Еймеріоз кролів

— значно поширена протозойна хвороба кролів до 4—5-місячного віку, яку спричиняють кокцидії з роду Eimeria. З них найбільш поширеними та патогенними є Е. perforans, Е. magna та Е. stiedae. Захворювання кроленят зумовлює значні економічні збитки внаслідок можливої загибелі великої кількості кролів (80—100 %). Хвороба значно поширена в кролівницьких господарствах України.

Збудниками еймеріозу кролів є вісім видів еймерій, з яких один Е. stiedae локалізується в епітелії жовчних ходів печінки, а інші — в кишечнику.

Епізоотологічні дані.

До еймеріозу найбільш сприйнятливі кроленята. Особливо тяжко вони хворіють у період відлучення від матерів. Після клінічного видужання кролі довгий період можуть залишатися еймеріоносіями. Джерелом інвазії є хворі кролі та паразитоносії. Ступінь зараження кроленят залежить від інвазованості матерів. Еймеріоз виникає при скупченому утриманні кролів у темних, вологих приміщеннях, неповноцінній годівлі, комплектуванні груп кролів різного віку. В таких умовах може виникати масове зараження та загибель тварин.

Кроленята хворіють на еймеріоз у теплий період року, проте, коли їх утримують у приміщеннях з регульованим мікрокліматом, хвороба виникає і в зимовий період.

Імунітет.

В організмі кролів, які перехворіли на еймеріоз, утворюється специфічний імунітет проти певного виду еймерій, який при постійній реінвазії ооцистами залишається на все життя. При порушенні санітарних правил утримання тварин може відбуватися повторне зараження еймеріозом.

Клінічні ознаки.

Інкубаційний період 4—12 днів. Хвороба перебігає гостро (1—3 тижні), підгостро (4—5 тижнів) і хронічно (2— З міс). Розрізняють три форми інвазії — кишкову, печінкову та змішану.

При гострому перебігу хвороби у кроленят спостерігаються втрата апетиту, пригнічення, здуття черевця, поліурія (часте сечовиділення), схуднення. Фекалії рідкі, з домішками слизу, крові. Бувають судороги та паралічі м'язів, кінцівок; при печінковій формі — жовтяничність слизових оболонок.

Патологоанатомічні зміни.

Трупи виснажені, найбільш виражені зміни спостерігають у кишках і печінці. Слизова оболонка тонкого кишечника потовщена, гіперемійована, з крововиливами і виразками. В просвіті тонкого та товстого кишечника є гази та слиз.

Печінка збільшена в розмірі, жовчні ходи розширені, стінки їх потовщені. На поверхні і в паренхімі органа добре помітні округлі, неправильної форми вузлики білувато-жовтуватого кольору, розміром від просяного зерна до горошини.

Діагностика.

Діагноз встановлюють із урахуванням епізоотологічних даних, клінічних ознак, патологоанатомічних змін. Мікроскопічно досліджують фекалії за методом Фюллеборна, Дарлінга. При розтині трупів ооцисти еймерій знаходять в зскрібках слизової оболонки кишечника.

Лікування та профілактика.

Для лікування хворих на еймеріоз кролів запропоновано значну кількість хіміотерапевтичних препаратів, з яких частіше використовують сульфаніламіди пролонгованої дії. Сульфадиметоксин, сульфапіридазин, сульфамонометоксин призначають хворим кролям у дозі 0,1 г на 1 кг маси тіла з кормом. Високоефективні комбінації цих препаратів з тетрацикліном або лівоміцетином у дозі 0,02 г на 1 кг маси тіла.

Сульфадимезин призначають у дозі 0,05—0,075 г на 1 кг маси тіла, норсульфазол—0,3 г/кг з кормом, або 3%-ний розчин його з питною водою. Ефективні також фуразолідон (0,03 г/кг), хімкокцид (0,03 г/кг маси тіла) з кормом. Препарати застосовують двома п'ятиденними курсами з інтервалом у 3—5 днів.

При призначенні кокцидіостатиків груповим способом рекомендується додавати до них вітамінно-мінеральні суміші або готувати премікси, які можна використовувати у складі звичайного та гранульованого комбікормів.

З метою хіміопрофілактики еймеріозу кролів запропоновано використання препаратів з 20—25-денного віку протягом 10 днів, а після відлучення кроленят у 45-денному віці — курс лікування повторити.