- •Соціальна медицина та організація охорони здоров'я
- •Авторський колектив:
- •Рецензенти:
- •3.1. Предмет та зміст медичної статистики
- •Організація медичної статистики в Україні, її правове забезпечення.
- •3.2. Організація та проведення статистичного дослідження
- •Необхідний об'єм вибірки для деяких методів формування масиву
- •Розподіл хворих за частотою пульсу після прийому препарату
- •Розподіл хворих, що звернулися до поліклініки, за віком та статтю
- •Розподіл випадків звертання в поліклініку за віком та статтю в зв'язку з нозологічними формами патології
- •3.3. Відносні величини
- •3.4. Графічні зображення статистичних даних
- •3.5, Середні величини
- •Розподіл хлопчиків 7 років за зростом
- •Терміни лікування хворих з пневмонією в стаціонарі
- •3.6. Оцінка вірогідності результатів дослідження
- •Результати лікування хворих за окремими методиками
- •Розрахунок величини відхилення
- •Квадрат відхилення теоретичних даних від фактичних та середній квадрат відхилення
- •3.7. Непараметричні критерії оцінки вірогідності результатів дослідження
- •Динаміка швидкості осідання еритроцитів (шое)
- •Рівень артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу до та після лікування (мм. Рт. Ст.).
- •3.8. Динамічні ряди
- •Динаміка перинатальної смертності (на 1000 народжених)
- •Динаміка смертності немовлят в Україні (%о)
- •3.9. Метод стандартизації
- •Частота ускладнень при опіках в стаціонарах а і б (і етап)
- •Розрахунок за прямим методом стандартизації (III та IV етапи)
- •3.10. Кореляційно-регресійний аналіз
- •Кореляційна залежність за направленістю, силою та формою зв'язку
- •Взаємозв'язок між рівнем перинатального ризику у вагітних та частотою післяпологових ускладнень
- •3.11. Основи оцінки факторів ризику та прогнозування патологічних процесів
- •Діагностична (прогностична) таблиця тяжких загрозливих станів у дітей при респіраторних гострих вірусних інфекціях та грипі
- •4.1. Чинники, що обумовлюють здоров'я населення. Методи вивчення. Закономірності основних показників здоров'я
- •Здоров'я індивіда;
- •Здоров'я населення:
- •3. Фізичного розвитку
- •5. Донозологічного стану
- •4.2. Медико-соціальні проблеми демографічних процесів. Демографічна ситуація в Україні та сучасному світі
- •Динаміка основних демографічних показників в Україні (1950-1999 рр.)
- •Населення України (%о).
- •В Україні (1999, %о).
- •В областях України (1997).
- •4.3. Методика вивчення захворюваності (загальної, з тимчасовою втратою працездатності)
- •Міжнародна класифікація хвороб Десятого перегляду (мкх-10)
- •Захворюваності
- •4.4. Загальні тенденції захворюваності населення
- •Основні показники, що характеризують інвалідність
- •4,6. Фізичний розвиток
- •5.1. Хвороби системи кровообігу
- •Соціально-економічні наслідки злоякісних новоутворень визначаються за втратами
- •Зниження
- •Фізичні та психічні страждання,
- •Зниження доходу, розпад сім'ї, сирітство, удівство
- •Смертність населення України від новоутворень з 1990 по 1997 рік (на 100 тисяч населення)
- •5.3. Травми
- •Смертність від нещасних випадків, вбивств, самогубств та інших зовнішніх дій. 1997 рік (на 100 тисяч чоловік) (мінімальні та максимальні рівні)
- •5.4. Психічні розлади
- •Смертність від психічних розладів в Україні (на 100 тис. Населення)
- •5.5. Наркоманії
- •5.6. Інфекційні та паразитарні хвороби
- •Смертність населення України від інфекційних і паразитарних хвороб у 1990-1997 рр. (на 100 тис. Населення)
- •Смертність чоловічого та жіночого населення України від інфекційних і паразитарних хвороб у 1997 році (на 100 тис. Населення)
- •(На 100 тисяч населення).
- •У 1988-1996 роках
- •Показники, що характеризують розповсюдження віл/сніДу в Україні
- •Особи з професійними факторами ризику
- •Розділ 6. Основи організації лікувально-профілактичної допомоги
- •6.1. Основи організації лікувально-профілактичного забезпечення дорослого населення
- •Лікувально-профілактична допомога
- •1.2. Лікувально-профілактичні заклади особливого типу
- •1.3. Диспансери
- •1.4. Амбулаторно-поліклінічні заклади
- •1.5. Заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги
- •1.6. Санаторно-курортні заклади
- •2. Санітарно-профілактичні заклади 2,1. Санітарно-епідеміологічні заклади
- •2.2. Заклади санітарної просвіти
- •3. Фармацевтичні (аптечні) заклади
- •4. Інші заклади
- •5. Заклади медико-соціального захисту
- •Забезпеченість населення України ліжками різних профілів у 1990-1999 рр. (на 10 тисяч населення)
- •1990-1999 Рр. (на 10 тис. Жителів).
- •1. Керівники лікувальних і санітарно-профілактичних закладів та їх заступники
- •II. Керівники структурних підрозділів
- •III. Лікарі-спеціалісти
- •6.2. Організація амбулаторно-поліклінічної допомоги міському населенню
- •6.3, Організація стаціонарної допомоги міському населенню
- •6.4. Організація первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини
- •Характеристика відвідувань сімейних лікарів у сша
- •6.5. Організація лікувально-профілактичної допомоги сільському населенню
- •IV етап
- •III етап
- •II етап
- •6.6. Організація лікувально-профілактичної допомоги працюючим на промислових підприємствах
- •6.7. Організація медичного забезпечення потерпілих від аварії на Чорнобильській аес
- •Кількість осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та мешкають в зонах радіоактивного забруднення (станом на 1.01.1998 р.)
- •Види та розподіл обсягів надання пільг постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до встановлених чотирьох категорій *
- •На 10 тисяч населення.
- •Захворюваність окремих груп первинного обліку потерпілих дорослих і підлітків на окремі захворювання (на 10 тисяч)
- •6.8. Організація швидкої медичної допомоги
- •| I Можливі заклади
- •6.9. Організація медичної допомоги населенню літнього віку
- •Прогноз чисельності населення віком понад 65 років в Україні
- •7.1.0Снови медичного страхування
- •7.2. Економічна сутність страхової медицини
- •7.3. Страхова медицина в економічно розвинених країнах світу
- •7.4. Історичні аспекти розвитку медичного страхування в Україні
- •8.1. Медико-соціальні аспекти охорони здоров'я матері та дитини
- •Представництво жінок у різних галузях економіки */
- •8.2. Організація акушерсько-гінекологічної допомоги
- •8.3. Організація медичної допомоги дітям
- •Госпіталізація в разі потреби хворих дітей до інфекційної лікарні
- •Кабінет невідкладної допомоги Рентгенівське відділення (кабінет)
- •Штатні нормативи лікарів дитячих поліклінік
- •Кабінет невідкладної допомоги
- •Денний гельмінтологічний напівстаціонар
- •9.1. Облік і звітність, показники діяльності, їх оцінка
- •9.2. Методика оцінки якості медичної допомоги
- •Дані про роботу поліклініки (за даними талона амбулаторного пацієнта)
- •Непрацездатності.
- •2 Лікарі даного профілю
- •Забезпеченість населення України лікарями-стоматологами (зубними лікарями)
- •Рівнем захворюваності)
- •11.1. Організація стоматологічної допомоги міському населенню
- •Міська стомат. Поліклініка
- •Категорії самостійних стоматологічних поліклінік і штатні нормативи лікарського персоналу (орієнтовний розподіл по відділеннях і кабінетах)
- •11.2. Організація стоматологічної допомоги сільському населенню
- •Обласний відділ охорони здоров'я
- •Кількість осіб, яким було проведено протезування зубів (на 100 осіб дорослого населення)
- •11.3. Організація стоматологічної допомоги вагітним жінкам і дітям
- •11.4. Методи вивчення стоматологічної захворюваності
- •Європейські цілі стоматологічного здоров'я до 2015 року (вооз euro, проект oratel, 1994)
- •11.5. Аналіз діяльності стоматологічної служби
- •Умовні одиниці обліку працеємкості роботи (уоп) лікарів-стоматологів і зубних лікарів (надано вибірково)*
- •3. Співвідношення фасеток до литих зубів у мостоподібних протезах:
- •5. Кількість протезів, виготовлених зубним техніком за звітний період:
- •11.6. Стан стоматологічної допомоги населенню України та концепції її подальшого розвитку
- •Деякі показники діяльності стоматологічної служби України протягом 1993-1997років *
- •13.1. Управління системою охорони здоров'я
- •13.2. Управління медичною справою (медико-санітарною допомогою, охороною здоров'я) вУкраїні (друга половина хуіі-кінець XX ст.)
- •13.4. Комплексний підхід щодо удосконалення управління
- •13.5. Теорія управлінських систем
- •13.6, Загальна характеристика процесу управління
- •13.7. Функції управління
- •13.8.Технолого-функціональні фази процесу управління
- •14,2. Планування в системі охорони здоров'я України
- •14.3. Ринок медичних послуг
- •14.4. Особливості ринку медичних послуг
- •14.5. Ціноутворення медичних послуг
- •Поліпшення здоров'я найбільш вразливих груп населення (діти, інваліди, люди похилого віку)
- •Груп захворювань (серцево-судинних, онкологічних, інфекційних тощо)
- •6.1. Основи організації лікувально-профілактичногозабезпечення дорослого населення
- •6.2. Організація амбулаторно-поліклінічної допомогиміському населенню
- •6.4. Організація первинної медико-санітарної допомогина засадах сімейної медицини
- •Підручник
- •Здоров'я
3.3. Відносні величини
В результаті зведення статистичного матеріалу у вигляді розробних таблиць визначаються абсолютні числа, які можуть мати самостійне значення для характеристики об'єму та розмірів явища, а також слугувати основою для розрахунку похідних величин.
В медичній статистиці абсолютні величини використовуються для характеристики чисельності населення, кількості лікувально-профілактичних закладів, ліжкового фонду, кадрового потенціалу та інші. Вони використовуються також при малих числах спостережень, наприклад, коли потрібно показати поодинокі випадки особливо небезпечних захворювань.
Проте, при аналізі результатів дослідження завжди виникає необхідність у порівнянні отриманих результатів, а порівняння абсолютних даних може призвести до помилкових висновків. В більшості випадків використання абсолютних величин є проміжною стадією для визначення похідних величин.
При порівнянні розмірів таких явищ як народження, смерть, захворювання, травми, ускладнення, чи вивченні їх змін у часі, потрібні абсолютні числа, які допомагають ці явища довести до одного знаменника, віднести до однієї й тієї ж кількості населення. Абсолютні числа потрібні і при розподілі загальних чисел цих явищ на складові частини.
Обгрунтованість даного положення можна показати на такому прикладі: в місті А. протягом року померло 970 чоловік, а в місті В. - 1025 чоловік. Можна припустити, що в місті В. смертність вища, ніж в місті А., але для даного прикладу це невірно. Адже абсолютна кількість померлих ще не визначає інтенсивності смертності. Остання залежить від кількості населення (середовища), серед якого виявляється дане явище (смерть). Для нашого прикладу -в місті А. мешкало 67000 чоловік, а в місті В. - 80000. Щоб визначити, у якому місті смертність дійсно була вищою, необхідно визначити відношення чисел померлих в містах А. та В. до чисельності населення в них.
Якщо визначити кількість померлих на 1000 населення в кожному з міст, виявиться, що в місті А. вона становить на 1000 осіб 14,5, а в місті В. - 12,8. Смертність в місті А. виявляється вищою, ніж в місті В., тобто висновок протилежний тому, який був при порівнянні абсолютних чисел.
Існують дві групи похідних величин: відносні - як узагальнююча характеристика явища за якісною ознакою, середні - узагальнююча характеристика за кількісною ознакою.
Розрізняють відносні величини інтенсивності, екстенсивності, співвідношення та наочності.
Показник інтенсивності характеризує рівень, частоту, поширеність явища у середовищі, де воно проходить та з яким органічно пов'язане.
Показники інтенсивності поділяють на:
загальні - це загальні рівні смертності, народжуваності, захворюваності, інвалідності тощо;
спеціальні - за окремими групами (вік, стать, причина, стаж роботи та інше).
Відносні величини можуть бути виражені у відсотках (%), якщо основа прийнята за 100, в промілях (°/00), якщо основа прийнята за 1000 і т. д.
Розмір основи для визначення явища, вибирають таким чином: чим більше воно розповсюджене, тим менша основа. Так, загальні показники смертності, народжуваності, захворюваності та інше визначаються на 1000 населення, спеціальні показники цих явищ - часто на 10000 чи 100000 населення, показники захворюваності з тимчасовою втратою працездатності - на 100 працюючих, летальності - на 100 хворих.
Для визначення інтенсивного показника потрібно брати тільки те середовище, де проходить явище, що вивчається. Наприклад, захворюваність серед всього населення, чи окремих його груп, летальність серед усіх госпіталізованих до лікарні, чи тільки серед хворих, госпіталізованих після 24 годин з початку захворювання та інше. Явище і середовище повинні бути пов'язані між собою.
Формула розрахунку загального інтенсивного показника:
Явище • 100 (1000, 10000, ...) Все середовище
Загальний рівень (коефіцієнт) Число випадків смерті • 1000
смертності Середня річна чисельність населення
Формула розрахунку спеціального інтенсивного показника:
Частина явища • 100 (1000, 10000, ...) Частина середовища
. , Число випадків інфекційних захворювань
Частота інфекційних 7 1Л/ГП
^ . „ у дітей дошкільного віку • 1000
захворювань у дітей = -^г : :—*
Середня річна чисельність дитячогодошкільного віку г г
населення дошкільного віку
Інтенсивні показники можна порівнювати в статиці та динаміці за часом та в просторі завдяки зведенню їх до спільного знаменника (100, 1000, 10000 та інше).
Коефіцієнт співвідношення - це співвідношення двох явищ, не пов'язаних між собою. Наприклад, забезпеченість населення ліжками, лікарями, число лабораторних досліджень на 100 поліклінічних відвідувань та інші. Ці показники визначаються на 100, 1000, 10000 населення. Методика їх розрахунку така ж, як і інтенсивних показників. Різниця полягає в тому, що останні характеризують частоту явища, породженого даним середовищем і з ним пов'язані. Це не притаманне показникам співвідношення.
Приклад розрахунку коефіцієнта співвідношення:
Забезпеченість населення лікарняними ліжками
Число ліжок - 1000(10000,...)
Чисельність населення
Показники співвідношення можна порівнювати між собою в динаміці та в регіонах. На відміну від інших узагальнюючих величин, про які мова піде нижче, показники інтенсивності та співвідношення не абстрактні, а іменовані числа: вони завжди показують кількість одиниць сукупності, яка знаходиться у. чисельнику на одиницю тієї сукупності, яка стоїть у знаменнику.
Показники екстенсивності відображають питому вагу, структуру, розподіл, склад явища. їх визначають у тому випадку, коли необхідно проаналізувати розподіл абсолютного числа явища на його складові частини. Вони показують, яку частку, питому вагу, відсоток кожна частина складає у всьому явищі (у сумарному числі спостережень). Екстенсивний показник можна визначити при наявності розмірів сукупності і її складових частин.
Визначення екстенсивного показника проводиться за формулою:
Екстенсивний показник =
Частина явища • 100
Ціле явище
Коефіцієнт визначається у відсотках.
Регіональні екстенсивні показники порівнювати не можна. Це обумовлено тим, що коливання останніх в певному напрямку (збільшення чи зменшення) можуть бути пов'язані як зміною відображуваної ними частини явища, так і зворотною зміною однієї чи кількох інших його частин. Так, зменшення питомої ваги може бути обумовлене збільшенням іншої частки сукупності, при тому, що ціле залишається незмінним (100 %). Порівняння одних тільки екстенсивних показників не дозволяє визначити, чим обумовлені дані зміни.
Такий взаємозв'язок є особливістю екстенсивних коефіцієнтів. Наприклад, питома вага певного захворювання в її структурі може збільшитися: а) при прирості інтенсивного коефіцієнта, якщо кількість інших захворювань в цей період зменшується; б) при зниженні рівня даного захворювання, якщо зменшення кількості інших захворювань проходило ще швидше.
За допомогою екстенсивних показників не можна робити висновок про поширеність явища. Однозначно вірним методом визначення розмірів частоти, рівня, поширеності явища (захворюваності, смертності та ін.) в різних регіонах є порівняння інтенсивних показників. Екстенсивні показники мають значення лише для даного часу і місця. Вони досить широко використовуються у практичній діяльності з метою з'ясування розподілу конкретної сукупності на складові частини.
Показник наочності відображає зміни, які відбуваються з тим чи іншим явищем у часі, показує їх розбіжності на окремих територіях чи в різних групах населення. Він показує, у скільки разів або на скільки відсотків змінилося явище в динаміці, чи відрізняється за регіонами, не виявляючи при цьому розміру останнього.
Для розрахунку показника наочності одна з порівнюваних величин приймається за 1, 100 чи 1000, а інші визначаються у відношенні до неї.
Так, наприклад, рівень смертності у районі А. в минулому році складав 14,7 °/00 а в поточному - 15,2 °/00. Якщо показник смертності за минулий рік прийняти за 100 %, а поточний за X, то результат буде дорівнювати:
х =_і^_іоо_= 103)4о/о
14,7
Знаменник відношення, тобто та величина, з якою інша співставлялась, називається основою чи базою порівняння. У нашому прикладі основа - 14,7, Щоб зробити висновок, необхідно від визначеної величини (X) 103,4 % відняти вихідний рівень, який брали за 100 %.
103,4 % - 100 % = 3,4 %.
Висновок: рівень смертності в районі А. збільшився на 3,4 %.
При значних відмінностях двох порівнюваних величин показник наочності краще показувати в кратності. У скільки разів одна величина більша (менша) від іншої.
Показники наочності можна визначати, використовуючи абсолютні числа, показники інтенсивності, співвідношення чи середні величини. Вони використовуються для того, щоб показати напрямок, тенденцію зміни явища (збільшення чи зменшення), але не розкривають ні абсолютні розміри явища, ні його рівнів.
Показники відносної інтенсивності використовуються при вивченні структурних особливостей різних статистичних сукупностей, що мають відношення до одного середовища. Вони є чисельним співвідношенням двох структур.
Коефіцієнти відносної інтенсивності повинні використовуватись тільки у тих випадках, коли відсутня можливість визначити прямі інтенсивні коефіцієнти. Ці показники дозволяють визначити ступінь співвідношення (зменшення чи збільшення) аналогічних ознак.
Наприклад, питома вага хвороб системи кровообігу в структурі первинної захворюваності становить 15,2 %, в структурі інвалідності - 32,4 %, в структурі смертності - 59,2 %. Коефіцієнти відносної інтенсивності показують, що хвороби системи кровообігу в 4 рази вагоміші, як причина смертності та у 2 рази, як причина інвалідності в зіставленні з ранговим місцем серед причин захворюваності.
Таким чином, коефіцієнти відносної інтенсивності є фактично коефіцієнтами диспропорції питомої ваги одноіменних елементів у структурі різних процесів. Вони не є критеріями частоти, а тільки мірою її порівняння.
При аналізі відносних величин іноді допускаються помилки, до основних з яких можна віднести:
недооблік фактора часу (квартальні показники порівнюються з піврічними чи річними);
помилковий вибір середовища при розрахунку погрупових показників (використання всього середовища);
визначення рівня явища на основі екстенсивних показників, а не інтенсивних;
~ проведення порівняння показників з різними одиницями виміру. Контрольні питання
Яке значення мають абсолютні величини, в яких випадках вони використовуються?
Визначення відносних величин, їх види, значення?
У яких випадках використовують показники інтенсивності, екстенсивності, співвідношення, наочності?
Основні помилки, які найбільш часто зустрічаються при обчисленні та аналізі відносних величин?
Які відносні величини можна використовувати для порівняння явищ, що вивчають
в динаміці, за регіонами, в окремих групах?