Клінічні ознаки.

Залежно від способу зараження та шляхів проникнення збудника в організм худоби інкубаційний період триває 6—70 днів. У природних умовах анаплазмоз починається через 2—3 тижні після початку випасання тварин на-заселених іксодовими кліщами пасовищах.

Хвороба перебігає гостро, підгостро або хронічно. У хворих тварин підвищується температура тіла до 40—41 °С. У більшості випадків гарячка постійна, іноді переміжна. Хворі тварини лежать, у більшості з них апетит зберігається. Спостерігаються тремтіння м'язів, тахікардія, слабке наповнення пульсу. Характерними ознаками хвороби є різко виражена анемія, виснаження, загальна слабкість та зниження продуктивності. Згодом з'являється жовтяничність слизових оболонок. Проноси змінюються запорами. Спостерігаються атонія органів травного тракту і збільшення поверхневих лімфатичних вузлів, часте сечовипускання, набряки повік та підщелепного простору, зменшення кількості еритроцитів і лейкоцитів, зниження рівня гемоглобіну, кров водяниста. При підгострому. та хронічному перебігах анаплазмоз характеризується менш вираженими ознаками.

Патологоанатомічні зміни.

Труп виснажений. Слизові й серозні оболонки анемічні з жовтяничним відтінком. Сеча світло-жовтого кольору. Селезінка збільшена, її пульпа при гострому перебіг збільшене й бліде, дряблої консистенції, на ендо- і епікарді, помітні точкові крововиливи. В ділянці підгруддя можуть бути набряки.

Діагностика.

Для постановки діагнозу використовують епізоотологічні, клінічні, патологоанатомічні дані, а також результати мікроскопічного дослідження мазків крові та серологічних досліджень сироваток крові хворих тварин. Розроблені й застосовують РЗК, РТЗК та ін.

Анаплазмоз потрібно диференціювати від бабезіозу, тейлеріозу та лептоспірозу. Вирішальне значення у діагностиці відіграє мікроскопія мазків крові та знаходження у них збудників хвороби.

Лікування.

Анаплазми відзначаються значною стійкістю проти хіміопрепаратів. Найбільш ефективні при анаплазмозі антибіотики тетрациклінового ряду: тераміцин або тетрациклін, біоміцин (хлортетрациклін), морфоциклін, олеморфоциклін, дибіоміцин, біоветин. Курс лікування 5—6 днів. Застосування водних розчинів (1 : 500, 1 : 1000) сірчанокислої міді по 2—5 мг/кг і хлористого кобальту— 1—2 мг/кг, а також вітаміну B[2 у дозі 1—4 мкг/кг протягом шести днів сприяють кровотворенню. При атонії передшлунків тваринам дають соняшникову або рицинову олію (500— 800 г корові і 50—80 г — вівці). У разі необхідності застосовують серцеві: кофеїн, камфору.

Профілактика в основному полягає у знищенні іксодових кліщів — перенощиків збудників хвороби шляхом систематичної обробки тварин акарицидами, а також запобіганні зараженню худоби за допомогою хіміопрепаратів. Можлива специфічна профілактика анаплазмозу — імунізація з використанням вірулентних або атенуйованих збудників, змішане введення живих збудників з лікувальними препаратами, а також інактивованих з ад'ювантами. Для профілактики анаплазмозу овець створена ад'ювантна вакцина