- •Соціальна медицина та організація охорони здоров'я
- •Авторський колектив:
- •Рецензенти:
- •3.1. Предмет та зміст медичної статистики
- •Організація медичної статистики в Україні, її правове забезпечення.
- •3.2. Організація та проведення статистичного дослідження
- •Необхідний об'єм вибірки для деяких методів формування масиву
- •Розподіл хворих за частотою пульсу після прийому препарату
- •Розподіл хворих, що звернулися до поліклініки, за віком та статтю
- •Розподіл випадків звертання в поліклініку за віком та статтю в зв'язку з нозологічними формами патології
- •3.3. Відносні величини
- •3.4. Графічні зображення статистичних даних
- •3.5, Середні величини
- •Розподіл хлопчиків 7 років за зростом
- •Терміни лікування хворих з пневмонією в стаціонарі
- •3.6. Оцінка вірогідності результатів дослідження
- •Результати лікування хворих за окремими методиками
- •Розрахунок величини відхилення
- •Квадрат відхилення теоретичних даних від фактичних та середній квадрат відхилення
- •3.7. Непараметричні критерії оцінки вірогідності результатів дослідження
- •Динаміка швидкості осідання еритроцитів (шое)
- •Рівень артеріального тиску у хворих на гіпертонічну хворобу до та після лікування (мм. Рт. Ст.).
- •3.8. Динамічні ряди
- •Динаміка перинатальної смертності (на 1000 народжених)
- •Динаміка смертності немовлят в Україні (%о)
- •3.9. Метод стандартизації
- •Частота ускладнень при опіках в стаціонарах а і б (і етап)
- •Розрахунок за прямим методом стандартизації (III та IV етапи)
- •3.10. Кореляційно-регресійний аналіз
- •Кореляційна залежність за направленістю, силою та формою зв'язку
- •Взаємозв'язок між рівнем перинатального ризику у вагітних та частотою післяпологових ускладнень
- •3.11. Основи оцінки факторів ризику та прогнозування патологічних процесів
- •Діагностична (прогностична) таблиця тяжких загрозливих станів у дітей при респіраторних гострих вірусних інфекціях та грипі
- •4.1. Чинники, що обумовлюють здоров'я населення. Методи вивчення. Закономірності основних показників здоров'я
- •Здоров'я індивіда;
- •Здоров'я населення:
- •3. Фізичного розвитку
- •5. Донозологічного стану
- •4.2. Медико-соціальні проблеми демографічних процесів. Демографічна ситуація в Україні та сучасному світі
- •Динаміка основних демографічних показників в Україні (1950-1999 рр.)
- •Населення України (%о).
- •В Україні (1999, %о).
- •В областях України (1997).
- •4.3. Методика вивчення захворюваності (загальної, з тимчасовою втратою працездатності)
- •Міжнародна класифікація хвороб Десятого перегляду (мкх-10)
- •Захворюваності
- •4.4. Загальні тенденції захворюваності населення
- •Основні показники, що характеризують інвалідність
- •4,6. Фізичний розвиток
- •5.1. Хвороби системи кровообігу
- •Соціально-економічні наслідки злоякісних новоутворень визначаються за втратами
- •Зниження
- •Фізичні та психічні страждання,
- •Зниження доходу, розпад сім'ї, сирітство, удівство
- •Смертність населення України від новоутворень з 1990 по 1997 рік (на 100 тисяч населення)
- •5.3. Травми
- •Смертність від нещасних випадків, вбивств, самогубств та інших зовнішніх дій. 1997 рік (на 100 тисяч чоловік) (мінімальні та максимальні рівні)
- •5.4. Психічні розлади
- •Смертність від психічних розладів в Україні (на 100 тис. Населення)
- •5.5. Наркоманії
- •5.6. Інфекційні та паразитарні хвороби
- •Смертність населення України від інфекційних і паразитарних хвороб у 1990-1997 рр. (на 100 тис. Населення)
- •Смертність чоловічого та жіночого населення України від інфекційних і паразитарних хвороб у 1997 році (на 100 тис. Населення)
- •(На 100 тисяч населення).
- •У 1988-1996 роках
- •Показники, що характеризують розповсюдження віл/сніДу в Україні
- •Особи з професійними факторами ризику
- •Розділ 6. Основи організації лікувально-профілактичної допомоги
- •6.1. Основи організації лікувально-профілактичного забезпечення дорослого населення
- •Лікувально-профілактична допомога
- •1.2. Лікувально-профілактичні заклади особливого типу
- •1.3. Диспансери
- •1.4. Амбулаторно-поліклінічні заклади
- •1.5. Заклади переливання крові, швидкої та екстреної медичної допомоги
- •1.6. Санаторно-курортні заклади
- •2. Санітарно-профілактичні заклади 2,1. Санітарно-епідеміологічні заклади
- •2.2. Заклади санітарної просвіти
- •3. Фармацевтичні (аптечні) заклади
- •4. Інші заклади
- •5. Заклади медико-соціального захисту
- •Забезпеченість населення України ліжками різних профілів у 1990-1999 рр. (на 10 тисяч населення)
- •1990-1999 Рр. (на 10 тис. Жителів).
- •1. Керівники лікувальних і санітарно-профілактичних закладів та їх заступники
- •II. Керівники структурних підрозділів
- •III. Лікарі-спеціалісти
- •6.2. Організація амбулаторно-поліклінічної допомоги міському населенню
- •6.3, Організація стаціонарної допомоги міському населенню
- •6.4. Організація первинної медико-санітарної допомоги на засадах сімейної медицини
- •Характеристика відвідувань сімейних лікарів у сша
- •6.5. Організація лікувально-профілактичної допомоги сільському населенню
- •IV етап
- •III етап
- •II етап
- •6.6. Організація лікувально-профілактичної допомоги працюючим на промислових підприємствах
- •6.7. Організація медичного забезпечення потерпілих від аварії на Чорнобильській аес
- •Кількість осіб, які мають статус постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи та мешкають в зонах радіоактивного забруднення (станом на 1.01.1998 р.)
- •Види та розподіл обсягів надання пільг постраждалим внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до встановлених чотирьох категорій *
- •На 10 тисяч населення.
- •Захворюваність окремих груп первинного обліку потерпілих дорослих і підлітків на окремі захворювання (на 10 тисяч)
- •6.8. Організація швидкої медичної допомоги
- •| I Можливі заклади
- •6.9. Організація медичної допомоги населенню літнього віку
- •Прогноз чисельності населення віком понад 65 років в Україні
- •7.1.0Снови медичного страхування
- •7.2. Економічна сутність страхової медицини
- •7.3. Страхова медицина в економічно розвинених країнах світу
- •7.4. Історичні аспекти розвитку медичного страхування в Україні
- •8.1. Медико-соціальні аспекти охорони здоров'я матері та дитини
- •Представництво жінок у різних галузях економіки */
- •8.2. Організація акушерсько-гінекологічної допомоги
- •8.3. Організація медичної допомоги дітям
- •Госпіталізація в разі потреби хворих дітей до інфекційної лікарні
- •Кабінет невідкладної допомоги Рентгенівське відділення (кабінет)
- •Штатні нормативи лікарів дитячих поліклінік
- •Кабінет невідкладної допомоги
- •Денний гельмінтологічний напівстаціонар
- •9.1. Облік і звітність, показники діяльності, їх оцінка
- •9.2. Методика оцінки якості медичної допомоги
- •Дані про роботу поліклініки (за даними талона амбулаторного пацієнта)
- •Непрацездатності.
- •2 Лікарі даного профілю
- •Забезпеченість населення України лікарями-стоматологами (зубними лікарями)
- •Рівнем захворюваності)
- •11.1. Організація стоматологічної допомоги міському населенню
- •Міська стомат. Поліклініка
- •Категорії самостійних стоматологічних поліклінік і штатні нормативи лікарського персоналу (орієнтовний розподіл по відділеннях і кабінетах)
- •11.2. Організація стоматологічної допомоги сільському населенню
- •Обласний відділ охорони здоров'я
- •Кількість осіб, яким було проведено протезування зубів (на 100 осіб дорослого населення)
- •11.3. Організація стоматологічної допомоги вагітним жінкам і дітям
- •11.4. Методи вивчення стоматологічної захворюваності
- •Європейські цілі стоматологічного здоров'я до 2015 року (вооз euro, проект oratel, 1994)
- •11.5. Аналіз діяльності стоматологічної служби
- •Умовні одиниці обліку працеємкості роботи (уоп) лікарів-стоматологів і зубних лікарів (надано вибірково)*
- •3. Співвідношення фасеток до литих зубів у мостоподібних протезах:
- •5. Кількість протезів, виготовлених зубним техніком за звітний період:
- •11.6. Стан стоматологічної допомоги населенню України та концепції її подальшого розвитку
- •Деякі показники діяльності стоматологічної служби України протягом 1993-1997років *
- •13.1. Управління системою охорони здоров'я
- •13.2. Управління медичною справою (медико-санітарною допомогою, охороною здоров'я) вУкраїні (друга половина хуіі-кінець XX ст.)
- •13.4. Комплексний підхід щодо удосконалення управління
- •13.5. Теорія управлінських систем
- •13.6, Загальна характеристика процесу управління
- •13.7. Функції управління
- •13.8.Технолого-функціональні фази процесу управління
- •14,2. Планування в системі охорони здоров'я України
- •14.3. Ринок медичних послуг
- •14.4. Особливості ринку медичних послуг
- •14.5. Ціноутворення медичних послуг
- •Поліпшення здоров'я найбільш вразливих груп населення (діти, інваліди, люди похилого віку)
- •Груп захворювань (серцево-судинних, онкологічних, інфекційних тощо)
- •6.1. Основи організації лікувально-профілактичногозабезпечення дорослого населення
- •6.2. Організація амбулаторно-поліклінічної допомогиміському населенню
- •6.4. Організація первинної медико-санітарної допомогина засадах сімейної медицини
- •Підручник
- •Здоров'я
7.2. Економічна сутність страхової медицини
Страхування з економічної точки зору - це система заходів, спрямованих на створення особливого грошового (страхового) фонду за рахунок внесків його учасників (застрахованих), з якого спеціалізована організація (страховик) відшкодовує застрахованому матеріальні витрати, спричинені обумовленими в угоді подіями (стихійним лихом, техногенними небезпеками або іншими факторами з ймовірним (ризиковим) характером їх реалізації).
В основу страхування покладена ідея розподілу збитків однієї особи з-поміж багатьох інших. Це робить ледь відчутними матеріальні витрати застрахованого загалу при змозі швидко та ефективно допомогти потерпілому.
Медичне страхування з економічної точки зору - це система заходів щодо створення спеціального грошового фонду для відшкодовування витрат на медичні послуги та інші матеріальні збитки, пов'язані з погіршенням здоров'я, працездатності, порушенням соціальної активності людини.
Страховими випадками є захворювання, травми, преморбідні та патологічні стани, деякі природні фізіологічні процеси (вагітність, пологи, клімакс), що в результаті призводять до:
• отримання медичних послуг;
тимчасової чи стійкої, часткової чи повної непрацездатності і зниження соціальної активності, а отже певної втрати прибутку;
незапланованих витрат на оздоровлення побутового, комунального та виробничого середовища, вибору нового місця проживання, виду праці, характеру харчування, відпочинку тощо.
Перерахованим групам подій відповідає така структура страхових виплат:
• відшкодування видатків на діагностичну, лікувально-профілактичну та реабілітаційну медичну допомогу;
• відшкодування витрат на утримання пацієнтів у стаціонарі;
відшкодування збитків від втрати чи недоотримання прибутку застрахованою особою внаслідок порушень стану здоров'я;
виплати застрахованій особі обумовлених угодою (умовами) страхування інших видів компенсаційних сум (допомоги) при захворюванні, травмі, інших подіях, які пов'язані зі здоров'ям і працездатністю, наприклад, на покриття витрат на зміну (оздоровлення) умов життя.
Фінансова стабільність страхових операцій у системі медичного страхування пов'язана з актуарними розрахунками, аквізицією, дотриманням нормативних вказівок законодавства, перестрахуванням, інвестиційною діяльністю, мінімізацією, утриманням власних витрат і механізмом застосування економічних важелів.
Поняття "актуарні розрахунки" походить від слова ас^агіиз, що в перекладі з латинської мови означає "спеціаліст з техніки розрахунків страхування". Сучасне значення поняття "актуарій" - фахівець страхової справи, який займається розробкою наукових методів розрахунків тарифних ставок, резервів, премій, розміру страхового ризику тощо.
Актуарні розрахунки - це опрацювання специфічної системи математико-статистичних і економічних методів визначення закономірностей фінансових взаємостосунків між суб'єктами медичного страхування (страховик, страхувальник і виробник медичних послуг), механізму утворення та витрати страхового резервного, інших фондів і вагомості участі в них кожного застрахованого шляхом обгрунтування та розрахунку страхових тарифів.
Основою актуарних розрахунків є тарифна ставка, що грунтується на теорії ймовірності, методах фінансових розрахунків медичної, економічної, страхової статистики.
Тарифна ставка - це ціна страхового ризику та інших витрат, необхідних для виконання зобов'язань страховика перед страхувальником за підписаним договором. Ставка, за якою укладається договір, називається брутто-ставкою. Вона поділяється на дві частини: нетто-ставку та навантаження.
В загальному виді тариф медичного страхування включає п'ять структурних елементів, два з яких формують нетто-ставку (кошти на передбачені договором виплати застрахованим і оплата медичних послуг), а три - навантаження до неї.
Нетто-ставка характеризує виконання страховою медичною організацією (компанією) своїх обов'язків перед застрахованим. Кошти, отримані за нетто-ставкою через канали медичного страхування, можуть використовуватися тільки на оплату діагностичних і лікувально-профілактичних послуг, наданих застрахованому контингенту.
Навантаження включає витрати на ведення страхових операцій та формування прибутку. Величина навантаження у системі державного страхування раніше становила від 9 % до 20 % величини брутто-ставки.
Важливим напрямком функціонування страхової медицини є робота агентів так званої групи "аквізиція", спрямована на укладання нових угод страхування.
Саме поняття "аквізиція" походить від латинського асяиіБЙог, що означає "одержувач" і трактується в медичному страхуванні як робота із залученням нових угод страхування (а значить страхових внесків) фізичних і юридичних осіб у страховий портфель. Вона будується за принципом: число укладених і поновлених договорів на даний момент часу повинно перевищувати число тих, що закінчуються та достроково припиняються.
Перестрахування - це страхування особливого виду. Воно полягає в передачі частини ризику (ризиків) у відповідальність іншому спеціалізованому страховику (перестраховику) при розширенні прогнозу можливого збитку від великих і небезпечних (надзвичайно катастрофічних) ризиків, а також при попередньому визначенні відповідності між розмірами ймовірної страхової виплати та можливостями організації.
Для вітчизняних страховиків медичне страхування виглядає дуже привабливим: страхове поле є великим, а максимальні ризики незначними. Останнє судження - підступна помилка. Медичний страховик, який намагається самостійно утримати всі визначені ним ризики, створює реальну небезпеку порушення своїх фінансових обов'язків перед застрахованими, що суперечить призначенню та економічній суті страхування.
В зв'язку з цим, перестрахування без залежності від розміру власних активів для медичного страховика є якщо не обов'язковою, то дуже бажаною умовою.
Робота щодо зменшення ризику страхового випадку об'єднується поняттям "мінімізація", що походить від латинського minimus - "найменше" та пояснюється, як відшкодування мінімуму функції при заданих граничних умовах.
Активна цілеспрямована робота з мінімізації ризику настання страхового випадку - це ціла система знань і практичних дій, яка останнім часом відокремлюється в самостійний напрямок, що отримав назву "Управління ризиком".
Прогнозування характеру розвитку ризику в медичному страхуванні починається ще на етапі актуарних розрахунків. За аналогією розрахунку та оцінки ймовірності настання страхового випадку можна розрахувати та оцінити ймовірність його виключення. Далі за логікою визначають фактори, що сприяють або протидіють його настанню з виділенням ключових чинників.
Цей розділ роботи крім економічних інтересів страховика має виражене медико-соціальне значення, адже: місце профілактики в охороні здоров'я загальновідоме. Але за допомогою медичного страхування, тим більше на етапах його становлення, неможливо фінансувати всі профілактичні заходи -від тотального оздоровлення комунально-побутового та виробничого середовища до медикаментозного попередження окремого захворювання. Проте відрахування від страхових платежів, в розумних межах, можуть використовуватися для проведення локальних (в рамках конкретного страхового поля) превентивних заходів і бути ефективними в економічному та медико-соціальному сенсі.
Однією з фінансових операцій, що передбачає використання коштів страхового фонду з комерційною метою є інвестиційна діяльність.
Саме поняття "інвестиція" - німецького походження, означає довгострокове вкладання капіталу (коштів) у різні галузі економіки в межах країни і за кордоном для одержання найвищого прибутку.
З моменту надходження страхових внесків на рахунок страховика до їх виплати минає певний час, який визначається перш за все термінами дії договору та може бути тривалим.
Зарубіжний досвід засвідчує, що угоди медичного страхування переважно укладаються на кілька років і навіть пожиттєво. Загальноприйнятою в страховій справі є практика формування запасних резервів і резерву внесків, кошти яких тривалий час можуть не використовуватися на виплату. Все це створює об'єктивну основу обороту тимчасово вільних від виконання страхових обов'язків грошових коштів шляхом участі в формуванні позикових фондів, прямого інвестування та проведення фінансових операцій іншого роду. Інвестиційна діяльність є основним джерелом прибутку медичного страховика.
Застосування економічних важелів у взаємостосунках з виробниками медичних послуг породжує проблеми ще на етапі міркувань над актуарними розрахунками щодо розміру страхового фонду, страхової суми чи внеску.
На сьогодні превалює варіант вирішення стосунків між страховиком і виробником медичних послуг через поглиблення стандартизації медичного обслуговування, тобто через розробку та застосування стандартів профілактики, діагностики, лікування, реабілітації, кінцевих результатів, організаційних технологій, матеріально-технічного забезпечення, кваліфікаційних вимог до персоналу. В такому підході є певний сенс, пов'язаний з можливістю розмежування на місцях державних гарантій та сфери добровільного страхування, полегшення та спрощення розрахунків вартості послуг, створення еталонів для контролю обсягу та якості, опрацювання системи їх оплати залежно від ступеня виконання стандартів.
Медико-економічні стандарти (діагностично пов'язані, клініко-статис-тичні групи), контроль за якістю, оплата виконаної роботи за кінцевим результатом - це економічні важелі стримування росту цін на послуги, а отже й розміру страхових сум і внесків.
Головним є те, що розробка та прийняття стандартів контролю та оплати медичних послуг виходять за межі фактичного державного фінансування, належить до компетенції місцевих органів охорони здоров'я, спеціалістів і управлінців медичних закладів усіх організаційно-правових форм.
Страховий ризик передбачає можливість настання страхового випадку, тобто передбаченої угодою події, що може призвести до збитку чи витрат, відшкодування яких потребує повної чи часткової виплати страхової суми.
Поняття страхового ризику виражає тільки потенціальну можливість такої виплати, а реальний страховий випадок є причиною та приводом для неї.
Страхові ризики поділяються на:
/. Ризик надзвичайних за величиною (катастрофічних) страхових виплат - один із компонентів ризику страховика потрапити в ситуацію банкрутства, в борговий нестаток (коли його реальні фінансові можливості не можуть покрити страхових зобов'язань), у стан неплатоспроможності та неможливості продовження статутної діяльності.
2. Ризик ймовірних страхових випадків медичного страхування - це можливість настання специфічних ймовірного характеру страхових випадків, таких як захворювання, травми, природжені вади чи набуті дефекти, премор-бідні та патологічні стани, деякі природні фізіологічні процеси (вагітність, пологи, клімакс тощо), які:
• вимагають медичного втручання;
призводять до тимчасової чи стійкої, часткової чи повної втрати працездатності, соціальної активності, а отже й до відповідної втрати чи недоотримання прибутку;
викликають необхідність додаткових витрат на оздоровлення умов життя - зміну місця проживання, праці, режиму, характеру харчування, відпочинку, рухової активності тощо. їх частково компенсують працедавці, система соціального страхування (при професійному захворюванні, травмі на виробництві, санаторно-курортному оздоровленні тощо) і переважно власні кошти пацієнта. При організації медичного страхування додаткові витрати також необхідно враховувати.
Оскільки загальноприйнятим об'єктом медичного страхування є майнові інтереси суспільства, групи, сім'ї чи індивіда, пов'язані зі здоров'ям і працездатністю, то відповідна наведеним випадкам структура страхової компенсації включає:
відшкодування витрат на діагностичну, лікувально-профілактичну та реабілітаційну допомогу, яка надається стаціонарно, в амбулаторно-поліклінічних умовах і мережами швидкої медичної допомоги, санітарної авіації;
відшкодування витрат на утримання пацієнтів у стаціонарах для надання діагностичної, лікувально-профілактичної та реабілітаційної допомоги;
відшкодування втрачених або недоотриманих застрахованим коштів внаслідок порушень стану здоров'я;
виплати застрахованому обумовлених угодою (умовами) страхування інших видів компенсаційних сум (допомоги) за фактом захворювання, травми, інших подій і станів, пов'язаних зі здоров'ям і працездатністю.
До страхових випадків можуть призвести обставини з вини застрахованого (симуляція, агравація, зумисне невиконання лікарських приписів тошо). Вони підлягають виявленню, обліку, аналізу та корекції.
При запровадженні системи медичного страхування гарантом і фактором соціального захисту громадян у галузі охорони здоров'я є медичний поліс (у подальшому - поліс МС) - носій трьох основних функцій:
представляє територіальну базову програму системи добровільного чи обов'язкового медичного страхування;
відтворює нормативну та економічну структуру системи та принципи взаєморозрахунків;
гарантує надання передбаченої медичної допомоги на різних рівнях за базовою та конкретною територіальними програмами.
Медичний поліс гарантує конституційне право громадянина на одержання допомоги на всій території країни, забезпечує пред'явлення позовів страхувальнику, страховій медичній організації, лікувально-профілактичному закладу, органам охорони здоров'я тощо.