побутовий
■ Спортивний
Вуличний
Дорожньо-транспортний
■ Інші види
Мал. 7. Структура травматизму за окремими видами в Україні. 1997 р. (%).
Соціально-медичне значення травматизму визначається тим, що травми:
є третьою причиною смерті населення;
займають значне місце в структурі окремих видів захворюваності, перше серед причин звертань за хірургічною амбулаторною допомогою і в структурі госпіталізованих до хірургічних відділень лікарень;
спричиняють великі економічні збитки на виробництві та в суспільстві;
зумовлюють значні витрати на медичну допомогу, потребують соціальних виплат на утримання інвалідів;
Регіональні відмінності загальних рівнів травматизму чітко залежать від рівнів промислового розвитку регіонів. Найвищі показники в Україні в 1999 році (на 10 тисяч населення), в місті Києві (796,8), Донецькій (609,5), Запорізькій (572,5) та Луганській (528,8) областях. У великих промислових регіонах рівень травматизму перевищує найнижчі показники в 2-2,5 раза.
Регіональні відмінності побутового травматизму менш виражені, ніж загального травматизму, між тим у Донецькій та Чернігівській областях (441,8 та 421,9 випадків на 10 тисяч населення) побутовий травматизм реєструється частіше, ніж у Чернівецькій та Тернопільській областях (217,9 та 268,9 на 10 тисяч).
Друге місце посідає вуличний травматизм (62,1 на 10 тисяч населення), третє - виробничий травматизм (45,7 на 10 тисяч населення). Рівень дорожньо-транспортного травматизму повільно підвищується. Найвищі показники його в Київській області (11,2 на 10 тисяч населення), найнижчі в Чернівецькій та Львівській областях (3,4 і 2,9 на 10 тисяч населення). Різниця рівнів майже в 5 разів свідчить про вплив інтенсивності транспортних сполучень як головного чинника транспортного травматизму.
Найбільш поширеними є рани, поверхневі пошкодження та забої, причому в побуті найбільш поширені травми нижніх кінцівок, а на виробництві -верхніх кінцівок. Природно, що найчастіше причиною інвалідності є переломи кісток нижньої кінцівки. Причини травматизму різноманітні (мал. 8).
Найбільша кількість смертей пов'язана з побутовим і виробничим травматизмом.
Побутовий травматизм
Виробничий травматизм
Організаційні
Втома
Погані побутові умови
|
Алкоголізм, |
|
Поганий стан |
|
наркоманія |
|
доріг |
Санітарно-гігієнічні
Мал. 8. Основні причини травматизму.
Максимальний рівень смертності від нещасних випадків, вбивств, самогубств та інших зовнішніх дій у 1997 році зареєстрований у Дніпропетровській області, він перевищує мінімальні рівні в Закарпатській та Івано-Франківській областях у 2,3 раза, і показник по Україні - в 1,3 раза (табл. 4). Рівні смертності від травматизму мають значні відмінності залежно від статі. Смертність чоловіків перевищує жіночу у всіх регіонах і в Україні загалом (табл. 4).
Таблиця 4